Ковалевський п. Історичний шлях Росії

Про становище селянства в період правління Катерини ІІ

Широка за своїми просвітницькими і гуманітарними погля­дами, вона приймає як належне кріпосне право і роздає селян сот­нями тисяч. За її правління селянське питання настільки загост­рю­ється, що спричиняє Пугачовщину.

… Імператриця пише у своєму Наказі: "Не може землеробство процвітати там, де землероб не має власності", водночас селяни по­збавляються всіх прав, і становище їх стає особливо тяжким. У початковій редакцій Наказу був проект звільнення селян, викрес­ле­ний в остаточному тексті, одночасно там же селяни вперше нази­ва­ються рабами. Протести проти кріпосного права та його зловживань з’являються, правда, в літературі і в журналістиці, але вони залишаються тільки побажаннями.

• Ковалевский П. Исторический путь России // История и исто­риография России. Т. 3. – М., 2006. – С. 502, 505.

Навчальне видання

Практикум з історії Росії від найдавніших часів до кінця XVIII століття

Посібник

Редагування – Володимир Мельник

Комп’ютерна верстка – Світлана Костенко

Дизайн обкладинки – Руслан Водолазський

Підп. до друку 1.04.2014

Формат 60×84/16.

Друк на ризографі. Умовн. друк. арк. 17,4.

Наклад 50 примірників.

“Видавництво “ПАІС”

Реєстраційне свідоцтво ДК № 3173 від 23 квітня 2008 року

вул. Гребінки, 5, оф. 1, м. Львів, 79007

Тел.: (032) 225-60-14, (032) 261-24-15

e-mail: pais@mail.lviv.ua; http: //www.pais.com.ua

1 Республіка (від лат. respublica − суспільна справа) − це форма держави, яка повинна максимально забезпечити реалізацію принципу народовладдя. Історично республіка виступає як антипод монархії, замінюючи спадкову владу виборною з різким зростанням ролі представницьких органів, а від­носини підданства − інститутом громадянства; це форма правління, яка ха­рак­теризується виборністю вищих органів влади, що діють установлений законом або звичаєм термін.

2 Віче – інститут архаїчний, часів військової демократії, який з розвитком князівської влади в інших землях втрачав законодавчі та владні функції, уступаючи їх боярській раді (думі) з її явно дорадчими функціями.

3 Олігархія (від грец. oligarchia − влада небагатьох) − приналежність полі­тичної та економічної влади невеликій групі людей, які мають на меті кор­поративні цілі і використовують для їх реалізації державні механізми уп­равління.

4 Стригольники − єретики в Новгороді і Пскові у середині XIV − першій половині XV ст., які не визнавали Церкву посередницею між Богом і лю­диною.

5 Ганза − торговельний союз північнонімецьких міст на чолі з Любеком, який існував у XIV−XVI ст.

6 Погост − адміністративно-господарський осередок, який об’єднував пев­ну округу для здійснення управління, суду і зборів податків.

7 Оброк (пізніше − чинш) − різновид податку у натуральній (продуктами або виробами) чи грошовій формі; замість обов’язкової військової служби бенефіціари та феодали отримували право збору оброку з населення певних територій.

8 "Знамення" − знаки-тавра княжої і боярської власності на землю, ловища та ін., зроблені на деревах, стовпах, каменях тощо.

9 "Міста" − очевидно, йдеться про риболовецькі угіддя.

10 В оригіналі "обилна", себто така, що має всього удосталь, насамперед риби, м’яса та цінного хутра.

11 Сьогодні відпали сумніви щодо скандинавського походження Рюрика, більшість дослідників вважає його фризьким князем, сином ютландського конунга Хальвдана Старого. Стосовно походження назви "Русь", "Руська земля" існує 14 версій, які досі залишаються дискусійними.

12 За Рюрика (862–869) було закладене т. з. Рюрикове городище в дельті Волхова, за кілька кілометрів від якого в середині Х ст. виник Новгород.

13 Із Новгорода Мстислав вийшов 17 березня 1117 р.

14 Всеволод узяв заручників-новгородців ще перед тим, як до Новгорода на­прикінці 1139 р. пішов Святослав Ольгович.

15 Святополк Мстиславич, син великого князя Мстислава Володимировича, який у 1133–1139 рр. займав псковський престол.

