1.5 Елементи різання. Основні поняття й визначення.

Поверхні деталі: При точінні прийнято вважати що деталь обертається навкруги осі х, перпендикулярно осі х в горизонтальній площині знаходиться вісь у, і вертикально розташована вісь z рис. 1.2.

На деталі розрізняють три поверхні:

поверхня що підлягає обробці (1) - з якої знімається шар металу, залишений як припуск на обробку;

поверхня різання (2) - створюється головною ріжучою кромкою, поєднує собою оброблювану та оброблену поверхні;

оброблена поверхня (3) утворюється після зрізання шару металу - припуску.

Рисунок - 1.2 Поверхні заготовки та елементи рухів при точінні 1 - поверхня що підлягає обробці; 2 - поверхня різання; 3 - оброблена поверхня; V – головний робочий рух (м/хв.); S - робочий рух поздовжньої подачі (мм/оберт); n – кількість обертів заготовки (оберт/хв.);

У більшості випадків головний рух різання й рух подачі здійснюються у взаємно перпендикулярних площинах механізмами верстата. Рух подачі може виконуватись завдяки конструкції інструмента (мітчики, протяжки). Цього досягають розташуванням зубів інструмента у послідовний ряд, що мають зростаючу висоту. Функцію механізму подачі виконують самі зуби наявністю різниці висот суміжних зубів.

Різні види обробки різанням передбачають використання верстатів, спеціальних інструментів і пристосувань. Способи й види обробки металів, засновані на видаленні припуску в процесі стружкоутворення, відносять до технологій різання металів. Способи фрагментації заготовок, при яких стружка не утвориться, наприклад різання ножицями, не відносять до обробки різанням, а відносять до обробки металів тиском(ОМД) і розглядаються теорією пластичності.

Вільне і невільне різання:При дослідженні процесів стружкоутворення при різанні розрізняють вільне і невільне різання. При вільному різанні вплив режимів різання на усадку стружки значно менше нівелюється впливом інших параметрів. На рис. 1.3 наведені схеми вільного і невільного різання. Ці схеми є класичними і використовуються для експериментальних досліджень по цей час.

а – вільне різання, б – невільне різання при струганні; в – вільне різання, г – не­вільне різання при точінні з подовжньою подачею; д – вільне різання, е – невільне різання при точінні з поперечною подачею.

Рисунок - 1.3 Поняття вільного і невільного різання при струганні та точінні.

Схема рис. 1.3.а використовують для моделювання процесів силового різання при малих швидкостях робочого руху, схема рис. 1.3.в для процесів що повинні виконуватись з постійною швидкістю робочого руху, схема на рис. 1.3.д при вивченні впливу швидкості різання, бо при постійній частоті обертання зменшення діаметру зразка приводить до зменшення швидкості то при інших постійних умовах маємо можливість дослідити процес у певному діапазоні швидкостей.

При експериментальному дослідженні в умовах вільного різання виміри шару що зрізується можуть бути виконані досить точно. Так при струганні l1 це довжина заготовки а та b відповідно глибина різання t та подача s. При точінні товщина зрізаного шару а також відповідає глибині різання - t, а ширина b величині подачі за один оберт – s. То площа перетину шару що зрізується F може бути визначена за формулою

F = а × b = t × s.

При невільному різанні виміри шару що зрізується значно ускладнюються в наслідок значної кількості другорядних факторів що впливають на точність досліджень.

Тема лекції 2.0 Геометрія токарного різця. (5) + СР (2 години)