Модуль 10. Сільська малокомплектна школа

10.1. Проблеми сільської малокомплектної школи

Викладання природознавства в сільській школі має свої особливості:

• тісний зв’язок із сільськогосподарською працею та суспільно корисною діяльністю з охорони природи;

• завдяки вивченню відповідних тем природознавчих курсів, проведенню практичних робіт на ділянці, практичній діяльності з охорони природи молодші школярі набувають навичок роботи у сільському господарстві;

• орієнтування дітей на роботу у сільськогосподарському виробництві;

• сільські діти до навчання у школі вже мають певний запас природознавчих уявлень (ознайомлені з найпоширенішими у своїй місцевості рослинами, мають деякі навички по догляду за свійськими тваринами).

Все це створює певну базу для викладання природознавства та поглиблення природничих знань у сільських школах, серед яких особливу увагу привертають малокомплектні школи.

Малокомплектна початкова школа — це школа, в якій початкові класи об’єднані в класи-комплекти. В ній не тільки відсутній якийсь комплект класів, а й функціонують усі класи, наповнюваність яких становить 5-7-12 учнів тощо. Подібні школи за певною зміною обставин (наприклад, міграції населення) можуть у будь-який момент одержати статус класичної малокомплектної школи, і навпаки.

Для малокомплектних шкіл притаманні такі труднощі:

— штатний розклад не передбачає посад заступника директора школи з виховної роботи, помічника з господарської справи, педагога-організатора, бібліотекаря. Усі ці функції виконують учителі, що значно збільшує їхнє навантаження;

• більшість шкіл не має спортивних залів;

• не вистачає навчальних класів;

• учителі часто перебувають у методичній ізоляції, віддаленість шкіл від культурно-методичних центрів ускладнює надання методичної допомоги вчителю. Ці школи майже в п’ять разів менше забезпечені методичною літературою, ніж інші;

• недостатня або незадовільна навчально-матеріальна база.

Важко вирішується в сільській місцевості і проблема суспільного дошкільного виховання дітей, менше половини дошкільнят перебувають у дошкільних установах. Особливо гострою є ця проблема для невеликих сіл, де дитячі садки практично відсутні. Саме життя підказало в 70-ті роки розпочати вихід із цієї скрути: розмістити під одним дахом, в одному приміщенні і школярів, і дошкільнят. Тобто, об’єднавши в одну систему школярів і дошкільнят, створити комплекс «Школа — дитячий садок» (ШДС), у якому провідна роль належить школі.

У зв’язку з ускладненням демографічної обстановки в сільській місцевості потрібно особливу увагу звернути саме на малокомплектні школи, на організацію едукаційного процесу в них.

Отже, визначальною є тенденція збереження і розвитку СМКШ. Відповідно до неї повинно діяти наше суспільство, в тому числі й педагогічна наука, завдання якої — узяти на себе методичне забезпечення підготовки вчителів спеціально для СМКШ.

10.2. Умови організації навчально-виховного процесу смкш

Початкові малокомплектні школи характерні тим, що вчитель працює одночасно з учнями двох, а часом і трьох класів, об’єднуючи на уроці один або декілька предметів, однотемні і різнотемні уроки та комбінуючи інші варіанти роботи.

Для організації навчального процесу в СМКШ необхідно мати належну матеріально-технічну базу (технічні засоби навчання, наочні посібники, роздатковий дидактичний матеріал). Для її забезпечення потрібно використати: заняття з трудового навчання в шкільних майстернях, контакт з батьками.

Організовуючи навчання, необхідно раціонально об’єднувати класи у комплекти. Найкращий варіант — це об’єднання учнів 1—3-х та 2—4-х класів. Однак у різних ситуаціях (наповнюваність класів, підготовленість учнів) можуть бути й інші варіанти: 1—2-х та 3—4-х класів. 1-й й 2-й класи чотирирічної школи інколи можна об’єднувати тому, що в них вивчаються одні й ті самі природознавчі теми, а також спільні теми з ознайомлення із соціальним життям: «Наша школа», «Сім’я», «Дорога від дому до школи», «Де ти живеш».

