Лекції
з біології та фізіології
з основами анатомії людини
для студентів спеціальності
6.120201 Фармація
І семестр 10/17 + 54 сам
Лекція №1
Тема: ОРГАНІЗМ ЯК ЄДИНЕ ЦІЛЕ. ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ
План:
Організм людини як єдине ціле, єдність організму і навколишнього середовища.
Гуморальна регуляція (внутрішня секреція).
Загальна характеристика.
Класифікація та властивості гормонів.
Механізм дії гормонів.
Гіпофіз.
Епіфіз (шишкоподібне тіло).
Щитоподібна залоза.
Прищитоподібні залози.
Загрудинна залоза.
Надниркові залози.
Підшлункова залоза.
Статеві залози.
Організм людини як єдине ціле, єдність організму і навколишнього середовища.
Організм людини (від лат. organizo – влаштовую) – складна, взаємопов’язана система клітин, тканин, органів і систем органів.
Регулюють життєві функції організму людини у цілому, а також окремих його органів та систем, узгоджують їхню діяльність, підтримують сталість внутрішнього середовища – нервова, імунна системи, а також система залоз внутрішньої секреції (ендокринна система). Ці системи тісно взаємопов'язані між собою і впливають на діяльність одна одної.
Між органами та системами організму підтримується зв’язок, необхідний для реалізації потреб всього організму. Зв’язок цей може здійснюватися двома способами: за допомогою передачі імпульсів по нервових клітинах, з’єднаних між собою відростками (це нервова регуляція функцій організму), та за допомогою рідин, які переносять по судинах тіла різні фізіологічні речовини (гуморальна регуляція функцій). Нервова регуляція функцій здійснюється відносно швидко за допомогою рефлекторних реакцій, гуморальна відбувається повільніше, відповідно до швидкості руху крові, або лімфи. Обидва види регуляції функцій взаємодоповнюються, утворюючи єдиний регулювальний механізм – нейрогуморальну регуляцію функцій (наприклад, емоційне збудження рефлекторно посилює виділення адреналіну, який переноситься кров’ю з наднирників до серця, посилюючи його діяльність).
Гуморальна регуляція (внутрішня секреція).
Загальна характеристика.
Біологічно активні речовини, за допомогою яких здійснюється гуморальна регуляція, називаються гормонами, їх виділяють залози внутрішньої секреції. На відміну від залоз зовнішньої секреції вони не мають вивідних проток і виводять свій секрет у кров.
До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, епіфіз, щитоподібна і прищитоподібні залози, тимус, острівці підшлункової залози (інсулярний апарат), надниркові, статеві залози. Роботою ендокринних залоз керує відділ головного мозку – гіпоталамус.
Гормони стимулюють або, навпаки, гальмують розвиток і функціонування окремих органів і всього організму в цілому, впливають на обмін речовин, розвиток і ріст організму, статеве дозрівання тощо.
Діяльність ендокринних залоз залежить від регуляції їх нервовою системою, а вони, в свою чергу, чинять вплив на неї.
Класифікація та властивості гормонів.
Серед гормонів виділяють такі, що здатні безпосередньо впливати на органи-мішені, їх відносять до ефекторних, інші регулюють синтез і виділення ефекторних гормонів — це тропні гормони. Ще одну категорію становлять нейросекрети гіпоталамуса, які регулюють синтез і виділення тропних гормонів аденогіпофізом, — це рилізинг-гормони. Рилізинг-гормони є своєрідними універсальними хімічними чинниками, які виступають посередниками при передачі імпульсів на ендокринну систему. Їх поділяють на ліберини (збудники, їх 6) і статини (інгібітори, їх 3) тропної функції аденогіпофіза. Ці рилізинг-гормони продукуються гіпоталамусом.
За хімічною структурою гормони поділяють на три основні класи сполук: 1) стероїдні; 2) похідні амінокислот; 3) білково-пептидні.
Гормони мають дистантний характер дії, тобто місце прояву дії гормону може бути у віддаленій від залози частині організму. Реакції органів і тканин на вплив гормонів специфічні. Гормонам властива висока біологічна активність, тому вони продукуються залозами внутрішньої секреції в малій кількості. Гормони порівняно швидко руйнуються в тканинах, зокрема в печінці, проте залози неперервно поповнюють їх необхідну кількість. Гормони специфічно впливають на органи-мішені, тобто кожен гормон діє лише на конкретні фізіологічні системи чи органи, що пояснюється існуванням гормонспецифічних рецепторів клітинних мембран.