7.7 Термічні методи дослідження свердловин

Термічними методами дослідження свердловин вивчається розподіл температури по стовбуру свердловин. Їх використання для вирішення геологічних задач базується на зв’язку температури в свердловині з тепловими властивостями гірських порід, з характером та інтенсивністю теплових процесів, які відбуваються в надрах Землі і в системі свердловина-пласт.

Термічні методи поділяються на методи вивчення природного та штучного теплових полів. За зміною тепла можна виділити стаціонарні й нестаціонарні теплові поля. На теплове поле в гірських породах в основному діють два механізми переносу теплоти: кондукція і вимушена конвекція. Їх вплив на теплове поле залежить від термічних властивостей середовища і теплопровідності, теплового опору, масової і об’ємної теплоємностей, температуропровідності.

Термічні властивості гірських порід визначаються їх мінеральним складом, структурою, а також термобаричними пластовими умовами.

Для вимірювання температури у свердловинах застосовують спеціальні електричні або електронні термометри, які опускаються в свердловину на каротажному кабелі. Температура у свердловині вимірюється при двох режимах – невсталеному і всталеному. При невсталеному режимі температура вимірюється для розв’язання таких задач: вияснення температурного режиму роботи бурильного інструменту і геофізичних приладів; врахування температури при інтерпретації даних ГДС, визначення місць припливу у свердловину газу і нафти, виявлення дебіту газу, виділення газоносних пластів, виділення інтервалів затрубних перетоків, визначення висоти підйому цементу у затрубному просторі, поглинаючих і віддаючих пластів, знаходження інтервалів перетоку пластових флюїдів.

При сталому режимі вимірюється температура порід. Вимірювання проводять через 10 і більше діб перебування свердловини у спокої. У свердловині не повинно бути переливів, газопроявів, затрубного руху. Результати вимірювань представляють у вигляді діаграм зміни природної температури у свердловині з глибиною. Температурну криву записують при спуску термометра. При підйомі термометра проводяться контрольні заміри. За цими даними підраховують геотермічний ступінь і геотермічний градієнт для різних ділянок розрізу.

7.8 Геохімічні дослідження

Геохімічні дослідження свердловин складаються з газового виміру у процесі та після буріння і геохімічних досліджень шламу. Ці дослідження сприяють виділенню перспективних інтервалів розрізу свердловини і визначенню характеру їх насичення (рис 7.19).

Газовий метод в процесі буріння свердловин дає змогу визначити кількість і склад газу, який потрапив у промивну рідину при розкритті пласта. Газометрія після буріння виконується для визначення складу і кількості вуглеводневого газу, який надійшов у промивну рідину із пласта внаслідок дифузного або фільтраційного переміщення під час простою свердловини або при спуско-підйомних операціях.

Геохімічні дослідження шламу – це комплекс робіт для визначення складу та якості вуглеводневих газів, видобутих із шламу шляхом тепловакуумної дегазації.

За даними детального аналізу газу, видобутого із промивної рідини, можна прогнозувати характер насичення покладу.

Рисунок 7.19 Характеристика газоносного колектора за даними електрометрії і газометрії свердловин

1 – газонасичений пісковик, 2 – водоносний пісковик, 3 – щільний пісковик,

4 – глина.