Глава V. Про ремесло

Про розвиток ремесла

Також, а ще хто винайде від свого розуму або і навчившись від кого, та почне робити, а раніше того ні від кого такого ремесла не бувало, то такому по іноземним уставам належить і володіти тим ремеслом до смерті своєї, хто його винайшов, а іншим не дають тим ремеслом займатись до смерті його.

А ще так влаштовано буде в нас, у Росії, що також, як і в іно­земців, багато буде винахідників. Багато би гострих людей і спеціально почали намагатися, щоб нове винайти, від чого йому скористатися.

А нині в нас через непорядних громадян гине добра багато. Дійсно, належить цьому громадянський статут учинити, щоб за ви­нахід якого ремесла або промислу іншим не дозволяти вступати, поки живий той винахідник.

То на такий устав дивлячись, багато бажаючих буде, а нині ба­гато не сміє винаходів своїх оголосити, оскільки вимислюючи і роб­лячи пробу, витратиться, а коли досягне і почне робити, а інші, побачивши у нього, та і почнуть робити ті ж справи і ціну опустять нижчу і так самі не найдуть, а у винахідника корм віднімуть.

Хто є я, й у мене винаходів п’ять-шість було прибуткових, а скористатися мені не дали, і всі мої винаходи пропали ні за що. Дуже необхідно про винахідників визначення учинити громадянське тверде, то багато винахідників з’явиться.

А буде хто іноземець приїде в Росію − майстер добрий май­стерності відомої і у нас в Росії небувало − такому необхідно дати дім і віддати йому на навчання чоловік десять і більше і укласти з ним договір міцний, щоб він тих учнів вчив старанно і добре.

І буде навчати ретельно, і буде навчить як себе, то належить йому платню договірну дати і з нагородою за те, що він добре вчив і швидко вивчив, і відпустити його за море з честю, що на цю вдяч­ність дивлячись і інші майстерні люди приїжджали б й усякі ремесла в Росії поширювали.

А буде який іноземець, по давньому своєму звичаю інозем­но­му, буде гуляти, а про навчання учнів не піклуватися, лише щоб, гроші виманивши, за море поїхати і то його лукавство та обман можна за півроку узнати, те з чим він приїхав, з тим і назад вислати його, щоб він в Росії у нас не вештався, щоб на то дивлячись, і надалі для обману в Росію до нас не приїжджали.

І які учні будуть здібні і майстерства якого досконало навчать­ся як заморського робити, то учинити таких майстрами і корм учи­ни­ти достатній, щоб він міг збагатитися.

У російських наших правителів є думка на цю справу сама не­розумна, бо російську людину ні у що ставлять і нагодувати її не хочуть, щоб вона задоволена була без нужди. З цим утиском приму­шують її до крадіжки і до усякої неправди і в майстерстві до не­хлюй­ства, лише учинять йому корм, щоб він тільки душу свою прогодував, дадуть йому на день по п’ять копійок. І таким кормом і себе одного не прогодувати, а жінку і дітей чим йому годувати, тіль­ки що по світу ходити, за неволю навчать красти і в майстерстві сво­єму неправду робити.

І таким своїм поглядом великому государю роблять вони ве­ли­кий збиток, а не прибуток. Вони думають тим учинити великому государю прибуток, що майстрових людей не годують, а вони тим великий збиток роблять. А у всяких справах правителі наші за крих­ту помирають, а де тисячі рублів пропадають, то ні у що ставлять, і не даванням повного кормління у російських людей бажання і до майстерності старанність тим присікають і поширитися доброї май­стер­ності не допускають.

...Про це усіляко належить попіклуватися, щоб завжди в Росії робити ті справи, які робляться з льону і з пеньки, тобто трипи, бу­мазеї, рубки, миткали, камордки²⁰⁸ і парусні полотна і інші справи, які з російського матеріалу робляться. Це дуже потрібно, щоб які ма­теріали, де родяться, там би вони і в справу використовувалися.

А ще б льон-пеньку за море не возити, робити тут, де що ро­диться, то те полотно вдвічі або і втричі дешевше буде, а люди би російські збагачувалися. І заради поширення таких справ учинити б указ, щоб бідних, що по вулицях тиняються, молодих і середнього віку хапати і, записавши в приказі, залучати до тих справ. І молодих людей чоловічої статі і жіночої навчити прясти, а підлітків ткати, а інших білити і лощити, то би вони, навчившись, були б майстрами. Я думаю, що можна тих гуляк набрати тисяч десяток-другий, і, побу­дувавши доми майстерські, навчивши тих гуляк, нероб, можна ними багато справ зробити. Й аніж до нас возити полотно з наших мате­ріалів зроблене, то краще нам до них возити готові полотна.

