Тема 2 Рекреаційні ресурси, функції рекреації у суспільстві

1.Природні рекреаційні ресурси

2.Історико-культурні

3. Соціально-економічні.

В “Українській радянській енциклопедії зазначено: ”Парк (від лат. слова parricus- відгороджене місце) – це територія з природніми або штучними зеленими насадженнями, алеями, водоймищами, архітектурними будівлями, скульптурними прикрасами тощо, призначена для відпочинку людей”.

Таким чином, парк – це цілий “комплекс”, що складається з рослинності, рельєфу місцевості, водоймищ і штучних споруджень, павільйонів, фонтанів, скульптур, доріжок, спортивних майданчиків, атракціонів.

У літературі з питань функціонування міських парків виділяють такі види громадських парків:

1. Парк культури і відпочинку – великий масив природних або штучних зелених насаджень на території населеного пункту, обладнаний для культурно-масового відпочинку населення. Виникли в СРСР являє собою культурно-освітню установу. ПКіВ поділяють на центральні і районні. Територія ПКіВ розділяється на такі зони:

• виставочно-освітня (виставочні майданчики і павільйони, бібліотеки і читальні);

• масово-видовищна (закриті і відкриті театри , естради, танцювальні майданчики, різні атракціони);

• спортивно-оздоровча (спорт. майданчики і споруди, водні станції та ін.);

• тихого відпочинку (затишні алеї, галявини);

• відпочинку і розваг дітей;

• адміністративно-господарча та обслуговування відвідувачів (господарські будівлі, кіоски, кафе тощо).

2. Дитячі парки і дитячі містечка – це позашкільні виховні заклади, що організують дозвілля і відпочинок дітей. Існують самостійно або при загальних ПКіВ, у яких проводиться оздоровча і виховна робота серед дітей. В дитячих парках є читальні, ігротеки з набором настільних ігор, майданчики розваг і атракціонів, спорт. майданчики, дослідні ділянки юних натуралістів, павільйони для занять гуртків юних майстрів, гуртків худ. самодіяльності тощо. У них проводяться масові традиційні свята для дітей.

3. Гідропарк – парк, до складу якого входить ділянка землі з зеленими насадженнями, алеями, парковими спорудами, штучними або природніми водоймами.

4. Дендропарки – великі парки, у яких вирощують багато видів дерев і кущів як місцевої флори, так і з ін. географічних областей. Вони є науковими закладами, у яких проходять практику студенти природничих факультетів. Вони є також місцем культурного відпочинку людей. За кордоном їх називають арборетумами.

5. Лісопарк – ліс у міській або приміській зоні, пристосований для відпочинку населення. На території лісопарк можуть бути водойми. Уся територія поділяється на кілька зон. Найбільшою є зона тихого відпочинку: лісові галявини, стежки. В зоні активного відпочинку розташовують спорт. майданчики, пляжі, водні станції та ін. Зона культурно-масових заходів може включати музей, кінотеатр, кафетерій тощо. На території парку зазвичай є автомобільні і пішохідні прогулянкові маршрути. В лісопарку можна вільно відпочивати на траві, збирати гриби, ягоди, купатися, ловити рибу тощо. До найбільших лісопарків України належать Комсомольський під Харковом (2385га) та Голосіївський у М. Києві (41463 га).

6. Меморіальний парк. Сам термін “меморіальний” означає пам’ятний, той, що служить для увічнення пам’яті про кого-небудь або про щось. Таким чином, у меморіальному парку знаходяться меморіальні споруди (пам’ятники, монументи, меморіальні музеї). Наприклад, парк Слави у м. Києві (9.5 га).

7. тематичні парки – до них відносяться парки атракціонів або предметно орієнтовані :наприклад, пушкінський заповідник “Пушкінські гори” у Псковській обл. (Росія).

8. Класичний приклад розважального тематичного парку Діснейленд. Це також дельфінарії, океанаріуми, зоопарки усіх видів, інші парки всіляких розваг для населення і туристів, дітей і дорослих (наприклад, Луна-парк).

ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ ПАРКОВИХ ЛАНДШАФТІВ

Ландшафт – німецьке слово, у перекладі означає “вид місцевості”. Тому логічно вживати поруч з цим терміном укр. термін краєвид. Вивченням його займається спеціальна наука – ландшафтознавство (буває інженерне, агро, медичне, рекреаційне).

При оцінці ландшафтів використовують такі ознаки:

• оглядовість,

• мальовничість,

• контрастність,

• різноманітність і взаємозв’язок ландшафтів,

• декоративні властивості дерев,

• конфігурація узлісся і орієнтація відкритих просторів,

• довговічність насаджень,

• здатність лісу поглинати шум,

• комфортність.

У практичній роботі по благоустрою території для відпочинку фахівці мають справу не з цілим ландшафтом, а з його частинами (видом місцевості, рослинними асоціаціями, елементами благоустрою), тобто пейзажем. Пейзаж – своєрідна картина природи, яка постає перед глядачем з певного місця (точки) спостереження).

ФУНКЦІЇ МІСЬКИХ ПАРКІВ В ОРГАНІЗАЦІЇ ФОД НАСЕЛЕННЯ

Організація фізкультурно-оздоровчої діяльності (ФОД) у ПКіВ регламентується статтею 11 Закону України “Про фізичну культуру і спорт”, в якій вказується: ”Створення умов для фізичною культурою і спортом населення за місцем проживання та в місцях масового відпочинку покладається на місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого і регіонального самоврядування. Вони надають громадським організаціям фізкультурно-спортивної спрямованості та фізкультурно-спортивним закладам допомогу у виділенні місць для фізкультурно-оздоровчих занять в житлових районах, в парках культури і відпочинку…”

Згідно моделі, розробленої Я.Р.Вількіним (Білорусія) на ПКіВ покладені наступні функції:

• зміцнення і розширення матеріально-спортивної ПКіВ (будівництво і реконструкція спорт. споруд, придбання спорт. інвентаря, обладнання маршрутів здоров’я, теренкурів, лижних трас з освітленням, катків, дитячих спорт. майданчиків, басейнів , атракціонів фізкультурно-оздоровчої спрямованості);

• проведення широкої пропаганди ФКіС, туризму (наочна агітація, лекції, бесіди, радіопередачі, демонстрація спеціальних кінофільмів, спорт. свята з показовими спорт. виступами), проведення консультативної роботи з питань самостійних занять фізичними вправами;

• створення фізкультурно-оздоровчих груп і спорт. команд із поширених видів спорту та організація їх систематичної роботи впродовж року;

• проведення лікарського контролю і постійного медичного спостереження за особами , що займаються ФКіС;

• організація і проведення масових фізкультурно-спортивних заходів.

Реалізовувати ці функції адміністрація парку повинна під керівництвом відділів в органах місцевого самоврядування, які відповідають за розвиток культури (ПКіВ – культурно-освітня установа) при активній участі ін. організацій: спорткомітетів, рад добровільних фізкультурно-спорт. товариств, колективів фізкультури підприємств, навчальних закладів, фізкультурно-оздоровчих клубів, медичних закладів.

Для координації цієї роботи доцільно утворити громадський орган, у який би ввійшли представники цих організацій і установ.

До основних форм рекреаційно-оздоровчих занять у міських ПКіВ відносяться такі:

• самостійні заняття (ранкова гігієнічна гімнастика під керівництвом інструктора, заняття у фізкультурно-оздоровчих групах, рухливі та спорт. ігри);

• навчально-тренувальні заняття з видів спорту КФК (підприємств, установ, закладів освіти);

• змагання на призи парків з різних видів спорту;

• свята, організовані адміністрацією парків;

• змагання, свята, які проводять колективи фізкультури, спорт. комітети, фізкультурно-спортивні товариства;

Як свідчать соціологічні опитування, найбільш популярними у ПКіВ є заняття волейболом, лижним спортом, у шахово-шашкових турнірах, легкоатлетичних кросах. Розвиток тих чи ін. форм рекреаційно-оздоровчої діяльності залежить від наявної матеріально-технічної бази.