16 Сісти в Переяславі − у 1132 р. Всеволод покинув Новгород і пішов у Пе­реяславль, звідки був вигнаний князем Юрієм Довгоруким і незабаром по­вер­нувся в Новгород.

17 Владика − новгородський архієпископ. Перед цим новгородці вигнали з міста князя Ярослава Всеволодовича і архієпископа Арсенія.

18 Давидко Софійський − слуга собору св. Софії.

19 Тисяцький − відав міським населенням і обирався на вічі.

20 Новгородці стверджували, що вічеві права і незалежність їм даровані гра­мотами князя Ярослава Мудрого.

21 Дмитрій − посадник.

22 Олександр − Олександр Невський.

23 Осетреник − рибалка осетрів.

24 Манаканун − церковне, канонічне право.

25 Пересуд − повторний розгляд справ.

26 Доклад − передача справи у вищу судову інстанцію у зв’язку зі склад­ністю справи, відсутністю або нечіткістю закону.

27 Куна − гроші, грошові мита.

28 Владичний посадник − те саме, що і намісник.

29 Старійша жінка − жінка знатних людей.

30 Відповідач (ответчик) − спеціальний представник у судовому процесі.

31 Послух − свідок.

32 Учин (учан) − кордон, межа.

33 Одерноватий холоп − повний холоп.

34 Всеволод Юрійович Велике Гніздо − князь владимиро-суздальський (1176–1212).

35 Володимир Юрійович − син великого князя Юрія Всеволодовича, перший удільний князь московський (1237–1238).

36 Москвичі вчинили опір завойовникам: штурм міста татарами продовжу­вався п’ять днів.

37 Юрій Всеволодович − великий князь владимиро-суздальський (1212−1216, 1218−1238).

38 Облога татарами Владимира продовжувалася з 4 по 7 лютого.

39 Пороки − важкі настильні каменомети, що використовувалися для руйну­вання стін.

40 Примет − настил із землі, колод із зовнішньої сторони фортечних стін, здавна використовувався при штурмах.

41 Печерне місто − стара частина міста.

42 Бусурман − мусульманин, іновірець. Тут: збирачі золотоординської данини.

43 Іскандер Зу-л-Карнейн (тобто "Дворогий") – за відомим шоломом, оздоб­леним баранячими рогами на честь єгипетського бога Амона) – Олек­сандр Македонський. На середньовічному мусульманському Сході вважався зраз­ком государя-воїна.

44 Поняття "татари" і "монголи" Джувейні вживає як синоніми.

45 Уйгури – тюркський народ, з давньою оригінальною культурою. У ХІІІ ст. уйгури мали власну державу на території сучасного Сіньцзяну (Північно-Західний Китай). У 1211 р. добровільно увійшли до складу монгольської імперії.

46 Яса (суч. монг. "дзасаг" – правління, влада) – ханські накази, які набували сили загальнодержавного закону. Сукупність подібних норм становило так звану Велику Ясу – кодекс Монгольської імперії.

47 Тобто буддистів.

48 Ям – поштовий пункт для обслуговування монгольських гінців, послів та чиновників; складався з конюшні та житлового двору. Ямська система була запозичена монголами з Китаю.

49 Тумен – округ, який міг виставити у випадку війни 10 тисяч боєздатних чоловіків; корпус чисельністю в 10 тисяч воїнів.

50 Кубджур (копчур) – податок з худоби.

51 Відповідно др традиційних арабо-персидських географічних поглядів, земля ділилася на кілька "климатів" – широтних зон, паралельних екватору.

52 Осмниче, тамга − торгові збори на ринках.

53 Оброчники − ті, хто сиділи на землях князя і платили йому оброк.

54 Числені люди − занесені ординцями в "число" під час перепису, з них бра­ли данину.

55 Західники − ті, хто у зовнішній політиці орієнтувався на Західну Європу.

56 Удільний князь – васал великого князя, наділений правами суверенного правителя в межах свого уділу (частка члена князівського роду в князів­стві); мав власний апарат управління, військо, з ХІV ст. – монетну систему.

