Гордон Патрік. Щоденник, ведений ним під час його перебування в Росії 1661−1678 рр.

К оментар

Патрік Гордон (1635−1699) – представник знатної шотланд­ської сім’ї, яка в роки Англійської революції підтримувала Карла І. Переслідування прибічників Стюартів змусило багатьох із них шу­кати щастя за межами батьківщини. У 1651 р. П. Гордон поступив до єзуїтського училища у Браунзберзі, після закінчення якого намагався повернутися на батьківщину. Але згодом поступив на військову служ­бу, став найманцем: тричі − у шведів, двічі – у поляків. На російську службу став в офіцерському чині.

У ривок

Про московські порядки

… У понеділок було наказано записати прибулих іноземців у піхотний полк полковника Кравфуірда, Патріка Гордона у чині майо­ра…; в той же час було наказано видати Гордону за прибуття його в Росію 25 крб. грішми і стільки ж соболями, 4 лікті полотна і 8 ліктів камки … Місячне їх жалування не перевищувало звичайного. Проте дяк з дня на день відкладав видачу обіцяного їм, очікуючи спочатку від них подарунка, що було не тільки звичаєм, а й обов’язком. Не знаючи цього, Гордон два-три рази сварився з дяком і все ж, не отримавши від нього позитивної відповіді, поскаржився боярину; ос­танній зробив дяку невелику догану і вдруге наказав видати Гордону належне йому. Все це ще більше роздратувало дяка, і він продовжив тримати Гордона, нічого йому не видаючи. Гордон ще два рази ходив жалітися боярину, рішуче сказавши в останній раз, що він вже і не знає, у кого влада сильніша – у боярина чи у дяка, оскільки ос­танній не виконує наказів першого. Це обурило боярина; … він на­казав покликати дяка і, схопивши його за бороду і тряхнувши кілька разів, сказав, що накаже бити його батогом, якщо Гордон ще раз по­скаржиться на нього. Тільки боярин поїхав, дяк прийшов до Гордона і почав сварити його. Гордон відповів йому таким же чином, ска­завши, що мало турбується про те, дадуть йому що-небудь чи ні, ли­ше б його тільки відпустили з Росії.

… Довідавшись, що боярин пробуде в селі цілий тиждень, Гор­дон вирішив не ходити до його повернення в Іноземний приказ і тільки тоді просити про відставку, пояснюючи причину свого про­хання тим, що російський посол Замліня Федорович Леонтьєв, з яким він уклав у Польщі угоду, обіцяв йому, що він буде отримувати жалування не інакше, як срібною або рівноцінною йому монетою, що, однак, не виконується… Довідавшись про цей намір Гордона і боячись гніву боярина, дяк просив полковника Кравфуірда заманити Гордона в місто. Коли якось ранком Гордон прийшов до полковника, останній попросив його поїхати з ним в місто. Гордон після вагань погодився. В той час, коли вони разом ходили по ринку, до Гордона підійшов дяк з кількома піддячими і почав вимагати, щоб він ішов з ним до приказу; на відмову Гордона він сказав, що йому наказано у випадку, якщо Гордон не піде по-доброму, привести його силою. Тоді Гордон пішов за ним і був люб’язно прийнятий головним дяком Тихоном Федоровичем Мотякіним. Поговоривши деякий час, він мав намір дати Гордону розпорядження в різні прикази для видачі йому грошей, соболів, камки і полотна, але Гордон відмовився при­йняти його, сказавши, що хоче дочекатися повернення боярина і має надію одержати від нього відставку. Дяк усіляко намагався відмо­ви­ти Гордона від його наміру; в той же час він послав за полковником. Обидва продовжували вмовляти Гордона, сказавши йому між іншим, що його спроба поїхати з Росії приведе до його загибелі, оскільки росіяни можуть подумати, що приїхавши з країни, яка вела з ними війну, і будучи до того ж католиком, Гордон мав на меті тільки зібрати необхідні відомості і потім повернутися; якщо його в цьому запідозрять, то не тільки не відпустять з Росії, а ще й зашлють до Сибіру або в інше віддалене місце, і після цього, звичайно, вже ніколи не будуть довіряти йому. Це налякало Гордона, і він, хоч і без бажання, погодився взяти розпорядження про згаданий подарунок.

• Гордон Патрик. Дневник, веденный им во время пребывания в России // Московия и Европа. – М., 2000. – С. 153−154.

ДОКУМЕНТ № 3