Ключевський в. Курс російської історії

К оментар

Василь Ключевський − історик, критично оцінив результати реформ, указавши на невідповідність між їхнім задумом та наслід­ками.

У ривок

Реформа, здійснена Петром Великим, не мала своєю прямою ме­тою перебудувати ані політичний, ані суспільний, ані моральний по­рядок, який встановився в цій державі, не ставила за мету поставити російське життя на незвичні їй західноєвропейські основи, ввести в неї нові запозичені начала, а обмежилася намаганням озброїти Ро­сійську державу і народ готовими західноєвропейськими засобами, розумовими та матеріальними, і тим поставити державу врівень із завойованим нею становищем в Європі. ... Він мав надію грозою влади викликати самодіяльність в закабаленому суспільстві і через рабовласницьке дворянство ввести в Росії європейську науку, на­родне просвітництво як необхідну умову суспільної самодіяль­ності, хотів, щоб раб, залишаючись рабом, діяв свідомо і вільно. Спільна дія деспотизму і свободи, просвітництва і рабства – це політична квадратура кола, загадка, яка вирішується у нас з часів Петра два століття і донині нерозв’язана.

... Ставши перетворювачем в європейському дусі, він зберіг в собі надто багато московського, допетровського царя, не рахувався ані з правосвідомістю народу, ані з народною психологією, і мав надію викорінити віковий звичай, ввести нове поняття так само лег­ко, як змінювати покрій одягу або ширину фабричного сукна. Вво­дячи все примусово, навіть суспільну самодіяльність визиваючи примусом, він будував правомірний порядок на загальному без­прав’ї, тому в його правомірній державі поряд із владою і законом не виявилося всеоживляючого елемента, свобідної особи, грома­дянина.

• Ключевский В. Курс русской истории. Соч.: В 9-ти т. Т. 4. – М., 1989. – С. 202−203, 330.

ДОКУМЕНТ № 14

Шмурло є. Петро Великий та його спадщина

К оментар

Євген Шмурло (1853−1934) – відомий російський історик, піс­ля більшовицького перевороту емігрував, жив у Римі, Празі; у пра­цях, присвячених Петру І, намагався визначити його місце і роль у російській історії.

У ривок

Ще за життя Петро став для одних втіленням зла, уособленням пекла, антихристом; для інших – навпаки, світлим генієм, джерелом блага і добра.

... Більш ґрунтовне і детальне ознайомлення з ХVІІ ст. погли­било питання і дало підстави говорити про тісний зв’язок з епохою Петра не одного Федора, а взагалі всіх перших Романових і таким чи­ном відсунути початок нової історії значно далі вглиб. ... Петро не стільки починає собою нову історію, скільки завершує стару мос­ковську, що, якщо розміри його справи, діапазон його голосу, прояв­лена ним енергія, а разом з тим, і досягнуті результати кількісно невимірно грандіозніші, то якісно вони мало чим відрізнялися від роботи і напряму його брата, батька і діда...

... Петро Перший запровадив у нас початок ОСОБИСТОСТІ, поваги до неї.

... При усій своїй брутальності саме він поставив російську особистість в умови, необхідні для її розвитку і самовизначення.

... Хіба, підносячи людей лише за заслуги, Петро не завдав рі­шучого удару місництву і цим хіба не звільнив особистість із духовного полону, в якому вона перебувала? ... Хіба це не визнання особистості – вимога, щоб шлюби здійснювалися за взаємною зго­дою, без примусу з боку батьків? Хіба не одержала визнання осо­бистість жінки внаслідок звільнення зі своєї хати?

... Окрім виховання особистості, Петро здійснив ще іншу вели­ку роботу: він виховав у нас ПОЧУТТЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІДПО­ВІ­ДАЛЬНОСТІ, усвідомлення наших обов’язків, нашого кровного обов’язку перед Вітчизною...

... Фрідріх Великий ще не народився зі своїм знаменитим висловом "Правитель є перший слуга своєї держави", він ще не на­родився, а Петро вже встиг втілити в життя цей принцип власним прикладом.

... Ще одна особливість Петра Великого: його ВІРОТЕР­ПИ­МІСТЬ...

... У Лондоні Петро вільно відвідує богослужіння квакерів; у Відні молиться і залишається присутнім на обідні у єзуїтів; у себе в Москві дозволяє відкрите богослужіння за католицьким обрядом.

... Багато ще можна було б сказати про те, що зроблено Петром у галузі ПРОСВІТНИЦТВА і ЗНАНЬ. ... Він заклав міцний фундамент світському просвітництву, об’єктивним знанням.

... Який це був ДОПИТЛИВИЙ РОЗУМ! Що за думка, вічно діяльна, завжди напружена, яка ніколи не слабне, не втомлюється! Яка наполеглива постійна праця – все його життя!

• Шмурло Е. Петр Великий и его наследие // История и историография России. Т. 3. – М., 2006. – С. 153−160.

ДОКУМЕНТ № 15