57 Боярин – наприкінці ХV−ХVІ ст. із представника верхівки дружинно-дворянського стану трансформувався у члена ради при великому або уділь­ному князі, якому цей чин "сказывался" офіційно. Боярина характеризувало знатне походження та значимість служби великому князю його предків; це людина поважного віку, власник вотчин, який має міську осілість у столиці; характер його служби – воєнної або управлінської – відповідає його по­ходженню і статусу. З цього періоду чин боярина отримують як пред­став­ники титулованої знаті (князі), так і верхівка дворянства, причому бояр­сь­кий чин ставить нетитулованого боярина "вище" за родовитого князя.

58 Корм – частина податку, яка йшла в плату за виконання служби, розмір її визначався попереднім жалуванням і залежав від службового становища у війську чи при дворі.

59 Посула – хабар, обіцянка заплатити за сприяння у рішенні справи.

60 Печаловання – піклування, захист, покровительство, сприяння.

61 Судебник диференціював права місцевої адміністрації. Тільки намісники "з судом боярським" мали право остаточного рішення найважливіших справ. Намісники "без боярського суду" не мали права остаточного суду по цих справах і зобов’язані були "докладати" своє рішення на утвердження вищим судом.

62 Скаржник − позивач, той, хто жаліється.

63 Управа − розгляд справи, вирішення суперечки.

64 Алтин – шість грошей або три копійки.

65 Татьба – крадіжка.

66 Душегубство – вбивство.

67 Відомий лихий − особа, яка звинувачується в особливо тяжких злочинах.

68 Статок – майно.

69 Продажа – грошовий штраф, інколи – повна чи часткова конфіскація майна.

70 Гибель – збитки.

71 Тіун дворський – представник князівської адміністрації, управляючий двірцевим персоналом князівських слуг, він також здійснював судові функ­ції по справах, які йому доручав князь.

72 Государський вбивця – вбивця свого господаря.

73 Крамола – зрада, повстання, бунт.

74 Церковний тать – особа, яка здійснила святотатство або крадіжку церков­ного майна.

75 Головний тать – особа, яка здійснила вбивство під час крадіжки.

76 Подимщик – особа, яка обвинувачується у шпигунстві, передачі таємних свідчень.

77 Зажигальник – підпалювач міста з метою віддати його ворогові.

78 Права грамота – судове рішення за позовом про холопство.

79 Холоп – категорія людей, які працюють на господаря за позику або хар­чування; холопи діти боярські – управителі в господарстві великих фео­далів; військові слуги князів і бояр у походах, які вступаючи на службу, складали угоду, підписуючи відповідну грамоту (кабалу).

80 Відпускна не буде відпускною − недійсність відпускної грамоти через оформлення її з порушенням.

81 Недельщик – посадова особа, в обов’язки якої входили виклик у суд сто­рін, виконання рішення суду, арешт і тортури обвинуваченого та передача в суд справ про крадіжку.

82 Отказ − перехід.

83 Християнин – селянин.

84 Пожиле – плата за користування двором.

85 У полях – в безлісній місцевості.

86 В лісах – в лісовій місцевості (двір коштує менше).

87 Строй – церковний староста.

88 Від церкви божої годується – перебуває на утриманні церкви.

89 Суд вопчей – суд, який складається з духовних і світських суддів.

90 Грані зсіче – знищить кордони.

91 Баран – грошовий штраф.

92 Повна грамота – документ, який засвідчував самопродаж людини в повне холопство (безтермінове і спадкове).

93 Сільський ключ – вступ ключника на посаду в сільській місцевості.

94 Холоп з докладом і без докладу – особа, яка вступила в холопство і обумовила свою свободу або не обумовила.

95 Собі учнуть жити – будуть жити окремо від того, хто став холопом.

96 По робі холоп, по холопу роба – шлюб вільної особи з холопом поши­рю­вав холопство на вільного.

97 Взмовлять − звинуватять.

98 Гибель − збитки, втрата унаслідок порушення прав власності.

99 Чорносошні селяни − селяни, які жили на общинних землях і мали певні повинності.

100 Клепати − наговорювати, оббріхувати.

101 Служилі люди − "по отечеству" (дворяни і діти боярські), "по прибору" (стрільці, гарматники, воротники, міські козаки).

102 Безхитросно – помилково.

103 Обищеться − виявиться.

