4.5. Формування найпростіших понять, первинних узагальнень у курсі „я і Україна”
Мета навчання — досягти правильних, міцних, свідомих знань учнів. Ця мета досягається у разі правильного формування і розвитку понять, побудованих на принципах цілісності, системності навчання та розвитку мислення дітей.
Щоб сформувати свідомі й міцні знання, необхідно правильно організувати розумову роботу учнів у процесі навчання.
Вимоги вчителя до знань учнів, що виражаються у запитаннях та завданнях, є фактором, що впливає на якість знань учнів, формування понять і тим самим на розвиток мислення та культуру мовлення.
У 1-му класі під час екскурсій у природу потрібно формувати в свідомості дітей елементарні поняття „береза”, „дуб”, „клен”, виходячи зі спостережень одиничних екземплярів, знаходячи в них суттєве.
Розглянемо, як потрібно формувати поняття „береза”.
Проводячи екскурсію у парку чи лісі, учитель підводить учнів до типового екземпляра берези і разом з ними спостерігає дерево як ціле, не звертаючи поки що уваги на окремі частини й деталі.
Зупинившись на відстані 30—40 метрів від берези, вчитель повинен спитати дітей, чи знають вони це дерево, запропонувати уважно подивитись на нього і попередити, що в школі вони це дерево будуть малювати. Після цього варто переходити до організації уважного спостереження дітьми деталей — як характерних, так і несуттєвих. Суттєвими ознаками у формуванні поняття «береза» є забарвлення стовбура (білий з чорними плямами), форма крони, листові пластинки. Інші ознаки необхідно представити як варіативні, несуттєві: колір листків, розмір дерева. Відносно цих ознак учитель дає пояснення:
— влітку листя на березі зелене; восени воно набуває жовтого кольору з різними відтінками. Розміри берези залежить від її віку. Після цього дітям пропонується знову відійти від дерева на 30— 40 метрів і пальчиком обрисувати крону берези.
Наступний крок — запропонувати дітям знайти серед дерев лісу (парку, подвір’я) інші екземпляри беріз. У школі діти за допомогою вчителя замальовують дерева, які вони розглядали під час екскурсії. Вчитель показує дітям, як можна замалювати в зошит листя дерев, користуючись натуральними об’єктами (листками) як трафаретами.
У класі вчитель перевіряє, чи правильно діти засвоїли поняття „береза”. Для цього він викликає учня до дошки і пропонує відповісти на питання: „Як ти дізнався, що це береза?”, „Чому ти думаєш, що це береза?” Більшість дітей відповідає, що у берези білий стовбур і на гілках такі листочки, як у берези. Але деякі діти допускають при цьому такі помилки: „У неї стовбур, гілки і листки”. У таких випадках учитель має змусити учня самого знайти помилку і виправити її. Наприклад, він показує гілку клена і питає: „Це теж береза? Тут теж є гілки, листя”. Такий прийом дає позитивні результати. Учень сам знаходить правильну відповідь.
Це дуже важливий момент: діти самостійно починають розуміти, як вони відрізняють березу від інших дерев, чим усі берези схожі одна на одну. У свідомості дітей утворюється елементарне узагальнення „береза”. Думка учнів пройшла шлях від спостереження одиничних предметів до первинного узагальнення, до усвідомлення характерних ознак усіх беріз.
У 2-му класі дітям необхідно дати чітке уявлення про живу й неживу природу, визначити з ними, що таке природа. Формування цих знань базується на попередніх спостереженнях учнів, які вони проводили в 1-му класі.
На основі конкретних даних, зафіксованих у календарях природи і праці (1-й клас), діти можуть навести численні приклади, що характеризують зв’язок між окремими елементами природи. При цьому дуже важливо досягти того, щоб діти правильно уявляли собі, які елементи входять до поняття «нежива природа» і «жива природа».
Поширеною помилкою, яка характерна не лише для учнів, а й для деяких учителів, є те, що явища погоди вони не відносять до неживої природи і дуже часто говорять: «Ми спостерігали погоду і природу»,— розуміючи при цьому під природою лише світ тварин і рослин. Тоді як поняття «природа» значно ширше. Все, що нас оточує і не зроблене руками людини,— є природа. Щоб запобігти такій помилці, корисно, спираючись на аналіз календарів природи і праці, накреслити з учнями схему.
