Література

Основна:

1. Толстой М.И., Тимошин Ю.В., Сухорада А.В. и др. Основы геофизических методов разведки. Киев, Выща школа, 1985, 327 с.

2. Геофизические методы поисков и разведки. – Л.: Недра, 304 с.

3. Знаменский В.В. Полевая геофизика. – М.: Недра, 1980, 351 с.

Додаткова:

1. Соколов К.П. Геологическое истолкование магниторазведочных данных. – М.: Госгеолиздат. 1956, 128 с.

2. Логачев А.А., Захаров В.П. Магниторазведка. – Л.: Недра, 1979, 351 с.

3. Федынский В.В. Разведочная геофизика. - М.: Недра, 1964. 672 с.

4. Магниторазведка: Справ.геофизика/В.Е.Никитский и др.; Под.ред. В.Е.Никитского, Ю.С.Глебовского. – 2-е изд., перераб. и доп. –М: Недра, 1990. – 469 c.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть сучасні гіпотези щодо природи магнітного поля Землі.

2. Висвітліть поняття повного вектора індукції магнітного поля Землі та його складових.

3. Вкажіть відомі вам види магнітних аномалій.

4. Перерахуйте основні типи магнітометрів, зазначте їх принципові особливості.

5. Перерахуйте види магніторозвідувальних робіт за ступенем детальності і точності.

6. Дайте оцінку точності магнітної зйомки (методика оцінювання, розрахунки).

7. Назвіть пошукові задачі, для вирішення яких може бути застосована магніторозвідка.

Глава 3 електрозвідка Вступ

Електрична розвідка (електророзвідка) – це комплекс методів вивчення структури геоелектричного розрізу земної кори на основі вимірів електричних та електромагнітних полів, як природних земних, так і штучних контрольованих джерел. Застосування цих методів спрямоване на вирішення різноманітних задач – геологічного картування, пошуків та розвідки корисних копалин, інженерно-геологічних, гідрогеологічних, екологічних та агрогеофізичних задач.

Особливістю електророзвідки, як геофізичного методу, в порівнянні з іншими методами, є значне різноманіття її модифікацій. Ця обставина зумовлена об’єктивними факторами. По-перше – в електророзвідці використовується не одна фізична властивість гірських утворень, а декілька: питомий електричний опір (ρ), діелектрична (ε) та магнітна (μ) проникності, електрохімічна активність (α) та поляризованість (η) гірських порід (відмічені електромагнітні властивості розглядаються у розділі ”Методи петрофізичних досліджень“). По-друге – в електророзвідці вимірюються електромагнітні поля як природного походження, так і створені штучними джерелами, характеристики яких контролюються. По-третє – контрольовані джерела, що застосовуються для збудження електромагнітних полів, можуть бути як електричного так і магнітного типів. Перші мають безпосередній гальванічний контакт з землею (наприклад заземлена на кінцях лінія), другі – такого контакту не мають. Вони, як правило, являють собою незаземлені петлі або індукційні рамки, у контурі яких протікає електричний струм. Ці джерела створюють первинне збуджувальне магнітне поле. По-четверте – при електрометричних дослідженнях використовується досить широкий частотний спектр електромагнітних полів: від постійних до високочастотних в межах десятків, навіть сотень мегагерц. Нарешті, по-п’яте – виміри електромагнітних полів можуть виконуватися на поверхні землі (наземна електророзвідка), під землею (підземна електророзвідка), на водних акваторіях (морська електророзвідка) і в повітрі (аероелектророзвідка). Таким чином, ці п’ять об’єктивних факторів спричинюють наявність в електрометрії значного різноманіття модифікацій, кількість яких досягає біля 60- ти.

Об’єктом дослідження в електророзвідці є геоелектричний розріз. Він виражає собою просторове розміщення геологічних об’єктів, що відрізняються за фізичними властивостями. Необхідно зауважити, що електромагнітні поля сприймають об’єкти, які відрізняються тільки за фізичними властивостями. Отже, не завжди геологічний розріз, в основі якого лежать літолого-петрографічні та вікові відмінності порід, відповідає геоелектричному. Але, як правило, кореляція між ними присутня в переважній більшості випадків.

В електророзвідці є дві фундаментальні групи методів – профілювання та зондування. Вони відрізняються за метою дослідження. Методи першої групи спрямовані на вивчення зміни електромагнітних властивостей геоелектричного розрізу в горизонтальному напрямку, або, як кажуть, по латералі (по профілю чи по площі), приблизно на однаковому глибинному рівні. Методи другої групи виявляють розподіл електромагнітних властивостей геоелектричного розрізу за глибиною.

В електророзвідці, як і взагалі у геофізиці, вирізняють пряму і обернену задачі. Пряма задача полягає у вивченні характеру та структури електричного чи електромагнітного поля для заданої моделі геоелектричного розрізу. Вона розв’язується або аналітичним способом, із застосуванням положень теорії електромагнітного поля та сучасного математичного апарату, або шляхом математичного чи фізичного моделювання. Обернена задача електророзвідки полягає у визначенні моделі геоелектричного розрізу за спостереженим електромагнітним полем. Вона відноситься до складних задач інтерпретації експериментальних даних. В результаті вирішення оберненої задачі встановлюється з якимось наближенням реальний геоелектричний розріз чи окремі його елементи.

Електророзвідка - цікавий і складний геофізичний метод. Він має досить тісний зв’язок із такими фундаментальними науковими дисциплінами як математика, фізика, хімія, електродинаміка. В свою чергу розв’язок багатьох прикладних електрометричних задач вплинули на розвиток фундаментальних основ цих наукових напрямків, особливо, електродинаміки провідних середовищ.

В Україні електрометрія широко використовувалася при вивченні геологічної будови Дніпровсько-Донецької западини, Українського щита, Донбасу, Криму, Карпат та інших регіонів. І нині вона знаходить широке застосування, в комплексі з іншими геофізичними методами, при вирішенні як суто геолого-пошукових, так і інженерно-геологічних, гідрогеологічних, екологічних задач та задач моніторингу небезпечних геологічних процесів.