Глава іі. Про військові справи

Про боєздатність війська

... Я цього не можу знати, що за звичай давній солдатський, що тільки одне вміють, щоб усім раптом вистрілити, ніби з однієї пищалі. І така стрілянина добра при забаві або при банкеті веселому, а при банкеті кривавому той артикул непридатний, там не іграшки треба робити, а саму справу, щоб дарма пороху не палити і свинцю на вітер не метати, але весь той припас йшов би у справу...

... І до такої вогнепальної піхоти та долучити кінних бійців, хоча одну тисячу чоловік таких, щоб, на коні скачучи або риссю бі­гаючи, стріляти могли по цілі вперед себе і на обидва боки і назад себе, то така і одна тисяча замінить у справі навіть десять тисяч.

... І якби Бог допоміг таких воїнів набрати тисяч п’ять-шість, то не треба було б п’ятдесят тисяч кінноти тримати і годувати мар­но. А ще як піхота, так і кіннота не будуть куль намарне втрачати, то від таких бійців ворогові важко буде тікати, а наздоганяти таких бій­ців ворог не наважиться.

… Про солдат і про драгунів необхідно піклуватися та уважно дивитися і при квартирах, щоб вони ані їжею, ані одягом не об­межені були, а при армії тим більше необхідно їх утримувати, щоб вони охоче служили. А якщо всім будуть задоволені, то і служба їх буде кращою...

Глава ііі. Про судочинство

Про стан судочинства та пропозиції щодо його вдосконалення

... І встановити собі належить статут непорушний такий, уві­йшовши в канцелярію і сівши на місце, першим наказав би колод­ників, які є, поставити перед собою і спитати усіх окремо, хто і чому сидить, у якого піддячого справа його. І буде справа у кого невелика, того ж часу і вирішити її, а буде у кого справа, що вирішити того ча­су неможливо, то наказати би того звільнити на поруки або під розписку або за приставом і визначити термін, коли йому з’явитися... А в приказі, окрім розшукуваних справ, нікого б не було. І до якого терміну хто буде звільнений, то суддя б написав у пам’ятну свою кни­гу, щоб такого числа вирішити, і той строк судді належить пам’ятати...

... І так усякий день судді належить колодників переглядати, щоб не був хто даремно посаджений. Здавна багато такого було, що кого піддячий посадить без суддівського дозволу, а кого і пристав посадить, і без вини просидить багато часу.

… Так по всіх приказах чинять. В минулому 719 році ниш­порка Істленьєв в Устрику у митного целювальника взяв з роботи двох людей теслярів за те, що в них паспортів не було, і відіслав їх у Новгород. І в Новгороді суддя Іван Мякінін кинув їх у тюрму і один товариш, рік просидівши, помер, а другий два роки сидів і ледве-ледве під розписку звільнили. І так багато без розгляду суддівського людей божих гине.

... І так багато безвинних сидить і помирає передчасно. А в невеликих містах багато і дворяни приводять людей своїх і селян і віддають під варту. І того заради як по приказах, так і по містах не­обхідно мати розписи, скільки є колодників, і щоб без записки і розпису ніякого б колодника ані в приказі, ані в тюрмі не тримати. А буде хто під час перегляду виявиться, хто в розпис не вписаний, то­го, хто його посадив без записки, належить суворо покарати.

... А і справи до слухання готувати, на мою думку, належить так. Який піддячий з якої справи зробив виписку, той би і підписався під тією випискою ... І суддям, ту справу вислухавши, подивитися добре правди і неправди і заради кращого розуміння зробити по справі витяги коротенькі і розписати поіменно правдивості і про­вини і подивитися той витяг, подивитися піддячий вирок, кого він виправдовує. І буде піддячий вирок із суддівським подібний, то і добре так, а буде у піддячого вирок зроблений розумніше і правиль­ніше, то такого піддячого необхідно заохочувати, а буде справ п’ять-шість або десяток зробить і вироки його правильні, то необхідно йо­го і честю нагородити.

А буде піддячий зробить супроти правди, то учинити йому по­карання, а буде робити такий вирок з пристрастю, то суворо пока­ра­ти і жалування зменшити.

... На мою думку, належить суддям так учинити, щоб не те що перед ними, а й у піддячих столах ніхто без справи не вештався.

І піддячим всім належить наказати з підтвердженням, щоб чо­лобитників довго не волочили. І за цим кожний суддя за піддячими дивився б старанно. ... І буде кому належить виписка або іншу яку справу робити, то усякий би піддячий своїй справі строк визначив і чолобитнику велів би на визначений термін прийти до себе, а до строку би в приказі не вештався.