Співвідношення окремих елементів природи
Розробляючи схему, доцільно поставити перед учнями запитання: „Куди слід віднести явища погоди?” Пізніше, вивчаючи теми „Вода в природі”, „Повітря”, необхідно ще раз звернутися до цієї схеми.
У 2-му класі під час проходження теми „У царстві рослин”, вивчаючи органи рослини, потрібно буде сформувати в учнів поняття „Плоди”. Наприклад:
Діти вже навчились розрізняти в рослин корінь, стебло, листок, квітку. Вчитель викликає учня і пропонує показати всі частини рослини на прикладі помідора (чи іншої рослини).
Що ще є в рослини, крім цих органів?
Ще є помідор (відповідає учень, показуючи на плід).
А як зветься ця частина рослини, хто з вас знає? (Діти не знають).
Це плід.
Учитель викликає учня і пропонує показати плоди інших рослин — огірка, яблуні, груші тощо.
Тепер класовод пропонує розглянути ці плоди: визначають колір, форму, смак тощо, тобто працюють з одиничними предметами. Виявляється, що всі ці ознаки у різних плодів різні.
Учителю, щоб розкрити учням у доступній формі суть поняття «плід», потрібно в поодинокому плоді (помідорі, огірку, яблуці тощо) допомогти знайти загальне — істотне для всіх плодів.
—Виходить, всі плоди не схожі один на одного. А чому ж їх тоді звуть однаково «плоди»? Що ж у них є спільне, чим вони схожі один на одного?
Іде жвава бесіда.
Це плоди, бо ми їх їмо, вони смачні.
Котлету, вареник ми теж їмо, вони смачні. То виходить, що котлета, вареник — теж плід?
Ні, це не плоди, бо вони не ростуть на рослині.
Правильно, плоди ростуть на рослині. А листя, квітки теж ростуть на рослині. Як же можна відрізнити від них плоди? Які ознаки характерні для плодів?
Учням важко відповісти на це запитання. Учитель має їм допомогти.
—Давайте розріжемо плоди і подивимось, що в них усередині? Учні розрізають помідори, огірки, яблука тощо. І тут деякі молодші школярі одразу помічають, чим вони схожі.
У них усередині є насіння.
Правильно. У всіх плодах є насіння.
Учитель пропонує дітям замалювати різні плоди, після чого записують висновок.
Далі учні розглядають плоди горобини, акації, квасолі і ін. Діти розрізають їх, знаходять насіння і роблять висновок, що це теж плоди.
—А з чого утворюються плоди?
Розглядають квітку огірка з потовщеною зав’яззю і доходять висновку, що плоди виростають із квітки. Висновок записують на дошці і в зошитах.
Переконавшись у тому, що плід утворюється з квітки і в ньому міститься насіння, діти без труднощів відповідають на запитання: «Яке значення мають плоди для рослини?»
—У плодах є насіння, яким рослини розмножуються. Цей висновок також записують.
Так учні разом з учителем визначили спільні, суттєві ознаки плоду, на основі яких різноманітні, зовні не схожі органи рослини об’єднали в одну групу «плоди».
Плід — частина рослини;
плід розвивається з квітки;
у плодах є насіння;
насінням розмножуються рослини.
Отже, поняття — це система знань, оволодіння якими вимагає досить складної пізнавальної діяльності учнів і обумовлює якість засвоєного матеріалу. Поняття — це слово, наповнене певним змістом.
Перевірка засвоєння понять
Найчастіше вчитель, перевіряючи засвоєння понять, пропонує дітям повторити основні ознаки поняття. Але цього недостатньо. Учень може механічно запам’ятати всі ознаки.
Щоб перевірити дійсне розуміння поняття, треба запропонувати учням практично застосувати набуті знання, обґрунтувати відповіді. З цією метою вчитель під час перевірки засвоєння поняття „Плоди” може запитати в учнів:
Чи можна віднести до плодів моркву, буряк тощо?
Поясніть чому морква не плід.