104 Пеня – покарання (штраф).

105 Не по суду − за хабар, всупереч результатам слідства і суду.

106 Взяти позивача позов – стягнути штраф у розмірі суми позову (приватного).

107 Перераховані судові витрати (єзд, хожене) і мито, яке стягували з винного в потрійному розмірі.

108 Список нарядить або справу − складе за хабар неправдивий судовий протокол, рішення.

109 Вполи − половина.

110 Кормління – прибутки за виконання обов’язків у справах управління.

111 По книгам – по доходах, записаних у книги.

112 Боярська людина добра – холоп, який за своїм становищем або про­фесією більше цінився господарем.

113 Тіун, доводчик, праведчик – холоп, який за дорученням господаря ви­конував адміністративні або судові функції.

114 Татьба – розбій, грабунок з убивством або каліцтвом.

115 Губна реформа − влада намісників замінювалася місцевою виборною владою на чолі з губними старостами ("губа"-округ) і головами (у містах).

116 Отказ – перехід селянина від одного землевласника до іншого.

117 Пожиле − сплачували селяни, які йшли від свого пана.

118 Хоромний ліс – придатний для будівництва будинку і господарських будівель.

119 З воріт – з двору з воротами, а не з інших будівель.

120 Повоз – постачання на підводах натуральних податків, замість яких береться по два алтини з двору за рік.

121 Хліб у землі − озимий посів.

122 Тарханні і непідсудні грамоти звільняли великих церковних сановників і монастирі від оплати податків і виконання повинностей на користь держави, від втручання царських управителів і суддів (крім вбивств, розбою і татьби з місця злочину) у справи церковних вотчин.

123 Пресловущії – відомі, знамениті.

124 Рищут – швидко бігають, скачуть.

125 Жальники – поминки.

126 Ставити корми – кормити убогих в день помину померлого "боголюбця", який віддав церкві свої вотчини.

127 Синодик – рукописна книга, по якій під час церковних служб прого­лошувалася "вічна пам’ять" внесених до неї померлих.

128 Забороняючи відчужувати будь-якими засобами вотчини, села і усяке нерухоме майно церкви і монастирів, Стоглав зміцнював власність цер­ков­ників.

129 Еллінського – грецького, тут: язичницького.

130 Простая чадь – простолюдини, селяни і горожани.

131 Козаки – окремий стан вільних нетяглих людей, які несли, зазвичай, прикордонну службу. В Московській державі цей стан почав формуватися на початку XVI ст. на окраїнах самочинно, держава намагалася поставити цей процес під свій контроль через організації городових козаків.

132 Забороняючи церковникам ставити в своїх володіннях нові слободи, Сто­глав відкрив для цього щілину, дозволивши в старих слободах ставити нові двори родичам старожилів і закликати селян у спустілі двори; заборонялося, проте, призивати в монастирські слободи посадських людей і на неви­значений час затримувати селян, які хочуть "із слобід йти на посад або в села жити".

133 В числяках і в ординцях – на землях великокнязівських селян, пере­писаних раніше для сплати данини в орду.

134 Перевесні, тетеревничі села – з угіддями для царського полювання.

135 Оброчні села – дохід з яких йшов у вигляді оброку з селян або орен­дуючих угіддя осіб (дворян, купців, міщан).

136 Сильних ...винищив – сильними називає правлячу верхівку Московської держави – бояр, воєвод.

137 Мабуть, йдеться про страту у 1564 р. двох князів – Михайла Петровича Рєпніна-Оболенського та Юрія Івановича Кашина-Оболенського, які відзна­чилися при здобутті Полоцька у 1563 р.

138 Після падіння Обраної ради відбулася серія опал.

139 Йдеться про завоювання Казанського і Астраханського ханств і перемоги в Лівонії у 1558−1561 рр.

140 Опала О. Адашева призвела до страти багатьох його родичів.

141 Ангельським образом називалося чернецтво. Мабуть, йдеться про приму­совий постриг опальних.

142 Йдеться про головного опричного ката Малюту Скуратова, його пле­мін­ника Богдана Бельського та інших членів цього роду.

143 Кромешники або опричники – кромешниками А. Курбський називав оприч­ни­ків: оприч – синонім (крім, пекло – тьма кромешна, опричники – пеклове військо).

