2. Нормативні документи змісту початкової освіти (навчальні плани, програми, підручники) їх характеристика.

Процес навчання і зміст освіти в Україні регулюється певни­ми державними документами. Це, в першу чергу, навчальні пла­ни, навчальні програми, підручники і навчальні посібники.

Навчальний план — документ, що визначає набір навчальних предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, структуру навчального року.

Згідно із Законом «Про загальну середню освіту» базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів (далі — Базовий навчальний план) визначає структуру та зміст загальної середньої освіти через інваріантну і засобом навчання, а практична спрямованість змісту, інтеграція знань.

Основна школа зосереджується на розвитку загально-лавчальних умінь і навичок, систематичному вивченні рідної мови і літератури, іноземної мови, історії, мистецтва, математики, інформатики, фізики, хімії, біології, географи, фізичної культури, основ здоров'я, технологій (трудове навчання).

Базовий план для старшої школи заснований на ідеях розширення, поглиблення, узагальнення загальноосвітньої підготовки, вибору і самовизначення учнів щодо профілю навчання, розвитку на якісно новому рівні самостійної роботи. Профільність навчання в старшій школі може реалізовуватися за мовно-літературним, суспільно-історичним, фізико-математичним, природничо-науковим, художньо-естетичним, фізкультурно-оздоровчим (спортивним), професійним (що передбачає здобуття професії) напрямами. У старшій школі, незалежно від профілю, реалізується інваріантна частина Базового навчального плану, яка становить не менше 65% загальнорічно-го навантаження. Це потребує зменшення кількості обов'язкових предметів. Через варіативну частину і поглиблене вивчення відповідних предметів в інваріантній частині досягається профільність навчання. Такий підхід створює умови для збереження обов'язкового загальноосвітнього ядра шкільної освіти. Профільне вивчення багатьох предметів забезпечує належний рівень підготовки випускників школи до вступу у вищі навчальні заклади, але, як правило, не дає професії.

У старшій школі має бути достатньо можливостей для вивчення через інваріантну і варіативну частини курсів і предметів за вибором (економіки, екології, програмування, соціальних тренінгів, автосправи тощо). Отже, у старшій школі передбачено блок обов'язкових для всіх загальноосвітніх предметів, профільні предмети і предмети за вибором учнів.

У Законі «Про загальну середню освіту» визначено норму навчальних годин по класах (1—2 класи — 700, 3—4 класи — 790, 5 клас — 860, 6—7 класи — 890, 8—9 класи — 950, 10—12 класи — 1030). За дидактичними вимогами ефективне вивчення одного предмета доцільне в інтервалі двох—чотирьох годин щотижня. Відповідно до цього у початковій школі в інваріантній частині має вивчатися загалом до 7 предметів, в основній — до 14; у старшій, що працює як загальноосвітня, — до 16. У профільній школі

в інваріантній частині кількість предметів обмежується до 8—9 назв. Протягом навчального року в одному класі основної та старшої школи кількість предметів не може перевищувати 10 назв.

Оновлення Базового навчального плану у зв'язку з пе-резатвердженням державних стандартів не повинно збільшити тижневе і річне навчальне навантаження учнів. Включення нових предметів до інваріантної частини типових навчальних планів можливе за рішенням колегії Міністерства освіти і науки на підставі результатів експериментальної апробації навчальної програми і навчально-методичного комплексу для учнів і вчителів.

Навчальний план — це затверджений Міністерством освіти і науки документ, в якому визначається для кожного типу за­гальноосвітніх навчально-виховних закладів перелік навчаль­них предметів, порядок їх вивчення за роками, кількість тиж­невих годин на їх вивчення, структура навчального року. За- значимо, що навчальний предмет — це дидактично обґрунто­вана система знань, умінь та навичок, відібраних з відповідної вузької галузі науки чи мистецтва для вивчення у навчально­му закладі.

В навчальних планах для загальноосвітніх шкіл виділяєть­ся два компоненти: державний і шкільний. Державний компо­нент визначає перелік навчальних дисциплін, які є обов'язко­вими для вивчення в усіх школах. Шкільний компонент має рекомендаційний характер і передбачає перелік навчальних дисциплін, які можуть бути введені до робочого навчального плану за рішенням ради школи.

