Тетрацикліни

Препарати широкого спектру дії. Поділяються на 2 групи:

• природні препарати, отримані біосинтетичним шляхом з грибів Streptomyces aurefacies (тетрациклін);

• напівсинтетичні препарати: доксіцикліну гідрохлорид (вібраміцин), метацикліну гідрохлорид ( рлондоміцин). Вони мають більшу тривалість дії, їх застосовують у менших дозах, що дозволяє зменшити можливість прояву побічних явищ.

Спектр протимікробної дії: грам позитивні та грам негативні бактерії, спірохети, лептоспіри, рикетсії, крупні віруси, хелікобактер.

Тип дії – бактеріостатичний.

Механізм дії – гальмування синтезу білка мікробною клітиною, пригнічення ферментних систем.

Тетрацикліни досить токсичні антибіотики, тому з появою нових високоактивних препаратів їх застосовують обмежено при:

• особливо небезпечних інфекціях (холера, чума, бруцельоз, туляремія);

• рикетсіозах;

• хламідіозах;

• урогенітальній інфекції, зумовленій хламідіями, трепонемою або гонококом.

Побічні явища та ускладнення:

• гепатотоксичність;

• фотосенсибілізація (підвищена чутливість шкіри до ультрафіолетового опромінення);

• порушення розвитку кісток і зубів у дітей (може виникнути синдром тетрациклінових зубів);

• дисбактеріоз, кандидоз.

Не можна вводити в одному шприці з гепарином, барбітуратами, глюкокортикоїдами,

макролітами (хімічна взаємодія).

Необхідно пам’ятати про несумісність тетрациклінів при пероральному введенні з молоком та молочними продуктами, а також антацидами.

Протипоказані вагітним (тератогенна дія) та дітям віком до 8 років (порушення розвитку кісткової системи та зубів).

Хлорамфеніколи

ЛЕВОМІЦЕТИН - це антибіотик широкого спектру дії . До нього чутливі грам позитивні та грам негативні бактерії, рикетсії, спірохети, деякі крупні віруси. Він діє на штами бактерій, що стійкі до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідних препаратів.

Тип дії – бактеріостатичний.

Механізм дії – порушення синтезу білка мікробної клітини.

Застосовують внутрішньо, в/м, ректально, місцево (при ураженнях шкіри, опіках). Для лікування кон’юнктивітів, блефаритів призначають 0,25 % водний розчин. Внутрішньо левоміцетин застосовують тільки при тяжких інфекціях. Дітям до 3 років призначають лише за життєвими показами, тому що у них низька активність ферментів, які перетворюють препарат. Можливе виникнення тяжкої інтоксикації (сірий синдром).

Застосовують при:

• бактеріальному менінгіті, абсцесі мозку;

• системному сальмонельозі;

• рикетсіозах;

• шигельозі, бруцельозі, туляремії.

Побічні явища:

• алергійні реакції;

• диспепсичні явища;

• токсичний вплив на кровотворну систему;

• дисбактеріоз;

• кандидамікоз;

• сірий синдром (колапс у більшості недоношених дітей і дітей перших 2 - 3 міс. життя).

Аміноглікозиди

Препарати мають широкий спектр дії.

Тип дії – бактерицидний.

Механізм дії: впливаючи на рибосоми мікроорганізмів, вони сприяють утворенню аномальних білків, що необоротно інгібує життєдіяльність мікробних клітин.

Стрептоміцину сульфат чинить найбільш пригнічу вальний вплив на мікобактерії туберкульозу, збудників туляремії, чуми, крім того, згубно діє на патогенні коки, синьо гнійну паличку, бруцели. ДО нього швидко виникає резистентність мікроорганізмів. З травного каналу він погано всмоктується. Застосовують стрептоміцину сульфат головним чином дляч лікування туберкульозу, а також туляремії, чуми, бруцельозу, інфекцій сечовивідних шляхів, органів дихання. Вводять в/м (1 – 2 рази на добу), а також у порожнини тіла. Для ін’єкцій під оболонки мозку при менінгіті використовують стрептоміцин-хлоркальцієвий комплекс.

Побічні явища та ускладнення:

• алергійні реакції;

• ототоксичність;

• блокада нервово-м′язевої провідності;

• нефротоксичність;

• гепатотоксичність.

Під час прийому амноглікозидів, а також протягом 2 – 4 тиж. після останнього

введення не комбінують з ото токсичними препаратами (фуросемід, полі міксин, кислота етакринова), а також з нефротоксичними препаратами (метицилін, полі міксини, амфотерицин В).

У разі тривалого контакту зі стрептоміцином слід працювати гумових рукавичках (можуть бути дерматози).

Гентаміцину сульфат більш активний відносно синьогнійної палички, а також стафілококів, які стійкі до бензилпеніциліну. Резистентність до гентаміцину виникає повільно. З травного каналу всмоктується не повністю, тому призначають в/м.

Застосовують при:

• ускладнених інфекціях сечової системи (сечу слід олужнювати для підвищення ефективності аміноглікозидів);

• ускладнені інфекції дихальних шляхів;

• менінгіт.

З препаратів ІІІ покоління напівсинтетичних антибіотиків застосовують амікацину

сульфат, тобраміцин та інші, які подібні до гентаміцину сульфату або дещо перевищують його за спектром дії.