Література

1. Абсолютизм в России ХVII−XVIII вв. / Под ред. Н. Дружи­нина. – М., 1964.

2. Андреев И. Алексей Михайлович. – М., 2003.

3. Буганов В. Мир истории: Россия в XVII в. – М., 1989.

4. Вовина В. Патриарх Филарет (Федор Никитич Романов) // Во­просы истории. – 1991. – № 7−8.

5. Горская Н. Монастырские крестьяне Центральной России в XVII в.: о сущности и формах феодально-крепостнических отноше­ний. – М., 1977.

6. Дворянство и крепостной строй России XVI−XVII вв. / Отв. ред. Н. Павленко. – М., 1975.

7. Жидков В., Соколов К. Десять веков российской менталь­нос­ти: картина мира и власть. – СПб., 2001.

8. Заозерская Е. У истоков крупного производства в русской промышленности XVI–XVІІ веков. К вопросу о генезисе капита­лиз­ма в России. – М., 1970.

9. Иванов С. Государство и право России в период сословно-представительной монархии. – М., 1960.

10. Ключевский В. Курс русской истории. Соч.: В 9-ти т. Т. З. – М., 1988.

11. Костомаров Н. Русская история в жизнеописаниях ее глав­нейших деятелей. – М., 1991.

12. Лисейцев Д., Рогожин Н. Россия после Смуты − время вы­бора // Отечественная история. – 2008. – № 5.

13. Лукин П. Народные представления о государственной влас­ти в России ХVІІ века. – М., 2000.

14. Маньков А. Уложение 1649 года − кодекс феодального права России. – Л., 1980.

15. Миронов Б. Социальная история России периода империи (XVIII – начало ХХ в.). – СПб., 2000. – Т. 1.

16. Морозова Л. Михаил Фёдорович // Вопросы истории. – 1992. – № 1.

17. Нефедов С. Первые шаги на пути модернизации России: реформы середины ХVІІ века // Вопросы истории. – 2004. – № 4.

18. Панеях В. Из истории закрепощения крестьян в конце XVI − первой половине XVII века // История СССР. – 1981. – № 5.

19. Панеях В. Холопство в первой половине ХVII в. – Л., 1984.

20. Поздеева И. Первые Романовы и царистская идея (ХVII век) // Вопросы истории. – 1996. – № 1.

21. Пресняков А. Российские самодержцы. – М., 1990.

22. Развитие русского права XV – первой половины XVII в. / Под ред. В. Нерсесянца. – М., 1986.

23. Сахаров А. Образование и развитие Российского госу­дарст­ва в XVI−XVII вв. – М., 1969.

24. Смирнов П. Посадские люди и их классовая борьба до се­ре­дины XVII в.: В 2-х т. Т. 2. – М.−Л., 1948.

25. Смыкалин А. Судебная система Российского государства от Ивана Грозного до Екатерины ІІ (ХV−XVIII вв.) // Вопросы ис­тории. – 2004. – № 8.

26. Сорокин Ю. Алексей Михайлович // Вопросы истории. – 1993. – № 6.

27. Софроненко К. Соборное Уложение 1649 года – кодекс рус­ского феодального права. – М., 1958.

28. Тихомиров М. Российское государство XV–XVII вв. – М., 1973.

29.Черепнин Л. Земские соборы Русского государства в XVI–XVII вв. – М., 1978.

30. Чистякова Е. Городские восстания в России в первой по­ловине XVII в. (30−40-е годы). – Воронеж, 1975.

Методичні рекомендації

Мета теми – окреслити основні тенденції, що визначали особливості політичного устрою Московської держави після Смут­ного часу; з’ясувати причини соціальних протиріч; проаналізувати зміст положень Соборного Уложення 1649 р.

Розпочинаючи розгляд першого питання, зверніть увагу на два важливі положення, які визначали зміст зазначеної проблеми. По-перше, підкресліть той факт, що після закінчення Смути та утвердження нової династії Романових¹⁷⁸ у повному обсязі відбулося відновлення самодержавства. Влада набула самодержавно-легітим­ного характеру; не було здійснено жодних політичних реформ. Сама процедура обрання Михайла Федоровича не передбачала будь-яких обмежень його влади; у всіх документах підкреслювалося, що бояри − "холопи", вірні слуги та виконавці його волі. Проте після Смутного часу значно зросла роль Земських соборів¹⁷⁹, які скликалися майже щорічно. Поясніть, чому верховна влада зверталася за підтримкою до цієї інституції. Дайте відповідь на питання: діяльність Земських соборів призвела до обмеження самодержавної влади чи, навпаки, сприяла зміцненню самодержавного режиму; чому згодом верховна влада відмовилася від ідеї опори на представників "всея землі" і перестала збирати Земські собори?

Другою характерною ознакою політичного розвитку держави була тенденція переходу від станово-представницької монархії до абсолютизму. Передусім, проаналізуйте політичні погляди перших Романових, які склалися під впливом панівних у московському суспільстві уявлень про царську владу як самодержавну, спадкову та богообрану. На підставі аналізу джерел обґрунтуйте, як ця концепція сприяла зміцненню самодержавства. З’ясуйте, чому верховна влада намагалася обмежити роль Боярської думи та вплив боярської арис­тократії на державні справи; чому при призначенні того чи іншого боярина на посаду поступово визначальною для царя ставала не знат­ність походження особи, а її здібності? Зверніть увагу, що тенденція до абсолютизації влади монарха проявилася також у діяльності Зем­ських соборів, які почали розглядати тільки найважливіші державні справи; у спробах реорганізації приказної системи, зростанні бюро­кратії, змінах у структурі князівсько-боярської верстви. Не менш важливу роль у формуванні передумов абсолютизму виконував зов­нішньополітичний фактор, а саме розширення контактів з іншими державами та засвоєння європейського досвіду. Прокоментуйте та обґрунтуйте ці положення.

