Поліміксини

В Україні з групи поліміксинів застосовують поліміксину М сульфат та поліміксину В сульфат.

Тип дії – бактерицидний.

Механізм дії – руйнування клітинної оболонки мікроорганізмів.

Спектр дії – переважно грамнегативні бактерії, синьогнійна паличка, кишкова паличка, сальмонели, шигели, холерний вібріон, клебсіели, бруцели, аеробактер. Менш активні відносно грам позитивних мікроорганізмів. Володіють протимікробною дією відносно позаклітинних бактерій.

Застосовують при дизентерії, ентероколітах, викликаних кишковою паличкою, клебсіелами, синьо гнійною паличкою. Зовнішньо - у вигляді мазей та розчинів – у випадках раневої інфекції, гнійно-запальних процесах (інфіковані опікові рани, пролежні, абсцеси, флегмона, гайморит, кон′юктивіт, уретрит.

Побічна дія – алергічні реакції, нефротоксичність.

Сульфаніламідні препарати

• це синтетичні хіміотерапевтичні засоби, що є похідними аміду сульфанілової кислоти. Їх було введено в медицину німецьким фармакологом Догмаком. Спочатку сульфаніламідні препарати були дуже ефективними, але до них швидко розвивається резистентність мікроорганізмів при повторних введеннях і на сьогодні вони втрачають своє практичне значення. Ефективними є комбіновані сульфаніламідні препарати з триметопримом.

Класифікація сульфаніламідних препаратів

1. Препарати резорбтивної дії (сульфаніламідні препарати, що добре адсорбуються з травного каналу). За тривалістю дії поділяються на:

1) препарати короткої дії (до 10 год) : етазол, норсульфазол, сульфадимезин. Їх

призначають 4 – 6 р/, добова доза 4 – 6 г, курсова – 20 – 30 г.

2) препарати середньої тривалості дії (10 – 24 год): сульфазин, метилсульфазин.

Призначають по 1 – 3 г /добу в 2 прийоми. Курсова доза – 10 – 15 г.

3) препарати тривалої дії (24 – 48 год.): сульфапіридазин, сульфадиметоксин.

Призначають в І добу – 1 – 2 г, далі – по 0,5 – 1 г 1 раз на добу.

4) препарат над тривалої дії (60 – 120 год): сульфален. Призначають по 1 г в І добу, а

далі по 2 г /тиж. або по 0,2 г за 30 хв. до їди щодня .

2. Сульфаніламідні препарати, що діють в просвіті кишок (препарати, що погано всмоктуються в травному каналі: фтазин, фталазол, сульгін.

3. Препарати місцевої дії: стрептоцид, етазол, сульфацил-натрій, сульфатон.

4. Комбіновані сульфаніламідні препарати з триметопримом : бісептол (бактрим, гросептол, ко-тримоксазол).

5. Салазосульфаніламіди: салазосульфапіридин, салазопіридазин, салазодиметоксин.

Спектр протимікробної дії широкий: до них чутливі патогенні коки (грам позитивні та грам негативні), кишкова паличка, збудними шигельозу, холерний вібріон, клостридії, збудники сибірки , дифтерії, хламідії.

Тип дії- бактеріостатичний (за виключенням бісептолу, що діє бактерицидно).

Механізм дії – конкурентний антагонізм з пара-амінобензойною кислотою.

Сульфаніламідні препарати застосовують при:

• інфекціях жовчовивідних шляхів (сульфапіридазин, сульфадиметоксин ;

• інфекціях органів дихання, ЛОР-інфекціях;

• інфекціях сечовивідних шляхів (уросульфан);

• коліентериті, коліті (Шульгін, фталазол);

• кон’юнктивітах, блефаритах (сульфацил-натрій у вигляді 20 – 30 %водного розчину).

Побічні явища та ускладнення:

• нефротоксичнісь може бути внаслідок застосування сульфаніламідних препаратів короткої та тривалої дії;

• пригнічення кровотворення;

• алергійні реакції;

• симптоми недостатності фолієвої кислоти (лейкопенія, порушеня функції равного каналу, порушення сперматогенезу);

• тератогенність (особливо при використанні препаратів з триметопримом);

• кристалурія: при кислій реакції сечі випадають в осад у вигляді кристалів у сечовивідних шляхах, у зв’язку з цим під час їх прийому слід пити велику кількість лужних мінеральних вод.

Не можна вводити сульфаніламіди з новокаїном та новокаїн амідом.

Сульфапіридазин приймають до їди, а бісептол – після їди.