Д. Флетчер. Про державу Російську

К оментар

Джильс Флетчер (1549−1611) − англійський дипломат, який жив у Москві при царі Федорі Івановичу у 1588−1589 рр.

У ривок

Про постійне стрілецьке військо

Піхоту, яка одержує постійне жалування, цар утримує до 12 тисяч людей, званих стрільцями. Із них 5000 повинні перебувати в Москві або в іншому місті, де б не знаходився цар, і 2000 (звані стремяними стрільцями) при самій його особі... Інші розміщені в укріплених містах, де залишаються до того часу, поки не знадо­биться відправити їх в похід. Кожний із них одержує жалування по сім рублів в рік, понад дванадцяти мір жита і стільки ж вівса. ...Стрільці, які становлять піхоту, не носять ніякої зброї, крім самопала в руці, бердиша на спині і меча збоку. ...В Сибіру ...по­будовано декілька фортець і поставлено гарнізони біля шести тисяч солдат, із росіян і поляків, яких цар посилює, відправляючи туди нові партії для насе­лен­ня, в міру розширення володінь. ...Постійних охоронців його (царя) на­лі­чується 2000 стрільців, які стоять день і ніч із зарядженими руш­ницями, запаленими гнітами та іншими необ­хідними снарядами. Вони не входять до палацу, охороняють на по­двір’ї, де живе цар. ...Стрільці ...охороняють палац царський або спаль­ню по двісті п’ятдесят чоловік в ніч; інші двісті п’ятдесят чоловік несуть варту на дворі і біля скарбу...

• Флетчер Д. О государстве Русском // Хрестоматия по исто­рии СССР с древнейших времен до 1861 года. / Сост. П. Епифанова, О. Епифанов. – М., 1987. – С. 126−127.

ДОКУМЕНТ № 6

Перше послання Курбського Івану Грозному

Князь Андрій Курбський (1528−1583) – відомий воєначаль­ник, пройшов три головні воєнні фронти Московської держави того часу: казанський, лівонський, кримський. У 1564 р. втік до Литви, в емі­гра­ції написав низку викривальних творів проти тиранії москов­ського ца­ря, в яких відстоював право участі радників царя в управ­лінні кра­ї­ною, заперечував принцип абсолютної влади московського правителя.

У ривок

Про безпідставні репресії та неправедну, антихристиянську поведінку царя

Для чого, цар, сильних ...винищив¹³⁶, і воєвод, дарованих тобі богом для боротьби з ворогами різними, стратам піддав, і святую кров їх переможну в церквах божих пролив і кров’ю мученицькою обагрив церковні пороги¹³⁷, і на доброзичливців твоїх, які душу свою за тебе поклали, нечувані від початку світу муки і смерті, і утиски задумав¹³⁸, звинувачуючи невинних православних в зрадах і чаклун­стві ...і з наполегливістю намагаючись світло у темряву обернути і солодке назвати гірким? У чому ж провинилися перед тобою і чим прогнівили тебе християни-соратники твої? Чи не вони розбили прегорді царства і перетворили їх у покірні тобі у всьому, а у них же раніше в рабстві були предки наші? Чи не здалися тобі фортеці німецькі, по мудрості їх, їм від бога дарованій?¹³⁹ За це ти нам, нещасним, віддячив, винищуючи нас зі всіма близькими нашими?¹⁴⁰ Або ти, цар, думаєш, що ти безсмертний і впав у небачену єресь, ніби не боїшся предстати перед непідкупним суддею – надією хрис­тиянською, богоначальним Ісусом, який прийде вершити справед­ливий суд... і вже тим більше не помилує гордих утискувачів і спитає за всі гріхи влади їх...

Вихваляєшся ти в гордості своїй в цьому тимчасовому і плинному житті, вигадуючи на людей християнських найжахливіші страти, до того ж глумлячись над ангельським образом і зневажаючи його¹⁴¹, разом з підтакуючими тобі підлесниками і товаришами твоїх бенкетів бісівських, однодумцями твоїми боярами, які гублять душу твою і тіло, які дітьми своїми жертвують...

• Первое послание Курбского Ивану Грозному // Переписка Ива­на Грозного с Андреем Курбским. – Л., 1979. – С. 119−120.

ДОКУМЕНТ № 7