Для кожного типу загальноосвітніх навчально-виховних за­кладів (школи, ліцею, гімназії) розробляють типові навчальні плани. На їх основі навчально-виховні заклади складають ро­бочі навчальні плани на конкретний навчальний рік.

Навчальна програма — це документ, затверджений Міністер­ством освіти, в якому подається характеристика змісту навчаль­ного матеріалу із зазначенням розділів, тем, орієнтовної кількості годин на їх вивчення. Програма має традиційну структуру: по­яснювальна записка, перелік розділів і тем, перелік обов'язко­вих знань, умінь та навичок учнів, критерії і норми оцінюван­ня.

Програми можуть пропонувати вивчення навчального мате­ріалу за лінійним або концентричним принципом. Лінійна побудова навчальної програми передбачає вивчення предмета відповідно до логіки, близькою до логіки та методів досліджень науки, з поступовим ускладненням завдань на базі раніше ви­вченого. Концентричний принцип передбачає повторюваність навчального матеріалу в ускладненому вигляді на наступному рівні навчання.

Навчальні програми мають відповідати високому науковому рівню, передбачати виховний потенціал, генералі-зувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій. У них не повинно бути надто ускладненого і другорядного матеріалу; їх призначення — реалізовувати міжпредметні зв'язки; ідеї взаємозв'язку науки, практики і виробництва, передбачати формування умінь і навичок учнів з кожного предмета.

Основні розділи навчальної програми:

—пояснювальна записка, яка містить виклад мети навчання з певного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу);

—зміст навчального матеріалу, поділений на розділи і теми із зазначенням кількості годин на кожну з них;

—обсяг знань, умінь і навичок (у їх різновидах) з певного предмета для учнів кожного класу;

—перелік унаочнень, літератури для учнів та методичної літератури для викладачів;

—критерії оцінювання знань, умінь і навичок щодокожного з видів роботи.

Важливу роль відіграє авторська модернізація навчальних програм залежно від нових методичних знахідок, науково-методичного прогресу і змін в соціальному житті. Так, наприкінці 80-х років минулого сторіччя виникла потреба внесення істотних змін до програм з російської та української літератури, коли було знято заборону на твори незаслужено витіснених з духовного простору письменників, розширено перелік сучасних авторів. Необхід- ність загального екологічного навчання і виховання значно змінила програму з географії.

Внесенням змін до програм займаються комісії, створені при Науково-методичному центрі Міністерства освіти і науки, до яких входять провідні вчені, спеціалісти-практики.

Відповідно до навчальних програм розробляють підручники і навчальні посібники.

Підручник — це навчальна книга, в якій розкривається зміст навчального матеріалу з певного предмета відповідно до вимог чинної програми. Підручник за своїм змістом і структурою має бути чітко спрямований на виконання певних функцій: ос­вітньої, розвиваючої, виховної, управлінської.

У підручнику реалізуються вимоги, що визначаються змістом освіти. Разом з тим, шкільний підручник має мати певну струк­туру: 1) тексти; 2) позатекстові компоненти: апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія та ін.); апарат організації засвоєння навчального матеріалу (запитання, пізнавальні завдання, проблемні ситуації, зразки розв'язання завдань); ілюстративний матеріал (зображувальна та схематична наочність).

Підручник повинен забезпечувати науковість змісту навчального матеріалу, якість, точність, простоту і доступність викладу, чіткість у формулюванні визначень правил, законів, ідей. Він має бути написаний точною і доступною мовою, мати чітко розподілений навчальний матеріал за розділами і параграфами, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділення шрифтом важливого матеріалу. Не другорядним є і його художнє оформлення.

Структура підручника:

1.Тексти: основний, додатковий, пояснювальний.

2.Позатекстові компоненти: апарат організації процесу засвоєння змісту; запитання і завдання; інструктивні матеріали (пам'ятки, зразки розв'язування задач, прикладів); таблиці; написи-пояснення до ілюстративного матеріалу; вправи; ілюстративний матеріал (фотографії, малюнки, плани, карти, креслення та ін.); апарат орієнтування (вступ, зміст, бібліографія).

