Ковалевський п. Історичний шлях Росії

К оментар

Петро Ковалевський (1901−1978) – російський історик, бібліо­граф, у 1920 р. емігрував до Франції; займався педагогічною, громад­ською, церковною та науковою діяльністю; в своїй праці "Істо­рич­ний шлях Росії" (1949) зробив спробу переглянути окремі періоди ро­сійської історії; співставити їх із подіями, які відбувалися на Заході.

У ривок

Які перетворення Петра Великого можна вважати пози­тив­ними, а які негативними?

Позитивні перетворення – це ті, які продовжують і розвивають почате за його батька і попередників й узгоджуються з російською історичною традицією. Негативні – ті, які руйнують саму суть ро­сійського життя, порушують рівновагу сил у державі та є розривом не з Москвою, а з російською національною самобутністю.

До позитивних перетворень необхідно віднести насамперед створення сильної і добре організованої армії, яка вже в перші роки свого існування довела свою міць і боєздатність...

... Другою великою справою Петра було створення росій­сь­кого флоту, який він почав будувати одночасно для трьох морів: на Свірі і Ладозькому озері − для Балтійського, у Воронежі − для Чор­ного і в Архангельську − для Білого.

... Приєднанням Естляндії і Ліфляндії Петро Великий включає до складу російської держави численний культурний німецький еле­мент, який стане противагою іноземній навалі, яка посунулася на Ро­сію через широко розкриті їм із Європи ворота. Балтійські німці ві­ді­гра­ли значну роль у російському державному житті ХVІІІ і ХІХ століть.

... Реформи здійснюються настільки стрімко і вимагають таких затрат людських життів та коштів, що до кінця царювання держава розорюється. Населення, яке ледь сягає 14 мільйонів, придушене податками, особливо через перехід на подушний податок.

Усі реформи Петро Великий проводив сам. Він надміру само­владний і придушує оточуючих своєю волею і силою. Такі прекрасні самородки, як Іван Посошков, який дав у своїх творах багато ко­рис­них думок про устрій російського життя, пропадають даремно. Кни­гу "Про бідність і багатство" починають цінувати тільки у середині ХІХ ст. – і то завдяки працям німців.

... У ньому сконцентрувалась і від нього виходила вся влада. Держава, яку він очолив, управляла і фізичним, і духовним життям громадян, і ніщо не могло існувати без його відома. Це була моно­літна теоретична вибудова, в якій вищий клас, що поповнювався не спадково, а вибірково, здійснював державну службу "військового та цивільного чину", а духовенство − "службу духовного чину". Купецт­во становило середній стан, а нижчий клас − селянство − працював на дворянство.

... Які ж були результати життя цього державного устрою? Ста­новище вищого класу значно погіршилося, оскільки він був зобо­в’я­за­ний все життя служити державі й опинявся у повній залежності від неї.

... Середній торговий клас виграв від петровських реформ, про­те нижчий потрапив у майже повне рабство.

... Петро Великий зрівняв усі нижчі стани до холопів і за­про­вадив таким чином кріпосне право за західним зразком, яке при його наступниках перейшло у справжнє рабство шляхом позбавлення селян усіх особистих прав.

... Розрив між класами населення посилюється петровською реформою одягу і зовнішності. Вона стосується тільки дворянства і купецтва і не зачіпає ані духовенство, ані селянство, які залиша­ють­ся поза новим життям і поза новою освітою. Наслідки цього поділу починають проявлятися дуже швидко у приниженні духовенства і повному культурному занепаді селянства.

... Наслідком духовної реформи, яка позбавила церкву можли­вості морального впливу на народ, є надзвичайне огрублення моралі. Петровські реформи загальмували більш ніж на півстоліття росій­ський культурний розвиток. Література залишається на рівні сере­ди­ни ХVІІ ст. Мова, сформована слов’янізмами, наповнюється масою іноземних слів. Між мовою культурних класів і мовою народною пролягає глибока прірва. Віднині у країні живуть якби два народи: вищий клас, який втратив зовнішній і духовний російський вигляд та розмовляє іншою мовою, ніж нижчий, який залишається упродовж всього ХVІІІ ст. поза культурним впливом та зберігає і зовнішній, і духовний вигляд – вигляд російської людини допетровської епохи.

• Ковалевский П. Исторический путь России // История и ис­ториография России. Т. 3. – М., 2006. – С. 496−500.

ДОКУМЕНТ № 17