Глава 9 геохімічні методи пошуків корисних копалин

Під геохімічними методами пошуків корисних копалин розуміють знаходження ореолів і потоків розсіювання родовищ корисних копалин шляхом систематичного вивчення розподілу хімічних елементів у гірських породах, водах, рослинах і природних газах. Їх теоретичною основою є вчення про міграцію хімічних елементів, яке приводить до розсіювання і концентрації останніх. Ця міграція відбувається як при утворенні родовищ, так і пізніше – при їх руйнуванні. У першому випадку утворюються первинні ореоли хімічних елементів, сингенетичні із родовищем, у другому – вторинні, епігенетичні. В залежності від способу міграції хімічних елементів можуть утворюватися механічні (літохімічні), водні (сольові), газові (атмохімічні) і біогеохімічні ореоли і потоки розсіювання. Їх виявлення і інтерпретація є основною задачею геохімічних методів пошуків. У відповідності з основними формами міграції хімічних елементів і створення геохімічних аномалій, виділяють літохімічні, гідрогеохімічні, біогеохімічні і атмогеохімічні (газові) методи пошуків корисних копалин. Всі вони характеризуються рядом особливостей, до яких слід віднести:

1. отримання прямої інформації про розподіл хімічних елементів у геологічному середовищі на його основних рівнях організації – гірська порода, мінерал, хімічний елемент;

2. масовість цієї інформації, її кількісний характер, що створює передумови для застосування кількісних методів її обробки і аналізу;

3. тісний зв’язок даних про розподіл хімічних елементів у геологічних об’єктах з їх конкретним геолого-геофізичним вивченням.

Безумовний пріоритет у створенні геохімічних методів пошуків корисних копалин належить радянським геологам. Особливу роль у їх практичному застосуванні, розробці методик, належить геофізикам, які на початку 30-х років минулого століття почали залучати ці методи як засіб прямої оцінки перспективності геофізичних аномалій. Одним з перших засновників цих методів був М.І.Сафронов, який у 1932 році запропонував для інтерпретації електричних аномалій на Рудному Алтаї використовувати дані фізико-хімічного вивчення грунтів. В цьому ж році В.І.Соколов запропонував використовувати грунтові гази при оцінці даних геофізичних пошуків нафти і газу. В 1932-35 рр. у зростаючих обсягах ці методи почали застосовувати в різних районах країни (А.П.Соловов, М.Ф.Зенін, Б.Л.Флеров і ін.). В 1938 році С.Д.Міллером була створена “Технічна інструкція по геофізичним методам розвідки”, де був розділ присвячений використанню геохімічних методів при геофізичних дослідженнях.

Підсумком цього першого етапу застосування геохімічних методів слід вважати монографію О.Є.Ферсмана “Геохимические и минералогические методы поисков полезных ископаемых” (1940 р.).

Після Великої Вітчизняної війни обсяг геохімічних пошуків значно зріс. Тільки за період з 1948 по 1957 рік було відібрано у різних районах країни більш як 30 млн. проб. В наслідок цього тільки у Казахстані були відкриті або переоцінені більше 200 рудопроявлень кольорових і рідкісних металів.

В 1955 році Міністерством геології і охорони надр СРСР літогеохімічна (металометрична) зйомка і пошуки були введені як обов’язкові при усіх пошукових, геологорозвідувальних, геофізичних роботах будь-якого масштабу, зважаючи на високу ефективність і пряму пошукову інформативність цих методів.

В ряді ВУЗів на геофізичних спеціальностях була розпочата підготовка необхідних кадрів в галузі геохімічних методів пошуків (Московський геолого-розвідуючий інститут, Ленінградський гірничий інститут, Томський, Казахський, Київський університети). У розвитку методів прикладної геохімії був започаткований новий етап. Його особливостями було:

1). використання при обробці і інтерпретації геохімічних даних математичних методів і ЕОМ (Вістеліус А.Б., Родіонов Д.О., Дубов Р.І., Толстой М.І., Остафійчук І.М, Шарапов І.П. і ін.);

2). зміна аналітичної бази на нову високоточну апаратуру і методи (Хохлов В.В., Хітров В.Г., Юфа В.Я., Тепляков В.Г. і ін.);

3). розробка теоретичних основ формування геохімічних ореолів і потоків розсіювання, методів їх пошуків (Соловов О.П., Квятковський Є.М., Григорян С.В., Толстой М.І., Полікарпочкин В.В., Ковалевський О.Л. Саєт Ю.Є. і ін.).

За кордоном геохімічні методи пошуків почали застосовувати пізніше Радянського Союзу. Спочатку в Швеції і Фінляндії (кінець 30-х років ХХ сторіччя, а потім – після війни у США, Англії, країнах Африканського континенту, в Австралії. За даними ЮНЕСКО за останні 10 років з 150 компаній 11 країн 135 систематично використовують при пошукових роботах геохімічні методи.