144 Відомого попа – царського духівника Сильвестра.

145 Константин Великий (306−337 рр.) – візантійський імператор, який у 326 р. стратив свого сина Криспа.

146 Федір Ростиславович Чорний (+ 1299) – князь можайський (бл.1251–до 1299), смоленський (1279–1297) і ярославський (1293–1299), предок А. Курб­ського, учасник багатьох міжусобних війн, у 1293 р. під час боротьби за смоленський престол привів на Русь ординське військо.

147 Названі міста були зайняті польським королем Сигізмундом І у 1535 р. Після цього князь С. Бельський ходив на Русь з кримсько-турецькими військами.

148 Дяк Федір Мішурін був страчений за наказом Шуйських; митрополита Да­ниїла скинули у 1539 р., а на його місце поставили Іоасафа.

149 Предстателі – заступники християн – так називав бояр Курбський у своєму посланні до царя.

150 Мається на увазі відмова новгородських дітей боярських (і, мабуть, ін­ших дворян) іти в похід на Казань.

151 О. Адашев, Сильвестр та інші члени Обраної ради були противниками Лівонської війни.

152 Перемир’я, укладене в березні 1559 р. з лівонцями по "челобитній" датсь­кого короля на півроку, фактично перервало військові дії до 1560 р.

153 Усунутий від царської ради Курбський в той час був значно понижений у чині воєводи: у 1552 р. під Казанню він був другим воєводою третього за значенням полку Правої руки, а в поході на Полоцьк (1562−1563 рр.) – другим воєводою на два ступені нижче Сторожевого полку. Після взяття Полоцька на чолі невеликого загону був відправлений на службу в Юр’єв.

154 Іван ІV взяв з собою бояр, дворян, дітей боярських, приказних людей, яких заздалегідь відібрав в опричнину.

155 Тобто зі своїми воєнними слугами і при повному озброєнні.

156 Олександрівська слобода.

157 Приказні люди – дяки і піддячі Приказів і двірцевого управління.

158 Священицький чин – біле духовенство, чернечий – ченці, чорне духовенство.

159 Опричнина – особлива частина.

160 Стольники, стряпчі, жильці (кращі з міських дворян, які по черзі жили в Москві при дворі) – розряди дворян "московського чину", прямі царські слуги при його дворі.

161 Кормлений окуп – податок на населення, введений після відміни "корм­лінь".

162 Оговорювалося право царя збирати прибутки з міст і волостей, не взятих в опричнину.

163 Загальна чисельність опричників (князів, бояр, дворян) за 1565−1572 рр. не перевищувала 4,5−5 тис. чол., за іншими даними − до 6 тис. чол.

164 Земські бояри і приказні люди відали лише поточним управлінням, верховна влада в державі належала царю, як і до введення опричнини.

165 У цьому переліку церковних владик не названий митрополит Афанасій, який ухилився від схвалення заходів Івана ІV.

166 Лихоїмство (лиха пожадливість) − у богословській традиції: гріховна при­страсть, що виявляється у корисливості за рахунок погіршення становища ближнього. Наприклад, у посланні до колосян апостол Павло писав: "Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожад­ливість та зажерливість, бо вона ідолослуження, бо гнів Божий приходить з них на неслухняних" (Кол. 3, 5).

167 Йдеться, очевидно, про срібну монету.

168 Гумно − тік з господарськими будівлями біля селянської оселі або на полі; ділянка, призначена для обробки та зберігання зерна.

169 Одонок, одоня − нижній шар соломи у копиці, підклад під скирту, або − спосіб укладання снопів.

170 Копна − невеликий округлий стіг снопів.

171 Зорóд, або зарóд − великий стіг зі снопів, або приміщення для просушки зерна, льону чи гороху.

172 У 1592 р. кожен селянин був зареєстрований у спеціальних (писцових) кни­гах, завдяки чому можна було встановити, кому із землевласників селянин належить.

173 Крепості – письмовий документ, який підтверджує факт походження людини.

174 Служила кабала – кабальна грамота, зареєстрована в Холопському приказі.

175 Мався на увазі боярський заколот у Москві 17 травня 1606 р. і вбивство Лжедмитрія І.

176 Особлива розправа − судочинство.

