9.10. Застосування інтерактивних методів на уроках у початкових класах

Відповідно до закону України про загальну середню освіту завданнями сучасної школи передбачено формування особистості учня, розвиток його здібностей і обдаровань.

Формування творчої особистості, розвиток молодшого школяра сучасними вченими пропонується через такі навчально-виховні творчі ситуації: виникнення творчого процесу, проблемне навчання, охорону природи рідного краю, через засоби нових технологій навчання.

Існує прямий зв’язок між інтенсивністю діяльності й результатами розвитку. Ефективний розвиток відбувається лише в процесі активної, емоційно-забарвленої діяльності, в яку людина вкладає душу, повністю реалізує свої можливості, виражає себе як особистість. Така діяльність приносить задоволення, стає джерелом енергії і натхнення. Ось чому важлива не стільки діяльність сама по собі, скільки активність особистості, що виявляється в цій діяльності. Одним із таких підходів є інтерактивне навчання.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, розвитку критичного мислення учнів [О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. Сучасний урок. Інтерактивні технологій навчання. – К.: Вид. А.С.К., 2003. – 192с. – С.9].

З історії виникнення інтерактивних методик

Згадані підходи до навчання не є повністю новими для української школи. Високоосвічена людина свого часу Г.С. Сковорода у байці „Годинникові колеса” відмічав, що навчаючи, виховуючи дітей відповідно їхнім природним здібностям, даючи їм можливість міркувати і виражати свої думки, визначається доля, місце людини в суспільстві.

На думку О.В. Духновича, тільки вчитель, який володіє ситуацією і мікрокліматом класу, вчить дітей спілкуватись, розвиватись [Хрестоматія з історії вітчизняної педагогіки. – К.: 1961. – С.517].

Т.Г. Шевченко вважав, що спілкування є найвищою благодаттю для людини. У спілкуванні пізнається істина.

На початку ХХ століття виникла система індивідуалізованого навчання, так званий Дальтон-план (назва походить від американського міста Дальтон). Автор цієї методики ввів її як альтернативу заняттям зубрячки та опитування. Студентам пропонувалось працювати в окремих предметних кабінетах-лабораторіях, в яких завдання виконувалось у доступному для кожного темпі самостійно або в групі по 3-5 осіб. Проте Дальтон-план породжував серед студентів суперництво, утвердження індивідуалізму [П’яткова Г.П., Глотов О.Л. Інтерактивні методики та специфіка їх застосування у вищій школі: Методичний посібник для студентів та магістрантів гуманітарних спеціальностей. – Тернопіль: ТДПУ, 2002. – 20с.].

Привертає до себе увагу педагогічна система Марії Монтесорі. Згідно її системи у процесі навчання відбувається спілкування, пізнання, планування, самопізнання.

Ідеї та переконання Г.Спенсера про те, що навчати – значить розповідати, показувати дітям те, що вони повинні бачити, про що вони повинні вести бесіду або дискусію і, зрештою, у що вони потім повірять, сьогодні превалюють в освіті всіх цивілізованих країн [Миценко В. Педагогічні погляди Герберта Спенсера // Рідна школа. – 2002. – №10. – С. 78-80].

А.С. Макаренко на прикладі організації навчання і виховання дитячого колективу довів, що вихованці різних вікових груп, маючи свої психічні і фізичні особливості, у процесі навчального, трудового спілкування через групи в колективі набувають вищих ступенів розвитку особистості.

У 20-ті роки ХХ ст. набули поширення групові форми навчання. Застосовувався в той час лабораторно-бригадний метод, який передбачав виконання практичних і лабораторних робіт спеціально сформованими групами (бригадами, ланками). Нові методи навчання знайшли підтримку вчителів, але через відсутність належної педагогічної освіти, брак методичного забезпечення тощо їх застосування виявило багато недоліків у навчанні. За умов переходу до тоталітаризму такі методи та прийоми виявилися непотрібними. До кінця 50-х років педагоги не могли виявляти свої індивідуальні творчі можливості.

Лише у 60-ті роки у працях М.О. Данилова, Б.П. Осипова, М.М. Скаткіна та ін. піднімається питання про необхідність застосування групової роботи з метою покращення засвоєння навчального матеріалу.

Цікавою спробою застосування інтерактивних методів навчання відзначається досвід В.О.Сухомлинського, який у 60-ті роки проводив уроки мислення на природі, працюючи в Павлиській школі.

У 70-ті роки навчально-пізнавальна діяльність суб’єктів навчання в умовах колективної, групової, індивідуальної роботи вивчалась провідними вченими нашої і зарубіжних країн (А.М. Алексюк, Ю.К. Бабанський, І.Я. Лернер та ін.).

Останнім часом зроблено акцент на значенні розробки та впровадженні інноваційних технологій навчання. А.А. Мазаракі відмічає: „Стратегія інноваційного навчання, на відміну від стилю традиційного навчання, вимагає, перш за все, розробки його нової організації” [Мазаракі А.А. „Модернізація вищої освіти на основі інноваційних технологій” // Розвиток педагогічної і психологічної наук в Україні 1992-2002. Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України / АПН України – Частина 2. – Харків: „ОВС”, 2002. – С.17-28]).

Провідні науковці країни відводять значну роль інтерактивним технологіям у підвищенні рівня активності учнів. Серед них важливе місце у психолого-педагогічній літературі посідає питання про групові форми навчальної діяльності, тому що вони відкривають для дітей можливості співпраці, стосунків, пізнання довкілля [Пєхота О.М. Особистісно орієнтовані педагогічні технології: історія, теорія, організаційні вимоги // Педагогічні технології у неперервній професійній освіті / За ред. С.О.Сисоєвої. – К.: ВІПОЛ, 2001. – С.70-71].

Значний внесок у розробку загальних принципів організації групової навчальної діяльності дали дослідження В.К. Дяченко, В.В. Котова, Г.О. Цукерман, О.Г. Ярошенко та ін.

Дидактичні питання організації групової навчальної діяльності молодших школярів розроблено в працях В.О. Вихрущ, Є.С. Задої, І.М. Вітковської, К.Ф. Нор, О.Я. Савченко та ін.

Інтерактивні технології навчання в практиці роботи школи

Інтерактивні технології навчання самою своєю структурою визначають кінцевий результат. Для досягнення позитивного кінцевого результату на уроках у початкових класах доцільно застосовувати кооперативні технології навчання (робота в парах, два-чотири-всі разом, робота в малих групах, акваріум та ін.) а також фронтальні технології навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, навчаючи-вчуся тощо),технології навчання у грі (імітації, розігрування ситуації за ролями), технології навчання у дискусії (метод ПРЕС, обери позицію тощо).Ці методи детально описані в науково-методичних посібниках О.І. Пометун, Л.В. Пироженко.

Для ефективності використання інтерактивних технології необхідно ознайомити учнів із певними правилами:

• сідайте обличчям до того, з ким говорите, установіть контакт очима;

• використовуючи звуки та жести заохочення (кивок головою, посмішка, слова „так”, „да”), допомагайте співрозмовнику говорити;

• висловлюйтеся чітко по суті справи;

• під час активного слухання не слід: давати поради, змінювати тему розмови, переривати, розповідати про власний досвід, давати оцінки особі, котра говорить.

Наводимо опис інтерактивних технологій, які доцільно використовувати на уроках у початкових класах. Почнемо з кооперативної навчальної діяльності як форми організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою.