Тема 8. Демократія як форма і спосіб організації суспільно-політичного життя.

1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М., 1993.

2. Беззуб’як М. Шумпетерівська теорія демократії і посткомунізм // Політичний менеджмент. – 2006. – № 4.

3. Гуггенбергер Б. Теория демократии // Полис. – 1991. – № 4.

4. Даль Р. Демократия и ее критики / Пер. с англ. – М., 2003.

5. Красин Ю.А. Метаморфозы демократии в изменяющемся мире // Полис. – 2006. - № 4.

6. Сартори Дж. Вертикальная демократия // Полис. – 1993. – № 2.

7. Скрипнюк О. Демократія: Україна і світовий вимір (концепції, моделі та суспільна практика). – К., 2006.

8. Хантингтон С. Третья волна: Демократия на исходе века. – М., 2003.

9. Шумпетер Й. Капитализм, социализм и демократия // Политология: хрестоматия / Сост. М.А. Василик. – М., 1999.

10. Эйзенштадт Ш.П. Парадокс демократических режимов: хрупкость и изменяемость // Полис. – 2002. – № 2, 3.

Тема 9. Політичні партії та партійні системи.

1. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 року // Голос України. – 2001. – 12 трав.

2. Голосов Г.В. Форматы партийных систем в новых демократиях: институциональные факторы неустойчивости и фрагментации // Полис. – 1998. – №1.

3. Джанда К. Сравнение политических партий: исследования и теория // Современная сравнительная политология: Хрестоматия / Под ред. Г.В. Голосова, Л.А. Галкиной). – М., 1997.

4. Дюверже М. Партийная политика и группы давления // Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 4.

5. Дюверже М. Политические партии. – М., 2000.

6. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии // Политология: хрестоматия / Сост. М.А. Василик. – М., 1999.

7. Недюха М., Михайлик О. Ідеологія як критерій класифікації політичних партій // Політичний менеджмент. – 2006. – № 2.

8. Пуфлер Едуард. Партійна система незалежної України: особливості формування, тенденції подальшої трансформації // Нова політика. – 1994. – № 1.

9. Шведа Ю. Соціологія партійних систем Моріса Дюверже // Нова політика. – 1996. – № 4, 5.

10. Шведа Ю. Методологічні застереження Дж. Сарторі щодо аналізу партійних систем // Нова політика. – 1998. – № 5-6.

Тема 10. Вибори та виборчі системи.

1. Закон України про внесення змін до закону України “Про вибори народних депутатів України” від 7 липня 2005 року // Відомості Верховної Ради. – 2005. – № 38-39.

2. Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики. – К., 2001.

3. Голосов Г.В. Пределы электоральной инженерии: "смешанные несвязанные" избирательные системы в новых демократиях // Полис. – 1997. – №3.

4. Надаис А. Выбор избирательных систем // Полис. – 1993. – № 4.

5. Рыбаков А.В. Избирательное право и избирательные системы // Социально-политический журнал. – 1998. – №2.

6. Таагепера Р., Шугарт М.С. Описание избирательных систем // Полис. – 1997. – № 3.

7. Уоллерстайн М. Избирательные системы, партии и политическая стабильность // Полис. – 1992. – № 5-6.

Тема 11. Групи інтересів.

1. Бакун Л.А. Группы в политике. (К истории развития американских теорий) // Полис. – 1999. – № 1.

2. Белоусов А.Б. Дискретная модель лоббистской коммуникации // Полис. – 2006. – № 4.

3. Вяткин К.С. Лоббизм по-немецки // Полис. – 1993. – № 1.

4. Галкин А.А. Корпоративизм как форма отношений между государством и обществом: пределы опасности // Полис. – 2000. – № 6.

5. Дюверже М. Партийная политика и группы давления // Социально-гуманитарные знания. – 2000. – № 4.

6. Коен Д. Лобіювання у Конгресі США // Політологічні читання. – 1992. – № 2.

7. Лепехин В. Лоббизм в России и проблемы его правового регулирования // Полис. – 1998. – № 4.

8. Перегудов С.П. Политическое представительство интересов: опыт Запада и проблемы России // Полис. – 1993. – № 4.

9. Сергєєв В. Лобізм в Україні: можливості неурядових організацій // Політичний менеджмент. – 2007. – № 3.

10. Цвих В.Ф. Профспілки у громадянському суспільстві: теорія, методологія, практика. – К., 2002.