Котошихін г. Про Росію за царювання Олексія Михайловича

К оментар

Григорій Котошихін (1630−1667) – піддячий Посольського при­ка­зу, учасник дипломатичних переговорів з Польщею і Швецією; за сло­вами Г. Плєханова, ставши "жертвою інтелектуального впливу Заходу на Росію", в серпні 1663 р. Котошихін втік до Великого князівства Ли­товського, а у 1665 р. перейшов на службу Швеції. Шведський уряд, маючи потребу в детальній інформації про Росію і оцінивши знання Котошихіна, замовив йому твір про Росію. У цій праці відтворені притаманні тому часу цінності, стереотипи, уяви, порядки, звичаї.

Глава іі

Про рівень освіченості та ділові якості бояр

І як царю станеться сидіти з тими боярами і думними людьми в думі про іноземні та свої державні справи, і в той час бояри, і окольничі, і думні дворяни сідають по чинах, від царя подалі, на лавках: бояри під боярами, хто кого породою нижче, а не тим, хто вище по чину; окольничі під боярами проти того ж; під окольничими думні дворяни так само, по породі своїй, а не по службі, а думні дя­ки стоять, а часом цар наказує їм сидіти; і про що станеться думати, думають з царем, як звичай в інших державах. А станеться царю думку свою про що оголосити, і він їм, оголосивши, наказує, щоб вони, бояри і думні люди, подумавши, до тієї справи дали рішення: і хто із тих бояр побільше і розумніше або хто із менших, і вони дум­ку свою про рішення оголошують; а деякі бояри, бороди свої ви­ста­вивши, нічого не відповідають, тому що цар жалує багатьох в бояри не по розуму їх, а по великий породі, і багато з них грамоті не навчені, проте найдуться і крім них, кому бути на відповіді ро­зумному із великих та із менших статей бояр. А на чому яку справу приговорять, наказує цар і боярам, думним дякам помітити і той приговор записати.

... А як царю станеться про що подумати таємно, і в тій думі бувають ті бояри і окольничі, ближні, які пожалувані зі спальників або яким наказано буває приходити: а інші бояри, і окольничі, і думні люди в ту палату, в думу, і ні для будь-яких справ не ходять, хіба цар накаже.

Про становище вищої верстви

... А по новій Московський цар із бояр, і із ближніх, і із інших чинів людей князем зробити не зможе нікого, крім боярства та інших чинів, тому що не звичай тому є, і не повелося: так же і графів і віль­них господ чинів таких нікого не буває, і із Московських чинів лю­дей проти тих двох чинів нагородити неможливо, тому що: як би дано було кому вільне панство, і про те б розмірковували, що то було б самому царю в сором, бо начебто та людина тим іменем від нього звільнилася і непідвладна йому. А кому цар захоче по новій дати боярство, і окольництво, і думне дворянство зі стольників та із дворян або дворянина із дворових всяких чинів і із вільних людей, і таким дає честь і службу, на свій розсуд, хто в який чин і честь при­годний.

Про порушення порядку на царському дворі

... А який би боярин або будь-хто здійснив через силу, щоб на царський двір їхав на коні, хоч без самого царя, а йому про те відомо стало, і його б швидко за те наказав відіслати у в’язницю, до указу свого, і честь його віднята була б; а якщо чоловік його боярський без відома його провів через двір коня, і тій би людині здійснено було покарання батогом. Та не тільки боярам їздити не можна і коня їх водити заборонено, а й усякого чину людей, крім стрільців, з руш­ницею і в япанчах, і торговим людям з товарами, і селян, і простих людей через царський двір не пускають, також іноземців різних вір на двір і через двір не пускають же, а кому до кого буде яка справа до бояр і думних людей, і вони чекають у царському дворі. ... А яка б людина, крім охорони, в Москві і в селах, пішла через царський двір із рушницею, з шаблею або з пістолями, таємним звичаєм, з прос­тоти, а не з умислом злим, і таку б людину побачив або хто б на ньо­го вказав, піймавши, мордували б, для чого він через царський двір йшов з рушницею, чи не царя, або його дім, або на бояр і на думних і на ближніх людей, і не по підказці чиїйсь від кого від бояр і думних і ближніх людей, або від посадських і від гулящих людей і від селян: і буде та людина з тортур скаже, що він йшов через царський двір з рушницею умислом своїм, а не по чиїй підказці, хоча його, царя, і домових його кого або із бояр і із думних і із ближніх людей за будь-яку справу погубити, і такого злодія, мордувавши міцно тричі, чи направду він йшов своїм умислом, а не по підказці, покарають на смерть, без усякої милості, хто б не був. А буде скаже, що він йшов умислом, по намовленню бояр і думних людей або яких інших людей і по його розповіді, на кого він скаже, тих людей всіх нака­жуть спіймати і мордувати, для чого вони таку людину на царське здоров’я повчали, чи не по намові якого іншого правителя, щоб опинитися у нього в підданстві, або самі хочуть державою заво­лодіти, або на бояр і думних людей, для того, щоб державі учинити смуту для грабунку домів і майна; і будуть ті люди по перших промовах в тих справах винитися, і їх по тому стратять всіх без милосердя; а не розкаються, і того, хто на них говорив, почнуть мор­дувати вдруге, і скаже з мордування, що дійсно по їх намовленню ходив і тих людей мордують вдруге, і не будуть розкаюватися, і ту людину почнуть мордувати втретє; і скаже ті ж самі свої розповіді, і тих всіх по тому почнуть мордувати втретє, і мордувавши тричі, хоча хто з них зі всіх і не розкається, і їх всіх посадять у в’язницю, доки по них поруки будуть, що їм наперед злого не мислити і за злодійством не ходити: а буде поруки не буде, і вони, відсидівши в ув’язненні років 15 або скільки доведеться, накажуть їх звільнити і вислати на заслання в далекі міста, в Сибір, або на Терек, на довічне проживання.