2.1. Природознавство в російській школі наприкінці

XVIII століття

Природознавство як навчальний предмет увійшло в російську школу в епоху Катерини II, коли у 1786 р. була проведена шкільна реформа, в результаті чого були організовані народні училища. У повітових містах організовували малі училища з дворічним терміном навчання (два класи), вони обмежувались грамотою, рахунком і вивченням закону божого. У губернських містах статутом були передбачені головні народні училища з п’ятирічним терміном навчання (4 класи, 4-й клас — дворічний). Крім перелічених предметів, тут вивчали латинь, географію, історію, механіку, геометрію, фізику та природознавство. Природознавство вивчалось у 4-му класі і на нього було відведено 5 годин на тиждень.

Ввести природознавство в програму шкільного курсу вимусили історичні умови. Необхідно було розвивати економіку країни і використовувати природні багатства. Для цього треба було пізнати, вивчити неживу природу, тваринний і рослинний світ. Тільки завдяки цьому можна було уяснити собі, яку користь людина може мати із навколишньої природи. Крім того, необхідно було підготувати людей, які б могли застосувати ці знання у практичному житті. Потреби часу і вимоги громадськості примушували уряд Катерини II запроваджувати природознавство в шкільні навчальні плани; для підготовки вчителів природознавства при першому головному народному училищі в Петербурзі була відкрита учительська семінарія. У тісному зв’язку з виникненням і розвитком шкільної практики викладання природознавства виникає і розвивається методика природознавства, пишуться підручники, вдосконалюються навчальні програми.

Першим методистом і вчителем майбутніх викладачів природознавства був академік Василь Федорович Зуєв (1754-1794). В.Ф.Зуєв походив із селян. Він був сином солдата-гвардійця Семеновського полку. Незважаючи на це, він усе ж потрапив до академічної гімназії, а потім до академічного університету. Великою школою для В.Ф.Зуєва було відрядження за кордон, де протягом 6 років він вивчав природничу історію, хімію, фізику. Повернувшись у Росію, В.Ф. Зуєв написав дисертацію про метаморфоз у комах, після чого йому було надано звання академіка. Він брав участь в експедиціях, які організовувала в той час Академія наук. В.Ф.Зуєв подорожував по Росії разом із своїм учителем відомим академіком П.С.Палласом для вивчення природи Уралу, Півночі країни, на річці Об тощо. Надалі В.Ф. Зуєв сам очолює експедицію по вивченню природи півдня Росії – в районі Буга і нижньої частини Дніпра.

Коли В.Ф.Зуєва запросили на педагогічну роботу, він приступив до неї із властивою йому енергією.

В.Ф.Зуєвим був складений перший російський підручник з природознавства для народних училищ „Начертание естественной истории”. Цей підручник чверть століття був єдиним російським підручником і декілька разів перевидавався. Він складається з трьох частин: „Викопне царство” (гірські породи і мінерали), „Рослинне царство” („прозябаємо” царство), „Тваринне царство”.

Підручник складено було добре. Академік П.С.Паллас дав йому високу оцінку. Він відзначив, що ця книга краща, ніж відомі іноземні підручники з цього предмета, бо в ньому матеріал дається науковий (відповідно до розвитку науки того часу); виклад матеріалу живий, образний, дохідливо дає ясне уявлення про описувані тварини і рослини, опис дається всебічний: не лише описується зовнішній вигляд тварини чи рослини, а й спосіб життя, біологія, розмноження; даються практичні поради (як доглядати свійських тварин, як вести боротьбу із шкідниками тощо); звертається увага на необхідність ознайомлення в першу чергу з місцевою природою.

У передмові до підручника наведено методичні вказівки, як викладати природознавство, користуючись підручником. Пропонується підручник „читати попараграфно” і після читання кожного – „толковать оный”, тобто учитель повинен пояснити матеріал. Отже, вимагається домагатись свідомого засвоєння, а не зубріння, не механічного запам’ятовування.

З метою застосування наочності на уроках учений ставить завдання про організацію при училищах природничого кабінету, де б зберігались натуральні та ілюстративні наочні посібники. Під його керівництвом був складений перший атлас настінних таблиць із зображенням тварин.

Отже, вперше запроваджене в загальноосвітню школу вивчення природознавства було поставлене досить вдало: такі положення, як всебічне вивчення не лише зовнішнього вигляду, а й біології, зв’язку будови органу з його функцією, застосування знань до практичної діяльності, вимога свідомого засвоєння, вивчення на основі предметної наочності, організація кабінету навчальних посібників цілком виправдані й прийняті в сучасній школі. Крім того, була розроблена система і послідовність викладу змісту шкільного курсу природознавства. До того ж виклад учбового природознавчого матеріалу проводився з позицій матеріалістичного світогляду.

Методичні вказівки академіка В.Ф. Зуєва не можна не визнати прогресивними. Вони заклали добрий фундамент для подальшого поступового розвитку вітчизняної методики природознавства.

Проте, в його положеннях, виходячи з сьогоднішнього стану розвитку науки, слід відмітити недоліки: виражений утилітарний характер викладання; переважний інтерес у зв’язку з цим до місцевого матеріалу; тематичний порядок викладу, тобто опис окремих рослин і тварин, без вивчення систематики, хоча остання складала в той час основу наукової ботаніки і зоології; наочність викладання носила декларативний характер і часто залишалась лише на папері.

Такий напрям вивчення природознавства, який ставить основним завданням набування корисних знань, дістав назву утилітарно-описового, або утилітарно-реалістичного. З критикою вузького практицизму та утилітаризму загальної освіти виступали видатні педагоги другої половини 19 століття – М.І. Пірогов, К.Д.Ушинський та інші.