Чи можна віднести до плодів горіх, каштан?
Поясніть чому.
3. Вивчаючи тему „Охорона ґрунтів від руйнування” з метою перевірки засвоєння поняття „яр” можна запропонувати дітям намалювати яр і запитати: „Чому ти вважаєш, що це — яр?”
Якщо поняття засвоєно погано і суть явища недостатньо усвідомлена, учень буде давати помилкові відповіді.
4. Надійнішим є прийом перевірки знань дітей на основі виконання ними різних самостійних робіт, наприклад, поділ предметів за категоріями: тварини, риби, птахи, звірі, осінні та весняні явища природи тощо. Зі списку (25 слів) вибрати такі, що належать до певної категорії. Корисним буде і вправляння у складанні висхідних і низхідних рядів: від більш широких до більш вузьких понять. Наприклад:
водоймища — океани — моря — ставки;
рослини — дерева — хвойні дерева — сосна.
І навпаки: від вужчих до ширших понять. Наприклад:
—волошка — квітка — трав’яниста рослина — рослина.
5. Перевіряючи засвоєння понять, дітям потрібно задавати питання, що вимагають аналізуючої відповіді:
—З чого складається рослина?
6. Особливо цінні ті запитання, які вимагають синтезуючої відповіді, яка пов’язує будову рослини (чи тварини) із середовищем існування. Так, під час проходження теми „Лісостепова зона” учнів доцільно запитати:
Як ранньовесняні рослини пристосувалися до життя в лісі?
Чому відрізняються латаття біле і осика листовими пластинками? Назвіть ці відмінності.
Як пристосовуються тварини до життя в лісі й степу? Поясніть на конкретних прикладах.
Чим відрізняються листки рослин, що ростуть на яскравому світлі і в темноті? Схарактеризуйте листя та корені рослин, що ростуть у посушливих районах.
7. Вивчаючи тему «Догляд за кімнатними рослинами», можна запропонувати питання, які вимагають встановлення причинно-наслідкових зв’язків:
Чому необхідно обмивати листя кімнатних рослин?
Як правильно поливати рослини?
Чому потрібно підпушувати ґрунт?
Як треба готувати суміші для пересадки кімнатних рослин?
8. Проходячи тему „Гірські породи”, можна дати дітям завдання зібрати зразки різних кольорів граніту, з різними розмірами зерен тощо.
Дотримання принципу наступності під час формування понять
У результаті складної роботи (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, узагальнення, класифікації тощо) у мозку людини утворюються поняття, в яких відбиваються суттєві сторони, властивості та ознаки речей, предметів, зв’язок одного предмета з іншим. Зрозуміло, що загальне (те, що знаходить відображення в понятті) не існує окремо від предметів і явищ. Але загальне (поняття) не всебічно охоплює окреме, а лише його певні, суттєві ознаки, сторони. Проте поняття зароджується, виникає у процесі сприймання окремих предметів, явищ ще в дошкільний період. Так, дитина, граючись з котенятком, утворює конкретне уявлення про нього. Після такого ознайомлення дитина, зустрічаючи інших котів, шляхом порівняння, самостійно робить узагальнення навколо слова „кішка”. Вона відрізняє кішку від інших тварин не лише в природі, а й на малюнках. При цьому дитина усвідомила характерні ознаки кішки, зробила елементарні узагальнення.
Безумовно, діти в процесі самостійного переходу від одиничного до загального поняття роблять багато помилок: берест називають липою, ропуху — жабою, тритона — ящіркою тощо.
Конкретизація сформованих раніш елементарних узагальнень та утворення загальніших понять (звірі, комахи тощо) відбувається під керівництвом учителя. Але він у своїй педагогічній практиці має постійно звертатися до тих сприймань і уявлень, які діти одержали ще в дошкільному віці у процесі їх стикання з окремими предметами (Мурками, Рижиками, Жучками тощо).
Формування початкових природничих понять у молодших школярів відіграє неабияку роль і в підготовці їх до успішного вивчення основ природничих наук у наступних класах. Для формування в учнів складних наукових понять потрібна не лише розвинена пам’ять, а й уміння мислити, узагальнювати, робити висновки.