1607 Р., березня 9. Соборне уложення про заборону переходу селян і про 15–річний строк пошуку біглих селян

Коментар

Згідно з Соборним уложенням, термін пошуку селян-утікачів збільшився з 5 до 15 років і поверненню володарю підлягали всі се­ляни, які у 1592 р. були записані в "писцові" книги. Цей акт, на думку Василія Шуйського, повинен був згуртувати навколо нього дво­рян. Ті, хто приймав селян-утікачів, сплачували штраф на користь держави і компенсацію колишньому господарю.

У ривок

Які селяни 15 років тому в книгах 101-го року (1592 р.) запи­сані, їм бути за тими, за ким записані. Якщо селяни перейшли до іншого і є на тих селян чолобитна або на тих, хто їх тримає, чоло­бит­на, і справа не завершена, тих селян віддавати по книгах з жінками, і дітьми, і зі всім майном до строку Різдва Христового 116 року без пожилого; а хто не віддасть на цей строк, з нього брати за прийом і пожиле.

А на яких селян по сей день чолобитної немає і до 1 вересня не буде, тих не віддавати, а записати в книги за тими, де вони нині живуть.

А буде віднині, від кого вийшовши, перейдуть до будь-кого іншого, і той, до кого прийде, прийме, всупереч цьому соборному уло­женню, і у того селянина забрати, йому повернути того се­лянина зі всіма пожитками, звідки він перебіг, а двір, якщо той селянин бу­дував, заплатити, а двора не возити; та з нього же на царя-государя за те, що прийняв всупереч уложення, взяти 10 рублів: не приймай чужого; та з нього же за пожиле тому, чий селянин, за двір, за кож­ний рік по три рублі, за холостого також на рік по три рублі.

• 1607 г., марта 9. Соборное уложение о запрещении перехода крестьян и о 15-летнем сроке сыска беглых крестьян // Материалы по истории СССР. Под ред. А. Горского. – М., 1989. – С. 90−91.

ДОКУМЕНТ № 8

Горсей Джером. Скорочена розповідь або меморіал мандрувань

К оментар

Джером Горсей (1550−1626) – представник англійської Мос­ков­ської компанії, прожив у Московській державі багато років. Пи­сав нотатки, цінність яких − у безпосередності сприйняття, оригі­наль­ності матеріалу, у власному трактуванні низки історичних подій.

У ривок

Про політику Бориса Годунова щодо аристократії

Богдан Бельський, головний улюбленець покійного государя, був відправлений в укріплене місто Казань в опалу як небезпечний заколотник і підбурювач заколотів між незадоволеними дворянами. Петро Головін, головний скарбник попереднього царя, людина знат­ного роду і великої хоробрості, за зухвалість і різкі висловлювання проти Бориса Федоровича також потрапив в опалу. За наклепом Іва­на Воєйкова, улюбленця нового государя, його вислали і вбили по дорозі. Іван Васильович Сицький, перший з князів царської крові, який користувався великою повагою і владою, був головним суперником Бориса в урядовій комісії; його незадоволення і могутність були небезпечні для нього, тому був знайдений привід для звинувачення. Царська немилість наздогнала Сицького раптово, і йому наказали виїхати з Москви на відпочинок у свою землю, але дорогою раптово на нього був вчинений напад загоном царської гвардії: він задих­нув­ся в хатині, яку підпалили, обклавши сирим сіном і соломою, непо­далік від його маєтку; всі оплакували його. Це був найважливіший і найжахливіший камінь спотикання для дому і сім’ї Годунових; потім ще багатьох підозрюваних або неприязних до нього спіткала така ж доля. Мені сумно було бачити, як в серцях і думках більшості зрос­тала ненависть до правителя за його лицемірство і жорстокість...

Борис, намагаючись досягнути влади і найбільшої могутності для себе і своєї сім’ї, поступово придушував, притискав і усував значну частину бояр, найзнатніших, з давніх родів, вдало розправлявся з ни­ми і довго безкарно мучив їх, щоб стати грізним і викликати до себе страх.

Характеристика Бориса Годунова

У нього гарна зовнішність; має гарну статуру, привітний, за­любки вислуховує погані поради; але горе тим, хто їх дає. Йому близько 45 років; він здібний, при цьому схильний до некромантії, без освіти, але швидко думає, від природи хороший оратор, говорить чудово, чітким голосом. Спритний, хитрий і мстивий; поміркований у їжі, відрізняється величавою поставою, щедро пригощає іноземних послів і робить багаті подарунки іноземним правителям.

Про причини успіху Лжедмитрія І

Борис Федорович озброївся, наскільки міг, за допомогою своїх надійних прихильників і бояр; у нього було достатньо війська, амуніції, артилерії, усяких запасів, проте в нього не вистачило хо­робрості і мужності для битви; це розбило його серце.

• Горсей Джером. Короткий рассказ, или мемориал путешест­вий // Россия ХV−ХVІІ вв. глазами иностранцев / Подготовка текс­тов, вступит. статья и комментарий Ю. Лимонова. – Л., 1986. – С. 200−201, 219, 221.

ДОКУМЕНТ № 9