Підкресліть, що головною метою верховної влади після Смут­ного часу було наведення порядку в країні, повернення її в нормаль­ну "течію", приборкання загального роздратування. Оскільки прави­телями не планувалося проведення будь-яких реформ, які могли б модернізувати життя країни, то подолання наслідків Смути відбу­ва­лося на старих засадах (залишалася система помісного землево­лодін­ня¹⁸⁰). Зусиллями перших Романових було відновлено порядок, поліп­шено економічний стан землеволодінь, торгівлі, промисловості. Роз­крийте заходи, вжиті для вирішення цих проблем. І все ж створити умови, які б дали змогу державі "скинути з себе шкіру серед­ньо­віч­чя", не вдалося. Поясніть цей вираз та прокоментуйте документ № 5.

До середини ХVІІ ст. Московська держава все ще не подолала наслідків Смути, тому російська дійсність залишалася сплетінням склад­них соціальних проблем (питання земельне, селянське, фінансове, "біломісців"¹⁸¹ та ін.). Дайте відповідь на питання: чому дворянство вимагало відмінити "урочні літа", запровадити постійний пошук се­лян, провести реформу судочинства; чому посадські люди вимагали повернення "біломісців" (документи № 2, 3, 4); чому держава не мала коштів?

Приділіть увагу спробі здійснення реформ невеликою групою можновладців, які становили так звану "партію реформ" ("захід­ни­ки" ХVІІ ст. Б. Морозов, Н. Чистой, В. Шорин, П. Траханіотов, Л. Плє­щєєв та ін.). Вони усвідомлювали небезпеку, перед якою стояла держава, і визнавали необхідність модернізації її за західним зразком. На під­ставі джерел (документ № 3) проаналізуйте діяльність "партії ре­форм" (військова реформа, спроби оздоровити фінансову систему, реформування податкової системи тощо). Дайте відповідь на питання: чому політика уряду реформаторів виявилася невдалою, спричинила незадоволення більшості населення і призвела до гост­рої політичної кризи?

На підставі аналізу джерел розкрийте причини, події та на­слідки Соляного заколоту в Москві у 1648 р.

Соборному Уложенню присвячене друге питання. Значна ува­га у ньому приділяється особі монарха. Проаналізуйте ІІ, ІІІ глави Уложення та з’ясуйте відповідь: які нові статті щодо особи царя з’явились у зводі; як захищалася особа государя; про які політичні тен­денції свідчать ці статті? Важливо підкреслити, що Соборне Уло­ження узаконило перехід до абсолютизму в політичному житті дер­жави.

Ознайомившись з главами Уложення, охарактеризуйте Боярсь­ку думу, Земські собори, прикази, місцеві органи управління. Які функції вони виконували? Зверніть увагу на здійснення Боярською думою і приказами судових функцій.

Соборне Уложення визначило роль і правове становище та­кого важливого елемента політичної системи Московської держави, як церква. Прокоментуйте гл. І Уложення та визначіть злочини про­ти релігії і церкви, а також відповідальність за них. Зауважте, що в контексті взаємовідносин держави і церкви Соборне Уложення про­довжувало політику підкорення церкви царською владою, особливо в сфері суду й управління. Проаналізуйте гл. ХІІІ, де йдеться про за­провадження Монастирського приказу, який повинен був відати судом дяків, священиків, селян.

Розгляньте гл. ХVІ, ХVІІ Уложення та дайте відповідь: чому уряд зробив серйозні кроки у напрямі урівняння правового режиму помість і режиму вотчин; у чому полягають зміни у правах поміщика на володіння землею?

Проаналізуйте главу ХІ та прокоментуйте положення, які свідчать про остаточне закріпачення селян. Чим була зумовлена така політика уряду щодо селян?

На підставі аналізу гл. ХІХ поясніть, як відреагував уряд на звернення міського посаду про ліквідацію "білих місць": чому було ліквідовано "білі слободи"¹⁸², а все тяглове населення прикріплено до землі або посаду?

Охарактеризуйте систему злочинів, яка визначалася в гл. ХХІ, ХХІІ, та визначте основні тенденції в системі покарань; про що вони свідчать?

Підсумовуючи головні положення Соборного Уложення, звер­ніть увагу, що його зміст здебільшого мав репресивний характер, оскільки визначав обов’язки населення і не закріплював за ними будь-яких прав. Цей документ зафіксував особливості соціально-по­літичного розвитку, які полягали у наростанні протиріч між роз­вит­ком ринкових зв’язків у країні і репресивно-кріпосницьким харак­тером державності і правових відносин.

Отже, перша половина та середина ХVІІ ст. стала перехідним періодом в історії Росії від середньовіччя до нового часу. Російська держава здійснювала перші кроки на шляху до реформування, хоч і залишалася державою азіатського деспотизму, що особливо прояви­лось у зародженні та зміцненні кріпосницьких відносин. Централь­ній владі вдалося не тільки реставрувати самодержавну систему управ­лін­ня, а й змінити її, що проявилось у переростанні станово-пред­ставницької монархії в абсолютну. Соборне Уложення 1649 року за­конодавчо закріпило ці процеси.