Прохання сенаторів царю Петру і про прийняття ним титулу "Батько Вітчизни, Імператор Всеросійський, Петро Великий" (22 жовтня 1721 р.)

У ривок

... Знак нашого істинного визнання, що весь підданий ваш народ нічим іншим, крім єдиних ваших невсипущих піклувань та тру­дів про нього, на шкоду найдорожчого здоров’я вашого покладених, на такий рівень благополуччя і слави у світі поставлений є, поду­ма­ли ми, з прикладу древніх, особливо ж римського і грецького на­родів ... принести своє прохання до вас публічно, щоб прийняти від нас як від вірних своїх підданих на знак вдячності титул (Батька Вітчизни, Імператора Всеросійського, Петра Великого)...

К оментар

Прийняття Петром І титулу імператора свідчило про роз­виток абсолютизму в Росії, його всебічне зміцнення, зростання міжнародного авторитету російської держави. У 1722 р. титул ім­пе­ратора формально визнали Швеція, Пруссія і Голландія, у 1742 р. – Англія, у 1744 р. – Австрія, у 1745 р. − Франція, у 1764 р. − Польща.

• Прошение сенаторов царю Петру І о принятии им титула "Отца Отечества, Императора Всероссийского, Петра Великого" 22 октября 1721 г. // Российское законодательство Х−ХХ веков: В 9-ти т. Т. 4. Законодательство периода становления абсолютизма / Ред. А. Маньков. – М., 1986. – С. 179.

ДОКУМЕНТ № 6

Табель про ранги (січень 1722 р.)

Табель про ранги 1722 р. – нормативний акт, в якому підсу­мовані перетворення державного апарату і законодавчо закріплений новий порядок проходження державної служби; юридично оформ­лено злиття різних верств світських служилих в один шляхетський дворянський стан; вперше в історії Росії державна служба чітко розділена на військову і цивільну, а цивільна, в свою чергу – на світську і придворну, відповідно, виділено чини: військові, світські і придворні. При створенні табелю про ранги використані принципи законодавства Швеції, Данії, Пруссії та інших країн.

Про переваги царської сім’ї

1. Принци, які від нашої крові походять, і ті, які з нашими принцесами одружені: мають у всіх випадках представництво і ранг над усіма князями і високими служителями Російської держави.

К оментар

Пункт закріпив переваги царської родини. Згадка про принців не по крові була на той час особливо важливою для петровського дво­ру за умови гострого дефіциту спадкоємців чоловічої статі.

Про незаконність вимог чиновниками вищих почестей, ніж це передбачав їхній ранг

3. Хто вище свого рангу буде собі почесті вимагати, або сам місце займе вище даного рангу, тому за кожний випадок платити штраф два місяці жалування. А якщо хто без жалування служить, то сплачувати йому такий штраф, як жалування тих чинів, які з ним рівного рангу, і дійсно жалування одержують. Із штрафних грошей має донощик того третю долю одержати, а решту мають у шпиталь віддати. На це зауваження кожного рангу не в таких випадках вимагається, коли деякі як добрі друзі і сусіди з’їдуться, або в пуб­лічних асамблеях, а також у церквах при службі Божій, при дво­ро­вих церемоніях − при аудієнції послів, урочистих столах, у чиновних з’їздах, при шлюбах, при хрещенні і таких подібних публічних урочистостях і похороні. Такий же штраф і тому належить, хто кому нижче свого рангу місцем поступиться, так що фіскалам належить уважно дивитися, щоб тим бажанням подати до служби, і їм честь, а не нахабам і дармоїдам одержувати.

К оментар

У пункті йдеться про грошове жалування, яке при Петрі І ви­тіснило таку винагороду за службу, як роздача землі. Це сприяло формуванню бюрократії. Вводилося покарання для тих, хто через місницькі пережитки не бажав зайняти те місце, яке відповідало йо­го рангу.

Про зміни в побуті жінок із вищих кіл

1. Всі заміжні жінки мають ранги за чинами своїх чоловіків. І якщо вони цьому супротив вчинять, то мають штраф заплатити та­кий самий, який би мали платити їхні чоловіки за свій злочин.

К оментар

Жінка з вищого кола зобов’язана бути присутньою у палаці на урочистих церемоніях разом з чоловіком або батьком, від­ві­дувати асамблеї. Імператриця і царівни відтепер мали штат при­дворних дам.

Про принцип одержання рангів

8. Синам російської держави князів, графів, баронів, найзнат­нішого дворянства, також службовців найзнатнішого рангу, хоча ми і дозволяємо для знатного їх походження або їхніх батьків знатних чинів у публічній асамблеї, де двір знаходиться, ... бажаємо бачити, щоб вони від інших у всяких випадках за гідністю відрізнялися; про­те ми для того нікому такого рангу не надаємо, доки вони нам і вітчизні ніяких послуг не покажуть...