... А гостинців у позивачів і у відповідачів брати не належить, оскільки хабар засліплює і мудрому очі. Якщо хто у кого візьме по­дарунки, то усяко йому буде сприяти, а іншого посягати, і та справа вже ніколи правдиво і розумно розглянута не буде, а усіляко буде на один бік криво.

... А хто перед суддею прийде і буде стояти мовчки і таку людину належить судді самому спитати тихим голосом, заради якої справи стоїть ... багато людей бувають смиренні та сором’язливі і, ще кровна потреба, помічника у нього немає, а сам запитати не на­важиться. І задля того усіляко йому допомогти, а буде він правий, то тим більше надати йому допомогу. ... А буде хто бідна людина і на будь-кого поб’є чолом про образу свою, і справа її невелика ... то тут же її і вирішити, а в приказ би її не волочити.

... У канцелярії ж коли доведеться справи слухати, то нале­жить слухати не лише вухами, а й розумом. І під час слухання ні з якою сторонньою справою не підпускати до себе і ні про що не говорити, щоб від уваги розуму суддівського не відволікати.

... На мою думку, суддівську справу та управління суддівське ставлю високо, вище всіх занять, що на світі існують. І того ради жодній людині, не тільки нерозумній, а й найрозумнішій, не випадає суддівства або начальства шукати, а усіляко від нього відмовлятися, оскільки дуже важке воно.

… Хоч мало яка справа приказна..., але як задумають, то і ви­силають безстроково. ... І ще хто живе в містах верстах в ста-двісті, то і тут рубля два-три збитку буде, а в бездоріжжя, то буде рублів п’ять-шість витрат, а хто в сот в п’яти-шести, то і десятьма рублями заледве чи обійдеться. А приказні люди людських витрат не раху­ють, вони тільки свої витрати рахують, людські ні у що, а якщо у робочу пору пришлють, то і без хліба залишуть.

... У німецьких землях дуже людей бережуть, а найбільше куп­ців, і того ради, у них купці і багаті дуже. А наші судді зовсім людей не бережуть і тим все царство в бідність приводять, оскільки в якому царстві люди багаті, то і царство багате. ... Я цього не можу знати, що у наших суддів за розум, що нічого на користь державі не роб­лять, тільки хочуть маєток собі ... нізащо багато тисяч рублів втрачають.

... І правосудного заради уставу належить давнього суду Уло­ження і новоуставні цивільні і воєнні, друковані і письмові, ново­утворені і давні указні статті зібрати і по приказах із колишніх ви­рішених справ виписати такі приговори, на які справи ні в Уложенні, ні в новоуказних статтях рішення немає ... належить укласти пункти нові..., щоб на усякі справи були указні статті...

... І до складання тої судової книги обрати людей двох або трьох із духовного чину найрозумніших і вчених, і в божественному писанні умілих, також від громадянства, які в суддівських та в інших керівних справах вправні, від високого чину, які не зарозумілі і до всіх людей поблажливі, і від нижчих чинів, які не пихаті, і від при­казних людей, які у справах розумні, і від дворян, які розумні і прав­долюбиві, і від купців, які у всяких справах знаються, і від солдат. ... І думається мені, непогано було б обрати і із селян, які старостами і сотськими були і в усяких нуждах побували і розумом кмітливі. ... І написавши ті новоутворені пункти, усім народом одобрити (засвід­чити) самим вільним голосом, а не під примусом, щоб у тому ви­кладі як високородним, так і низькородним, як багатим, так і бідним, як високопосадовцям, так і низькопосадовцям, і самим хліборобам об­раз би та утисків від незнання їхнього буття в тому новоствореному викладі не було.

Нам сіє заборонено, що не тільки в іноземців, характерних християнству, а й у бусурман суд чинять справедливий, а у нас віра святая благочестива і на весь світ славна, а судова розправа нікуди не годиться, і які укази імператорської величності не приймалися, всі вони ні у що перетворюються, бо кожний по своєму звичаю робить.

... Якби будинку високого без твердого фундаменту не утвер­дити, так і правди повної без грунтовного викладу ніякими заходами встановити неможливо, оскільки в нас неправда дуже вкорінилася. Хто кого може, той того і тисне, а які люди уїдливі, то маломіцних і в кінець розорять, а судді наклепників ще й бачать, що даремно на­па­дають, а заборонити не наважаться.

... У Росії в усіх містах і селах бідних і ув’язнених, думаю, на­бе­реться тисяч десятка два-три або й більше, і на кожний рік хліба во­ни з’їдять, врешті-решт, що тисяч п’ятдесят чвертей або й шістдесят ... такими дармоїдами казна кожний рік в тлю перетворює близько двох­сот тисяч рублів. І такий великий збиток чиниться весь від недолу­гос­ті суддівської, у поборах за гривню хочуть із людини душу витягнути, і де багато тисяч гинуть даремно, на те мало не дивляться.