Глава IV. Про купецтво

Про торгівлю і розвиток промисловості

І купецтво на убогість прирікати не потрібно, оскільки без купецтва ніяке, не тільки велике, а й мале, царство існувати не може. Купецтво і воїнству товариш, воїнство воює, а купецтво допомагає й усім необхідним його забезпечує.

... Є багато нерозумних людей, купецтво ні у що ставлять і зне­важають його й ображають нізащо. Немає у світі такого чину, кому б купецька людина не потрібна була.

І так купецтво потрібно охороняти, щоб не тільки від кривд­ників чужих, а й вони між собою один би одного не образили і в купецтво іночинні люди²⁰⁵ не вступали..., а дати їм торгівлю вільну, щоб від торгів своїх самі збагачувалися і його імператорської велич­ності інтерес примножували.

... Коли торг дадуть російському купецтву свобідний..., бо й іно­земці в торгу російським людям перешкод значних не чинили, то і мит­ний збір буде не в тій кількості. Я так думаю, що при теперішньому зборі мита буде збиратися вдвічі або й втричі більше, а нині через різних промисловців пропадає його більша частина.

Буде хто, якого б чину не був, чи від сигкліта²⁰⁶, або від дво­рянства, або із приказних людей, або церковні причетники, або із се­лян, захочуть торгувати, то належить їм колишній свій чин залишити і записатися в купецтво і працювати вже відкрито, а не потайки, і вся­кі торги вести по-купецьки зі сплатою мита та інших яких поборів з купецтва, нарівні зі всім головним купецтвом. І без згоди купецького командира таємно, як раніше, по-злодійськи, нічого не робити і мит­ної плати не приховувати.

... А серед народних прислів’їв є вираз, який стосується цього, говориться: одне взяти, або воювати, або торгувати.

... А будуть іноземці захочуть нашим товарам ціну знизити і товарів за належною ціною брати не стануть, то необхідно у неза­можних товари всі багатим на себе взяти.

А будуть купецькі люди за нестачею грошей не зарадять, то видати б їм гроші із ратуші і відпустити їх. І надалі до указу таких товарів не возили б хоч роки два-три або й більше, поки з інозем­цями торгівлі не буде, промишляли б іншим яким промислом.

І поки іноземці по вказаній ціні товарів наших брати не бу­дуть, до того часу навіть малої кількості таких товарів на іноземні торги не возити.

І будуть іноземці захочуть наших купців примусити до свого умислу, щоб наших російських товарів ціною не підняти, а своїх не зменшити, залишать торги, поїдуть за море без наших товарів, то і свої товари, з якими приїхали, повезли б з собою назад. А на склади з кораблів, не сторгувавшись, покласти їм не давати, хоча за них вдвічі і втричі гроші давати стануть, або де в будинки захочуть склас­ти, того їм не дозволяти. Бо коли наших товарів їм не брати, то і сво­їх товарів залишати їм ні для чого, як привезли, так нехай і назад везуть.

... Для нас, хоч зовсім вони товарів своїх до нас возити не будуть, ми можемо прожити і без їхніх товарів, а вони без наших то­варів і десяток років прожити не зможуть.

... Це дивна справа, що до нас приїхавши зі своїми пустощами, нашим матеріальним товарам ціну встановлюють низьку, а своїм ціну ставлять подвійну...

... Час би вже їм колишній свій гонор відкласти, погано їм бу­ло над нами ламатися тоді, коли самі наші монархи в купецькі спра­ви не втручались, лише управляли бояри. І приїхавши, вони, інозем­ці, дадуть впливовим персонам подарунок рублів в сто – інше, то за сто рублів зроблять вони, іноземці, прибутку собі по мільйону, тому що бояри не ставили купецтво ні в яєчну шкаралупу, бувало, за грош все купецтво проміняють.

А нині, слава богу, монарх наш все це роздивився, і підповзти їм вже ніяк, щоб їм, як і раніше, своє бажання установити і на своєму поставити.

І якщо вони, іноземці, через впертість свою роки два-три або п’ять-шість торгувати з нами не будуть, то купецтву нашому вели­кий і незчисленний прибуток буде, тому що які товари купувалися у нас в Росії по рублю, то будуть вже купуватися за полтину або й менше. А іноземцям менше встановленої ціни за іноземну впертість зба­вити не можна, тому що така ціна встановилася за їх непо­кір­ливість.