За характером відображення дійсності тексти можуть бути емпіричними (відображати факти, явища, події, містити вправи, правила) і теоретичними (містити закономірності, теорії, методологічні знання). Більшість шкільних підручників містить тексти обох типів.

За основним методом викладу матеріалу тексти можуть бути репродуктивні, проблемні, програмовані, комплексні. Репродуктивні тексти — високоінформативні, структурні, зрозумілі учням, відповідають завданням пояснювально-ілюстративного навчання. Проблемний текст подають у формі проблемного монологу, в якому з метою створення проблемних ситуацій позначають суперечності, вирішують проблему, аргументують логіку формування думки. У програмованому тексті зміст подається частинами, а засвоєння кожного інформативного блоку пере-віряється контрольними запитаннями. Комплексний текст містить певні дози інформації, необхідні учням для розуміння проблеми, а проблема визначається за логікою проблемного навчання.

Текст підручника може бути аналітичним або синтетичним, побудованим за допомогою дедуктивного чи індуктивного методу. Крім основних, є додаткові тексти, мета яких — розширити, поглибити знання учнів щодо важливих компонентів змісту навчального матеріалу (документи, історичні довідки і т. ін.).

Усі питання і завдання підручників за ступенем пізнавальної самостійності учнів можна поділити на: репродуктивні та продуктивні. Репродуктивні тексти — питання і завдання, які вимагають від учня відтворення знань без істотних змін. Продуктивні тексти — передбачають трансформацію знань, істотні зміни в структурі їх засвоєння або пошук нових знань.

Зміст навчального матеріалу в підручнику може формуватися за: генетичним (у послідовності, в якій він формувався історично); логічним (викладення його відносно сучасної логічної структури відповідної науки); психологічним (з урахуванням пізнавальних можливостей учнів) принципами. У більшості підручників ці принципи переплітаються.

У процесі навчання учитель орієнтується на підручник, бо він конкретизує навчальну програму, показує, який зміст має бути вкладено до запрограмованих тем, як потрібно трактувати певні питання програми та орієнтує учнів щодо методики роботи. Він також потрібен під час підготовки учнями домашніх завдань, повторення матеріалу тощо.

Матеріал підручника необхідно доповнювати додатковою інформацією, бо його зміст надто конспективний і знання, отримані учнями тільки з нього, будуть обмеженими. Тому, крім підручника, слід використовувати додатковий матеріал.

Загальноосвітній навчальний заклад працює за навчальними програмами, підручниками, посібниками, що мають відповідний гриф Міністерства освіти і науки, та виконує навчально-виховні завдання на кожному ступені навчання відповідно до вікових особливостей і природних здібностей дітей.

Навчальний посібник — це навчальна книга, в якій подаєть­ся зміст навчального матеріалу, що не завжди відповідає вимо­гам діючої програми, а виходить за її межі; визначаються до­даткові завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їх самостійної пошукової пізнавальної діяльності. До навчальних посібників належать: хрестоматії, словники, довідники, збірники вправ і задач, книги для читання, комплекти карт, таблиць та ін.

Підручники і навчальні посібники сприяють формуванню в учнів навичок самостійної пізнавальної діяльності, самоконтролю, є засобом керівництва їх пізнавальною діяльністю.

Питання для контролю та самоконтролю:

1. Що необхідно розуміти під змістом освіти?

2. Розкрийте сутність теорій формальної і матеріальної освіти і доведіть їх однобічність.

3. Які об'єктивні й суб'єктивні чинники впливають на визначення змісту шкільної освіти?

4. Які є принципи відбору змісту освіти?

5. Назвіть систему критеріїв, розроблену в педагогічній науці, для відбору змісту загальної освіти.

6. Які фактори зумовлюють необхідність удосконалення змісту освіти в сучасній загальноосвітній школі?

7. Розкрийте особливості національного компоненту змісту освіти.

8. Що включає в себе Державний стандарт загальної середньої освіти як комплексний нормативний документ?

9. За якими напрямками продовжується удосконалення змісту загальної освіти?

10. Опишіть переваги і недоліки формальної освіти.

19