К оментар

Пункт закріпив принцип присвоєння рангів за службу імпе­ратору та вітчизні. Згадані титули графів та баронів підкреслювали могутність російського імператора, який міг будь-яку людину зро­бити найзнатнішим дворянином. Петро І запровадив титул світ­лі­шого князя і нагородив ним свого найближчого соратника О. Мен­шикова.

Про одержання спадкового дворянства

11. Всі служителі російські або іноземні, які вісім перших ран­гів досягли, ... мають законних дітей, то нащадки на вічні часи кра­щим старшим дворянством у всіх почестях і привілеях також вва­жатися будуть, хоч і незнатного походження були, і раніше від коронованих осіб ніколи дворянським достоїнством не нагороджу­валися...

К оментар

Усі чиновники статської служби одержували спадкове дворян­ство після досягнення восьмого рангу. Цей пункт суттєво змінив пра­вове становище дворянства, яке відтепер могло поповнюватися тала­новитими представниками інших верств.

Про порядок проходження цивільної служби

13. Оскільки статські чини раніше не були зайняті чиновни­ка­ми, тому ніхто або мало щоб хто належним чином знизу свій чин верхній заслужив із дворян, а потреба нині є у вищих чинах: для того брати, хто гідним буде, хоча б і якого чина не мав. Але якщо це буде образливо військовим людям, які багато років і якою суворою службою це одержали, і побачать без заслуги собі рівного або вище: тому хто який чин одержить, то йому ранг заслужити роками, як слід. ... І щоб і надалі на вакансії не збоку брати, а за порядком, як військові чини одержують.

К оментар

Запроваджувався чіткий поділ між військовою і цивільною служ­бою. Пункт установлював порядок проходження цивільної служби, ко­ли вакансії заміщувалися шляхом просування по службі, а не збо­ку; кожна державна установа повинна була виховувати свої кадри.

Табель про ранги

Ділив усі чини на три категорії: військові (армійські та флот­ські), цивільні і придворні. Всі вони прирівнювалися один до одного через 14 встановлених класів.

За табелем 1722 р. (до 1917 р. в табель поступово вносилися зміни) були встановлені наступні чини:

1. Військові (флотські): І клас – генерал-фельдмаршал (гене­рал-адмірал); ІІ клас – генерал-аншеф (адмірал); ІІІ клас – генерал-лей­тенант (віце-адмірал); IV клас – генерал-майор (шаутбенахт); V клас – бригадир (капітан-командор); VI клас – полковник (капітан 1-го ран­гу); VII клас – підполковник (капітан 2-го рангу); VIII клас – майор (капітан 3-го рангу); IX клас – капітан, ротмістр у кавалерії (капітан-лейтенант); X клас – капітан-поручик (лейтенант); XI клас – поручик (на флоті чину ХІ класу не було); XII клас – унтер-лейтенант (міч­ман); XIII клас – прапорщик (на флоті чину ХІІІ класу не було); XIV клас – фендрик.

2. Цивільні: І клас – канцлер, дійсний таємний радник І класу; ІІ клас – дійсний таємний радник; ІІІ клас – таємний радник; IV клас – дійсний статський радник; V клас – статський радник; VI клас – ко­лезький радник; VII клас – надвірний радник; VIII клас – колезький асесор; IX клас – титулярний радник; X клас – колезький секретар; XI клас – корабельний секретар; XII клас – губернський секретар; XIII клас – провінційний секретар, сенатський, синодський і кабі­нетський регістратор; XIV клас – колезький регістратор.

3. Придворні: І клас – (на придворній службі чину І класу не було); ІІ клас – обер-гофмейстер, обер-шенк; ІІІ клас – обер-цере­мо­німейстер; IV клас – (на придворній службі чину ІV класу не було); V клас – (на придворній службі чину V класу не було); VI клас – ка­мергер, камер-фур’єр; VII клас – (на придворній службі чину VІІ класу не було); VIII клас – (на придворній службі чину VІІІ класу не було); IX клас – камер-юнкер, гоф-фур’єр; X клас – (на придворній службі чину Х класу не було); XI клас – (на придворній службі чину ХІ класу не було); XII клас – гоф-юнкер; XIII клас – (на придворній службі чину ХІІІ класу не було); XIV клас – (на придворній службі чину ХІV класу не було).

• Табель о рангах, январь 1722 г. // Российское законода­тель­ство Х−ХХ веков: В 9-ти т. Т. 4. Законодательство периода ста­нов­ления абсолютизма / Ред. А. Маньков. – М., 1986. – С. 56−65.

ДОКУМЕНТ № 7