... Вони на свої товари без жодної причини наклали ціну ви­соку і тим нас дуже занепокоїли, а їм утиски не від нас, а через свою впертість. Вони в причину поставили російські наші гроші, до чого їм справи немає… Гроші наші, коли в їх землю прийдуть, то хоча вони нашу копійку і за деньгу не візьмуть, то в тому вони вільні: їхня земля, їхня воля. ... А вони, прийшовши в нашу землю, цінуючи наші гроші, та всяким своїм товарам ціну підняли. ... Міді пуд був по три рублі, а нині по сім і по вісім рублів, олово було не більш як по три рублі, а нині вище шести рублів, горюча сірка була по полтині пуд, а нині втричі дорожче продають. Папір для письма стопа була по вісім гривень, нині продають по два рублі. Віконне скло ящик купували по три рублі, а нині продають по десять рублів. І скільки є заморських товарів, на всі наклали вони ціну подвійну та потрійну, і тим вони хочуть Російське царство привести до зубожіння. І зну­ща­ються з нас, замість матеріальних товарів везуть до нас різні напитки та вихваляють їх... Та привозять до нас скляний посуд, щоб нам, купивши, розбити та викинути. А нам якщо заводів п’ять-шість по­будувати, то всі їх держави скляним посудом заполонити можемо. ... Скляний посуд можна нам до них везти, а не їм до нас і усякі товари, які не міцні і псуються скоро, як і обшивні їх іноземні ґудзики, при­ймати їх і за півціни не треба, оскільки поки людина кафтан носить, то обшивні ґудзики двічі або тричі змінить.

... Також хустинок шовкових німецьких і перських не треба ку­пувати нам, тому що в них тільки одна витрата. ... І кожного року з цієї дрібнички із царства тисяч десятка по два-три пропадає.

... А на підтирання носа і на витирання на обличчі поту по­трібніші хустки льняні, ніж шовкові, а в шовкових лише одне ви­хва­ляння та іноземцям збагачення.

... Німці ніколи нас не навчать на те, щоб ми ощадно жили і ні­чого б марно не витрачали, тільки вихваляються, від чого б прибуток їм припадав, а не нам. Вони не тільки себе, а й іншу свою братію уся­кими винаходами збагачують, а нас більше у бідність заганяють.

І того ради необхідно нам розумітися у всяких їх справах як у купецьких, так і військових, і в художніх справах... потрібно диви­ти­ся їх у справах, а не на словах, і дивитися пронизливим оком.

... І управлінцям не тільки одних купецьких справ, а й цивіль­них необхідно дивитися того міцно, щоб непотрібного і неміцного нічого з-за моря та з-за кордону в Росію не ввозити, а купували б такі речі, які міцні і яких в Росії у нас немає і без яких прожити не можна.

Нам потрібно не парчами себе прикрашати, а необхідно доб­рою вдачею і шкільним навчанням і християнською правдою і між собою істинною любов’ю і непорушною сталістю, як у благочес­ти­вій християнській вірі, так і в усяких справах.

... А це в купецьких людях робиться дуже неправильно, якщо яка людина, проча собі і дітям своїм, побудує палати²⁰⁷, а ще він побудує їх і позичаючись, а сусіди і клеврети його усі (замість щоб його першого любити і дякувати, що зробив від огню перегородки...) обу­ряться на нього і наляжуть на нього тяжкими податками та службами.

... На мою думку, непогано б царським указом це підтвердити, щоб років на п’ять-шість або більше, побудувавшим палати, в царсь­ких поборах давати пільги. І в ті пільгові роки в службу нікого не вибирати, щоб він поправився і на те, дивлячись, стали би і інші намагатися палати будувати.

... А нас, росіян, благословив бог хлібом і медом і усяких ви­пивок доволі. Горілки у нас такий достаток, що і числа їй немає, пиво у нас предороге і меди у нас преславні варені найчистіші, що нічим не гірше рейнського, а поганого рейнського і набагато краще...

... А ще заморські вина залишити, а наказати робити меди різ­них видів, різними смаками і продавати їх у трактирах, та так їх на­роблять, що більше заморських вин їх буде.

А ще і тютюнові заводи завести в Росії і заради доброго в ньому управління, щоб він був нічим не гіршим від заморського, знайти майстра доброго, щоб навчив будувати по-заморськи, то так ми можемо ним запастися, що і кораблями за море можна нам його відсилати. Нам якщо в Росії його будувати, то вище копійки фунт його не стане, а заморського вище десяти алтин фунт купляють. А сіяти його місця у нас багато, нам так можна його розмножити, що мільйонний від нього прибуток буде.

... А ще він у Росії заведеться і пошириться, то ті всі гроші, які за нього нині за море йдуть, всі залишаться у нас в Росії, а якщо за море будемо відпускати, то будуть гроші і до нас від них вертатися.

І ще і тютюн у Росії заведеться, то хто скільки випивок росій­сь­ких і тютюну не вип’є, всі ті гроші із царства геть не вийдуть, а за­морські вина купувати нічим не краще того, що гроші у воду кидати.

... А самого заради кращого царського поповнення належить й інші заморські товари з розумом купувати, бо ті тільки належить товари купувати, без яких нам бути не можна. А інші їх німецькі витівки і забаганки їх можна і призупинити, щоб даремно із Росії багатства не вичерпували. На їх м’які і солодкі байки і на усякі їх зухвали нам дивитися ні для чого.

Нам належить свій розум мати і що нам до поповнення царст­веного необхідно і прибутково, то необхідно у них купувати, а які речі нам не до прибутку або які і неміцні, то тих у них не купувати.