2. Механізм дії гормонів.

Механізм дії гормонів полягає у впливі на клітинні мембрани, взаємодії з білками-рецепторами, зміні внутрішньоклітинних ферментативних процесів. При цьому одні гормони не проникають у клітину, а взаємодіють з рецептором на клітинній мембрані (група нестероїдних гормонів); інші гормони проникають крізь мембрану, впливаючи на цитоплазму і ядро (стероїдні гормони).

Механізм дії перших викликає підвищення активності аденілатциклази, яка в цитоплазмі клітини сприяє перетворенню АТФ на цАМФ.

Механізм дії стероїдних гормонів пов'язаний з переходом гормону крізь клітинну мембрану в цитоплазму і безпосереднім специфічним впливом на певні внутрішньоклітинні структури. Їх дія розгортається повільно, оскільки вони, як правило, впливають на процеси транскрипції в ядрі (з утворенням іРНК), змінюючи процеси синтезу певних клітинних білків.

2. Гіпофіз.

Гіпофіз розміщений у гіпофізарній ямці турецького сідла клиноподібної кістки черепа. При своїй масі — 0,65 г — гіпофіз є провідною ендокринною залозою, оскільки в ньому виробляються гормони, які регулюють розвиток і функції інших ендокринних залоз, ЦНС, ріст і розвиток організму.

Гіпофіз поділяється на дві частки – аденогіпофіз і нейрогіпофіз.

Аденогіпофіз (передня частка гіпофіза) має кілька типів клітин, які виробляють певні гормони.

Соматотропін (гормон росту) стимулює синтез білка в органах і тканинах та їх ріст. Соматотропін має стимулювальний вплив на епіфізарні хрящі кісток, а отже, й на ріст їх у довжину. Секреція соматотропіну регулюється рилізинг-гормонами гіпоталамуса, а також залежить від концентрації в крові глюкози, амінокислот і вільних жирних кислот.

Ряд гормонів аденогіпофіза мають регулювальний вилив на функцію інших залоз внутрішньої секреції. Їх називають тропінами. Це тиротропін, кортикотропін, гонадотропіни.

Тиротропін стимулює ріст щитоподібної залози і регулює вироблення й виділення нею гормонів.

Кортикотропін посилює ріст і функцію пучкової й сітчастої зон надниркових залоз. Кортикотропін спричинює розпад і гальмує синтез білка, отже, є антагоністом соматотропіну.

Гонадотропіни регулюють розвиток і функцію статевих залоз, розвиток вторинних статевих ознак і розмноження. Гонадотропіни — це три гормони: фолітропін, лютропін і пролактин. Фолітропін стимулює утворення естрогенів та ріст і розвиток фолікулів, а у чоловіків стимулює сперматогенез. Лютропін, діючи на жіночі статеві залози, визначає настання овуляції й утворення жовтого тіла, а в сім'яних залозах — стимулює продукцію тестостерону. Пролактин має стимулювальний вилив на залозисті клітини молочних залоз.

Проміжна частина гіпофіза виділяє меланотропін, що є регулятором пігментації шкіри. Пігментні клітини — меланоцити. Зміни забарвлення шкіри пов'язані з перерозподілом пігменту.

Нейрогіпофіз (задня частка гіпофіза) пов'язаний з передачею гіпоталамічних гормонів вазопресину і окситоцину в кров. У надзорових ядрах гіпоталамуса продукується головним чином вазопресин, а в пришлуночкових — окситоцин.

Вазопресин зумовлює специфічні реакції — пресорну, антидіуретичну й гіпоглікемічну. Особливо важлива його антидіуретична дія. Так, коли у людини порушується секреція вазопресину, діурез підвищується. Хворий може виділяти близько 20 л сечі за добу, відчуваючи постійну спрагу. Це захворювання дістало назву сечовиснаження, або нецукрового діабету. Механізм антидіуретичної дії вазопресину полягає в посиленні зворотного всмоктування води через сечозбірні трубки нирок. Окситоцин стимулює скорочення гладких м'язів матки і молочних залоз.