Якщо чотирирічна школа трикомплектна, то найкраще окремо вести 1-й і 4-й класи, а об’єднати в комплект 2-й і 3-й класи.

В однокомплектній школі варіантів немає. У чотирирічній — навчаються разом усі чотири.

Для забезпечення належної методики проведення уроків у СМКШ необхідно:

• визначити оптимальну структуру уроку;

• підібрати методи і прийоми навчання, які б забезпечили формування у молодших школярів природничих та суспільствознавчих уявлень і понять.

Головними відмінностями методики і структури уроку в класі-комплекті є:

• самостійна робота учнів — обов’язковий елемент кожного уроку, її можна проводити кілька разів;

• застосування підручників, індивідуального роздаткового матеріалу, таблиць передбачає внесення до змісту поданих у них завдань додаткових інструкцій, які допомагають учням виконувати самостійну роботу;

• чергування самостійної роботи з роботою під керівництвом учителя. Етапи «самостійна робота» — «робота з учителем» мають чітко чергуватись;

• особливістю проведення уроків є обмежені можливості для використання засобів наочності, кіно- та діафільмів, природних об’єктів, що збіднює процес сприймання;

• класовод має урізноманітнювати методи навчання;

— урок проводять за єдиним планом, складеним для всіх класів комплекту. Тому тут для структури уроку характерні не назви етапів, а переходи: «з учителем — самостійно», «самостійно — з учителем».

Кількість переходів визначається кількістю класів у комплекті, змістом предметів та рівнем сформованості в учнів прийомів самостійної роботи. Для комплекту з 2-х класів, один з яких — 1-й, оптимальна кількість переходів може бути 5—6. Із зростанням рівня самостійності першокласників кількість переходів зменшується до 4—5. Отже, учитель має 4—5 раз перебудуватися на занятті то з одним, то з іншим класом, пам’ятаючи весь час про головну мету уроку; вміти розподілити хвилини між учнями всіх класів так, щоб вони засвоїли матеріал саме на уроці. Основна функція вчителя в умовах одночасної роботи з двома, трьома класами — пояснення нового матеріалу.

У роботі під керівництвом учителя провідними є словесні методи — бесіда, розповідь, пояснення. І це цілком природно, адже в умовах обмеженого спілкування з учителем дуже важливо організувати таку діяльність, за якої діти чують зв’язне, логічне пояснення, емоційну розповідь або самі міркують уголос.

Щоб забезпечити осмисленість і повноту сприймання, виклад нового матеріалу бажано завершувати закріпленням.

Для організації самостійної роботи пропонується проводити:

• підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу (повторення за підручником, робота з картками, таблицями);

• самостійне засвоєння нового матеріалу, подібного до вивченого, за детальною інструкцією;

• різноманітні тренувальні вправи.

Визначаючи зміст етапів уроку, вчитель особливо ретельно повинен продумувати зміст етапів самостійної роботи учнів. Бажано визначати й послідовність її виконання.

В умовах СМКШ домінуючим повинен стати принцип диференційованого та індивідуального підходу до навчання і виховання. Звичайно, учні, навчаючись за однаковими програмами і підручниками, одержують різний рівень знань. Можна проводити і поділ на групи. Склад кожної з них — динамічний, багато питань розглядаються колективно, крім того, можливий перехід учнів з однієї групи в іншу. Диференціація навчання передбачає, що на певних етапах уроку кожна з груп, по черзі, працює самостійно, таким чином зменшується психологічний тиск учителя на учнів. Недостатня наповнюваність класів допомагає індивідуалізувати процес навчання.

Вирішувати різні проблеми допомагає вміле використання вчителями міжпредметних зв’язків у навчально-виховному процесі. Успішно реалізовувати ці завдання допомагає те, що вчитель, викладаючи у 2—3-х класах різні предмети, повинен враховувати змістові можливості кожного з них. Сучасна школа впроваджує інтеграцію навчальних предметів, тобто йдеться про створення інтегрованих освітніх комплексів (словесність, природознавство, техніка тощо). Тому перспективним є введення в 1—4-х класах інтегрованого курсу «Довкілля», модульно-розвиваючої системи навчання. Це допоможе зменшити перевантаження вчителів, поліпшити розвиток розумових здібностей учнів.