177 Мнішек Юрій − польський сенатор, сандомирський воєвода, львівський та самбірський староста.

178 Михайло Федорович (1613−1645); Олексій Михайлович (1645−1676).

179 Земські собори – зібрання представників різних чинів, з якими цар радив­ся з найважливіших політичних питань; не стали законодавчою установою в повному розумінні слова, оскільки скликалися на вимогу влади; по суті, вони обслуговували самодержавство.

180 Помісне землеволодіння – земельне володіння, яке надавалося у тим­часове користування на умовах військової або іншої державної служби.

181 Біломісці – володарі "білих" або "обілених" місць у містах. До них на­лежали дворяни, духовні особи, стрільці, приказні люди.

182 "Білі слободи" належали боярам, патріарху, іншим священнослужителям, монастирям. Селяни, холопи, ремісники, які там проживали, окрім того, що обслуговували володарів, займалися торгівлею і ремеслом; на відміну від посаду, податків не платили і повинностей на користь держави не вико­нували.

183 Без усякого милосердя – різні види смертної кари: спалення, коле­су­вання, четвертування та ін.

184 Вину його віддати – пробачити.

185 Скоп і заколот − зрада, виступ проти влади.

186 Бобилі – збіднілі селяни, які жили у землевласника, були вільні від державного тягла і працювали тільки на свого господаря.

187 Хліб стоячий – незібраний урожай.

188 Хліб земляний – посіви.

189 Вивід – ціна за селянську душу.

190 Глухі животи – майно біглого селянина, вартість якого невідома його господарю.

191 Урочні літа − селяни-втікачі підлягали пошуку і поверненню упродовж п’яти років.

192 Єфимки – талер, срібна монета, поширена в Західній Європі; могла мати різну вагу, зазвичай, не більше 15 г. В Росії талери називалися єфимками.

193 Діти боярські – дворяни, основна маса служилого стану, яка становила ядро армії, а саме помісну кінноту, за службу одержували помістя, але несли службу також з вотчин.

194 Помістя – земельний наділ, що надавався дворянам і дітям боярським в тимчасове, невідчужуване володіння, зумовлене несенням військової служ­би. Розмір помістя регулювався залежно від заслуг і походження дворянина, поміщика. В свою чергу, від розміру помістя залежала кількість озброєних вершників (з числа бойових холопів), які виїжджали з поміщиком на службу.

195 Вотчина – спадкове земельне володіння дворянина, що, як і помістя, зобов’язувало його до несення військової служби. Жила вотчина – маєток, населений селянами; пуста вотчина – незаселена земля.

196 Виморочене помістя − помістя, яке не має спадкоємця.

197 Вор – злодій, розбійник.

198 Криза традиціоналізму – ситуація, при якій традиційні інститути соці­аль­ної і політичної організації суспільства зі специфічною системою повин­нос­тей різних соціальних груп у стосунках один з одним і державою вичерпали свій потенціал, виявилися неспроможними забезпечити перехід країни на нову стадію розвитку і вимагали корінної структурної реорганізації. Така криза гостро проявилась і в духовній сфері.

199 Модернізація − зміни, згідно з новітніми, сучасними вимогами і нор­мами.

200 Меркантилізм – активне втручання держави в господарське життя.

201 Обер – ставиться перед назвою посади й означає вищий ступінь стар­шинства.

202 За пропозицією міста – залежно від розміру і значення міста.

203 Безгласні справи – справи як таємні, так і такі, по яких немає кому подати скаргу.

204 Справа сенатська – справа, яка входить до компетенції Сенату.

205 Іночинні люди – люди інших станів.

206 Сигкліт – вищий духовний або світський уряд.

207 Палати – кам’яні будівлі.

208 Трипи, бумазеї, рубки, миткали, камордки – види тканин.

209 Волочене залізо − дріт

210 Лавра – кубова фарба вищого ґатунку.

211 Голубець – голуба фарба.

212 Бакан – червона фарба.

213 Яр – зелена фарба.

214 Смальчуж – густа смола.

215 В історіографії одержала назву "Жалувана грамота дворянству" 1785 р.

216 В історіографії одержала назву "Жалувана грамота містам".

217 В історіографії одержала назву "Жалувана грамота містам".