
- •Прийняті позначення в межах курсу «теорії різання»
- •1.1 Предмет науки про різання, мета вивчення курсу.
- •1.5 Елементи різання. Основні поняття й визначення.
- •2.1 Загальні відомості про геометрію різця.
- •2.2 Системи координат.
- •Координатні площини
- •2.3 Кути основні та похідні в статиці.
- •2.4 Вплив на зміну кутів положення різця відносно заготовки та кінематичних параметрів (швидкість, подача).
- •3.1 Елементи шару що зрізується
- •4.1. Вимоги до інструментальних матеріалів.
- •4.6.Тверді сплави.
- •4.7.Мінералокераміка.
- •4.8.Надтверді матеріали (Алмаз, Ельбор).
- •5.1. Загальна характеристика фізичних явищ при різанні.
- •5.2. Пластична деформація при різанні. Дислокаційна теорія пластичної деформації.
- •5.3. Площина зсуву.
- •5.5. Зона стружкоутворення.
- •6.1. Наріст та механізм його утворення.
- •6.2. Залежність наросту від різноманітних факторів (властивостей оброблюваного матеріалу, геометрії інструмента, режимів різання).
- •6.3. Вплив наросту на процес різання та заходи боротьби з ним.
- •7.1. Види стружки, класифікація її по виду деформації та її ступеню.
- •7.2. Вплив на вид стружки різноманітних факторів.
- •7.3. Характеристики стружки (коефіцієнти стовщення, розширення та скорочення стружки, напрямок збігу стружки та кут збігу, формула Тиме і.А, поняття про відносний зсув.
- •7.4. Залежність коефіцієнта усадки стружки як показника ступеню пластичної деформації від різноманітних факторів (пластичності матеріалу, режимів різання, геометрії інструмента).
- •8.1. Визначення сили стружкоутворення.
- •Вплив режиму різання на складові сили різання
- •9.1. Показники, які визначають якість обробленої поверхні, шорсткість, зміцнення, залишкові напруження.
- •11.1. Зовнішні ознаки зношування, лінійний та масовий показник зношування інструмента
- •11.5. Вплив на стійкість інструменту підвищення сили різання при обробці переривистих поверхонь на деталі при різних видах механічної обробки.
- •12.3. Способи застосування зор в залежності від умов різання.
Координатні площини
Робоча площина PS - утворена напрямками подачі і головного робочого руху. При поздовжному рухові подачі в робочій площині знаходяться головний робочий рух різання Dr та руху подачі DS що утворюють між собою напрямок результуюччий рух D. Між напрямками головного руху і результуючого руху різання визначають кут η який є головним при визначенні поняття статичної та дінамічної системи координат. Між напрямками головного руху і рухом подачі визначають кут μ. Ці кути повязані залежністю: μ+ η =90°.
Основна площина PV в узагальненому визначенні — це координатна площина, проведена через розглянуту точку ріжучої кромки перпендикулярно до напрямку швидкості головного або результуючого руху різання в цій точці. В статичній системі координат основна площина співпадає з напрямком подачі DS і перпендикулярна до робочої площини PS.
Рисунок - 2.5 Січні площини для визначення кутових параметрів різця згідно з ГОСТ 25762-83
Площина різання Pn (рис. 2.5 видВ) — координатна площина, дотична до ріжучої кромки в розглянутій точці й перпендикулярна до основної площини.
Головна січна площина Рτ (рис. 2.5) — координатна площина, перпендикулярна до лінії перетину основної площини й площини різання.
Нормальна січна площина РН (рис. 2.5 видК) — площина, перпендикулярна до ріжучої кромки в розглянутій точці.
2.3 Кути основні та похідні в статиці.
Головні кути вимірюють в головній січній площині, до них відносяться (рис.2.5, 2.6):
γ - передній кут - кут проміж передньою поверхнею Аγ і основною площиною PV, яка проходить через головну ріжучу кромку (переріз по головній січній площині Рτ - Рτ). Передній кут γ змінюється в межах: -10 ÷ +30°; при чистовому точінні 7÷30°. Величина переднього кута γ впливає на силу різання та на міцність ріжучої кромки. При мінусових та малих значеннях γ - стружка круто згинається, що збільшує опір різанню та викликає вібрацію і погіршення якості обробки, при зростанні γ схід стружки полегшується, процес різання нормалізується, але міцність робочого клина різця знижується. Різці з мінусовими значеннями переднього кута γ застосовують на потужних верстатах для обдирання припуску переривчастих поверхонь та виконання інших робіт з різкою зміною сили різання. Перевага таких різців полягає в тому, що удари сприймаються не ріжучою кромкою, а передньою поверхнею, яка на деяку відстань випереджує ріжучу кромку, захищаючи її від ударних навантажень. Поряд з цим міцність робочого клина різця зростає за рахунок збільшення куту загострення β;
|
Рисунок - 2.6 Основні кути в статичній системі координат
|
α - головний задній кут - кут проміж головною задньою поверхнею Аγ і площиною різання Pn яка проходить через головну ріжучу кромку (переріз по головній січній площині Рτ - Рτ). Задній кут α змінюється в межах від 6° до 12°. При малому значенні заднього α кута зростає вірогідність того, що головна задня поверхня різця буде тертися по поверхні різання. При великому значенні α міцність робочого клина різця значно знижується за рахунок зменшення куту загострення β;
α' - допоміжний задній кут - кут проміж допоміжною задньою поверхнею і площиною, перпендикулярною до основної площини;
β - кут загострення - кут проміж дотичною до передньої та головною задньою поверхнями (переріз по головній січній площині Рτ - Рτ);
δ - кут різання - кут проміж дотичною до передньої поверхні і площиною різання;
λ - кут нахилу головної ріжучої кромки (рис. 2.5, 2.7), який вимірюють в площині різання проміж головною ріжучою кромкою і нормаллю до вектора швидкості різання. Кут нахилу головної ріжучої кромки λ вважається плюсовим, якщо вершина різця є найнижчою точкою ріжучої кромки (рис.1.4, вид К), мінусовим, коли вершина — найвища точка ріжучої кромки, і рівним нулю, якщо ріжуча кромка паралельна основної площини. При нульовому або плюсовому значенні кута λ стружка сходить у напрямку, зворотному подачі. Плюсове значення кута λ зміцнює лезо й притаманне для чорнових різців, коли не пред'являється високих вимог до якості обробленої поверхні. У різців з мінусовим значенням кута λ стружка сходить у напрямку подачі, тобто випереджає різець. При цьому вершина різця гостра й менш міцна і тому застосовуються для чистової обробки, коли зрізується стружка малого перетину, і пред'являються високі вимоги до якості обробленої поверхні.;
Рисунок - 2.7. Кут нахилу головної ріжучої кромки λ в інструментальній системі координат.
φ - головний кут різця в плані (рис. 2.5, 2.6) - кут проміж проекцією головної ріжучої кромки на основну площину і напрямок подачі;
φ' - допоміжний кут різця в плані (рис. 2.5, 2.6) - кут проміж проекцією допоміжної ріжучої кромки на основну площину і напрямком подачі;
ε - кут при вершині в плані (рис. 2.5) - кут проміж проекціями головної і допоміжної ріжучих кромок на основну площину Кут при вершині в плані ε (рис. 2.5) розраховується за співвідношенням:
ε = 180° – ( φ + φ') (1.1)
з якого слідує: чим менша сума φ + φ' тим міцніше лезо та сприятливіші умови для відводу тепла.
Геометричні параметри всякого ріжучого інструменту (фрез, зенкерів, свердел та ін.) визначаються аналогічно наведеному , як і для прохідних різців.