І як у перші роки виявиться воно неприбутковим, і заморські ще і дорожчі будуть, і цього боятися не треба, а розвивати справу далі. І ще років п’ять-шість досконало не навчаться робити, то і про те переживати не треба, тому що, коли всіх тих справ досконало на­вчаться, то за рік-другий окупиться.

За морем хліб дорожчий за наш, а харчі тим більше дорожчі, а льон і пеньку у нас купують за ціною високою та ризик морський пла­тять, та мито велике платять, але не лінуються, роблять із того льону і пеньки, а ще і високою ціною той льон і пеньку купують. І їжу собі від того свого рукоділля дістають, оскільки, зробивши полотно, до нас його привозять і продають за ціною високою: за трипи беруть по двадцять алтин і більше за аршин, рубки продають алтин по сорок і по півтора рубля, а камордка по 20 алтин і по рублю аршин.

А у нас, в Росії, я думаю, що рубок і в двадцять алтин не ста­не, а і камордка аршин, думаю, що вище десяти алтин не стане. І вся­кі справи, які робляться з льону і із пеньки, нижче половини ціни бу­дуть, тому що хліб і їжа у нас тамошньою митницею значно дешев­ший, а льон і пеньку набагато нижче половини тамошньої їх ціни ку­пити можна.

І коли ті справи у нас в Росії встановляться, аніж їм льон та пеньку продавати, краще нам продавати їм готові полотна парусні і канати і камордки і рубки, і миткали, і брати у них за ті полотна єфим­ки та інші необхідні нам речі.

Я думаю, що можна нам на всю Європу полотна наготувати і перед теперішньою ціною набагато поступливіше продавати їм можна. Й аніж їм від наших матеріалів збагачуватися, то краще нам, росіянам, від своїх речей годуватися і збагачуватися.

... Також належить дістати таких майстрів, які можуть робити волочене залізо²⁰⁹ млинами і бляху для покрівлі, дошки залізні. І ще і з трудом, але необхідно їх дістати і відправити їх на сибірські за­во­ди, і щоб тієї майстерності і наших російських людей навчили.

Також належить дістати майстрів, які вміють гладкі і трафчаті трипи робити, і бумазейних майстрів, і завести б такі двори, і учнів їм дати, щоб і тієї майстерності навчити людей десяток, другий.

А буде хто за своїм бажанням заведе які справи, царству необхідні для свого утримання, і тим людям також указ би дати, щоб дозволено було гуляк людей чоловічої статі і жіночої набрати і вчити і, виучивши, володіти ними вічно, чиї б вони до поїмки не бу­ли, селяни чи дворові люди, бути їм тут вічно.

І таким порядком бідні, бродячі, нероби, всі пропадуть і замість вуличного блукання всі будуть промисловцями. І коли до­ско­нало навчаться і збагатіють, то стануть майстрами, а царство від їх промислу буде збагачуватися і добру славу мати.

Та добре б дістати і фарбних майстрів, які вміють робити кру­тик в лавру²¹⁰, кіновар і голубець²¹¹ і бакан²¹² венеціанський і прос­тий, яр²¹³ венеціанський і простий, шижгиль та інші фарби, і роб­лять­ся від складання матерій з поташу, зі смальчужу²¹⁴, із міді, з оло­ва, зі свинцю, з сірки, з крейди і з інших речей, які в Росії є.

А які фарби натуральні, і тих належить з великою ревністю шукати російським охочим й іноземцям, які в своїх рідних краях бачили, в яких містах, які фарби і необхідні матеріали, які годяться до лікувальних справ, і до фарбувальних, і до інших речей, і обіцяти їм плату добру за усяке надбання.

І належить його імператорській величності закликати до себе іноземців, які йому, великому государю, приємні будуть, від війсь­ко­вих і від майстрових, особливо від лікарів та аптекарів, які виїз­дили, бо вони про багато речей знають, і непогано купців запитати, які за морем бували. Мені це дуже дивно, земля наша Російська, думаю, що буде по площі не менше Німецької, і міста усякі в ній є, теплі і холодні, і гористі, і моря різні, морського берега скільки під нами і охопити неможливо, від Кольського півострова, якщо берегом їхати, то і за рік всього його не об’їхати, а ніяких речей у нас не­об­хідних не розшукано. Я і небагато поїздив, і хоча я і не знаючи їздив, проте не марна моя їзда, найшов би самородну сірку, найчистішу, що подібна до бурштину, і у всьому світі стільки її немає, скільки у нас; лікувальну матерію найшов я, називається "тум сфалтум" і не знаю, скільки її за морем, а у нас хоч пудів сто можна здобути. І наф­ти знайшов я багато, вохри і черлені, хоча б по тисячі пудів можна здобувати і пулмент є в мене в копальні.

І я не знаю, чого б у нас в Росії не найти, та ми не знаємо, то­му що за морем не були, і в яких місцях що знаходиться не бачили і не чули, а іноземці, як і знають, то не хочуть нам сказати.