
- •Організм людини як єдине ціле, єдність організму і навколишнього середовища.
- •Гуморальна регуляція (внутрішня секреція).
- •Загальна характеристика.
- •Класифікація та властивості гормонів.
- •Механізм дії гормонів.
- •Епіфіз (шишкоподібне тіло).
- •Щитоподібна залоза.
- •Прищитоподібні залози.
- •Загрудинна залоза.
- •Надниркові залози.
- •Підшлункова залоза.
- •Статеві залози.
- •Лекція №2 Тема: фізіологія нервової системи
- •1. Будова і функції спинного мозку.
- •2. Структури головного мозку.
- •3. Довгастий мозок.
- •4. Задній мозок представлений — мостом і мозочком.
- •3. Середній мозок.
- •4. Сітчастий утвір.
- •V. Фізіологія автономної (вегетативної) нервової системи.
- •Загальні принципи функціонування сенсорних систем.
- •Фізіологія зору.
- •2.1. Світлопровідна система ока
- •2.2. Світлосприймальна система ока
- •3. Фізіологія слуху.
- •4. Гравітаційна сенсорна система
- •5. Хеморецепція.
- •5.1. Нюхова рецепція
- •5.2. Смакова рецепція
- •6. Соматовісцеральна сенсорна система.
- •7. Взаємодія сенсорних систем.
- •Лекція №4 Тема: Фізіологія крові. Система кровообігу
- •1. Склад та функції крові.
- •Фізико-хімічні властивості крові.
- •Формені елементи крові.
- •Еритроцити.
- •Групи крові та резус-фактор.
- •Лейкоцити.
- •Захисні системи організму. Імунітет.
- •Тромбоцити.
- •Система згортання крові.
- •Протизгортальна система крові.
- •Кровообіг. Велике і мале кола кровообігу.
- •Будова серця. Властивості серцевого м'яза
- •Робота серця та її прояви.
- •Регуляція роботи серця.
- •Кровоносні судини: класифікація і функції.
- •Основи гемодинаміки.
- •Регуляція кровообігу. Судиноруховий центр.
- •Лекція №5 Тема: Фізіологічні основи травлення та сечовиділення
- •Загальна характеристика процесу травлення. Функції травної системи.
- •Функції травної системи:
- •Травлення у ротовій порожнині.
- •Травлення у шлунку.
- •Травлення у тонкій кишці.
- •Травлення у товстій кишці.
- •Всмоктування поживних речовин.
- •Загальна характеристика системи виділення.
- •Будова і функції нирки. Сечоутворення.
- •Регуляція функції нирок.
- •Сечовипускання, його регуляція.
Епіфіз (шишкоподібне тіло).
Епіфіз розташований у ділянці чотиригорбкової пластинки середнього мозку. У ньому виробляється гормон мелатонін, який активно впливає на пігмент шкіри. Функцію шишкоподібного тіла до кінця не з'ясовано. Вважають, що залоза гальмує швидкий ріст скелета, розвиток статевих залоз.
Щитоподібна залоза.
Це одна з найбільших (30—50 г) залоз внутрішньої секреції. Вона розміщена попереду трахеї та гортані і складається з двох часток, з'єднаних перешийком. Паренхіма залози складається з пухирців — фолікулів. Стінка кожного фолікула утворена шаром клітин — фолікулярних ендокриноцитів, фіксованих на базальній мембрані. У порожнині фолікулів міститься в'язкий колоїд, що має високу гормональну активність. Між фолікулами розміщені парафолікулярні ендокриноцити.
Щитоподібна залоза продукує гормони: тироксин, трийодтиронін і кальцитонін. Перші два синтезуються фолікулярними ендокриноцитами, вони є йодовмісними. Кальцитонін синтезується парафолікулярними ендокриноцитами і не містить йоду. Концентрація йоду в щитоподібній залозі у 200-300 разів вища, ніж у крові. Йод є обов'язковим компонентом залози, тому її нормальна функція можлива за умови регулярного надходження йоду в організм. Йод надходить в організм у складі їжі, води і акумулюється у щитоподібній залозі під впливом тиротропіну — гормону гіпофіза.
Тироїдні гормони посилюють енергетичний обмін, окисні процеси, особливо в мітохондріях, обмін білків, ліпідів і вуглеводів. Ці гормони прискорюють транспорт глюкози в кишках, регулюють її рівень у крові, підвищують чутливість до адреналіну, посилюють процеси еритропоезу в кістковому мозку. Гормони щитоподібної залози можуть змінювати швидкість мобілізації жирів із жирових депо та їх окиснення.
Крім йодовмісних гормонів залоза продукує кальцитонін, який знижує вміст кальцію в крові. Гормон активізує функцію остеобластів, які сприяють утворенню кісткової тканини і поглинають кальцій з крові. Функцію щитоподібної залози контролює гіпофіз шляхом секреції тиротропіну, який гуморальним шляхом досягає залози, активізуючи її функцію.
Прищитоподібні залози.
Розміщуються на задній поверхні бічних частин щитоподібної залози. Зовнішня сполучнотканинна капсула формує глибокі прошарки між групами клітин — прищитоподібних ендокриноцитів (паратироцитів). Ці клітини продукують паратгормон (паратиреокрин). Він активує функцію остеокластів, які руйнують кісткову тканину, і підвищує рівень кальцію в крові. При введенні в організм паратгормон зумовлює гіперкальціємію. Враховуючи велике значення кальцію в забезпеченні різних функцій в організмі (збудливість нервової системи, скоротливість м'язів, зсідання крові, тощо), у разі недостатньої функції залози виникає гіпопаратироз — захворювання, яке супроводжується підвищенням збудливості нервової системи, появою судом, значним зменшенням вмісту кальцію в крові при підвищенні рівня фосфатів. Судомне скорочення дихальних м'язів може призвести до смерті.
Загрудинна залоза.
Загруднинна залоза (тимус) розташована за грудиною. Вона складається з двох часток, верхні ділянки яких дещо розходяться і нагадують вила (вилочкова залоза. Період найбільшої активності її — перші місяці життя. Після статевого дозрівання починається зворотний розвиток залози — вона атрофується. Нормальна функція залози забезпечує надійний імунітет до багатьох захворювань, крім того контролює розвиток і розподіл Т-лімфоцитів, які відповідають за клітинний імунітет. Виділено кілька біологічно активних речовин залози: тимозин, тимопоетин та ін. Під впливом тимозину відбувається диференціація попередників Т-лімфоцитів до імунокомпетентних Т-лімфоцитів.