Судебник 1550 року

К оментар

Судебник був затверджений на засіданні Боярської Думи в червні 1550 р. Взявши за основу Судебник 1497 р., укладачі нового Судебника внесли в нього зміни, пов’язані з посиленням центральної влади, регламентацією судочинства, впорядкуванням місцевої адмі­ні­страції, збільшенням адміністративного апарату, розвитком уста­нов загальнодержавного значення, захистом інтересів широких верств слу­жилих людей. Судебник 1550 р. є законодавчим актом станово-представницької монархії.

У ривок

Про порядок боярського суду

Ст. 1. Суд царя і великого князя судити боярам, і окольничим, і дво­рецьким, і скарбникам, і дякам. А судом не дружити і не мстити ні­ко­му, і посулу в суді не брати; також усякому судді посулів в суді не брати.

К оментар

У статті визначається порядок боярського суду, доповнення складу суддів представниками як вищої (скарбник, дворецький), так і служилої бюрократії (дяк). Без змін збережена декларація Су­деб­ни­ка 1497 р. про заборону хабарів і необхідність справедливого суду.

Ст. 2. А який боярин або дворецький, або скарбник, або дяк просудиться, а звинуватить кого не по суду безхитросно¹⁰², або список підпише і праву грамоту дасть, а обищеться¹⁰³ то в правду, і боярину, і дворецькому, і окольничему, і скарбнику, і дяку у тому пені немає¹⁰⁴; а позивачу суд з голови, а взяте віддати.

К оментар

Обговорюється випадок, коли неправильне (хибне) рішення прийнято суддями безхитрісно, через помилку або недосвідченість судді. Помилкове рішення анулюється, а все неправомірно одержане – повертається; при цьому сторони одержують право на перегляд спра­ви. Судді за таке рішення відповідальності не несуть.

Ст. 3. А який боярин або дворецький, або скарбник, або дяк у суді посул візьме і звинуватить не по суду¹⁰⁵, а обищеться то в правду, і на тому боярину, або дворецькому, або скарбнику, або дяку взяти позивача позов¹⁰⁶, а мито царя і великого князя, і єзд, і правда, і пересуд, і хожене, і правий десяток, і пожелезне взяти втроє¹⁰⁷, а в пені, що господар вкаже.

К оментар

З’являється новий склад злочину, вчинений посадовою особою, а саме – винесення неправильного рішення внаслідок одер­жання хабаря. У такому випадку судді несли матеріальну і кри­мі­наль­ну відповідальність. Закон зобов’язував їх компенсувати пози­вачу суму позову і всі судові мита в потрійному розмірі. Покарання для вищих посадових осіб визначав глава держави.

Ст. 4. А який дяк список нарядить або справу¹⁰⁸ запише не по суду, не так, як на суді було, без боярського, або без дворецького, або без скарбничого відома, а обищеться то в правду, що він від того посул взяв, і на тому дяку взяти перед боярином вполи¹⁰⁹ да кинути його в тюрму.

К оментар

Дяк, який за хабар складав неправдивий протокол судового за­сідання або неправильно записував покази сторін чи свідків, зобо­в’я­заний був сплатити половину суми позову. Другу половину компен­совував боярин, який як вища посадова особа, повинен був контро­лю­вати свого підлеглого. Дяк, крім того, підлягав тюремному ув’язненню.

Про правове становище різних соціальних верств

Ст. 26. А безчестя дітям боярським, за якими кормління¹¹⁰, указати проти доходу, що на том кормління по книгам доходу¹¹¹, а жінці його безчестя вдвічі против того доходу; які діти боярські одержують грошове жалування, скільки який жалування мав, то йо­му і безчестя, а жінці його вдвічі против їх безчестя; а дякам палат­ним і дворцовим безчестя, що цар і великий князь укаже, а жінкам їх удвічі против їх безчестя; ...а торговим людям і посадським людям і всім середнім безчестя п’ять рублів, а жінкам їх вдвічі безчестя против їх безчестя; а боярській людині добрій¹¹² безчестя п’ять руб­лів, оприч тіунів і доводчиків, а жінці його удвічі; а тіуну боярсь­кому або доводчику і праведчику¹¹³ безчестя проти їх доходу, а жін­кам їх удвічі; а селянину пашеному і непашеному безчестя рубль, а жінці його безчестя два рублі; а боярській людині молодшій рубль безчестя, а жінкам їх безчестя удвічі. А за каліцтво указивати селя­нину, посмотря по каліцтву і по безчестю; і всім указивати за каліцт­во, не дивлячись по людині і по каліцтву.

К оментар

Диференціація відповідальності за образу честі та гідності залежала від станової приналежності людини. Штраф за даний склад злочину коливався від одного до п’ятдесяти рублів. Сума штрафу за безчестя представників вищої верстви служилих залежала від їх службового становища і одержуваної винагороди. Окремо виділяли дяків палатних і двірцевих, суму за безчестя яких визначав сам цар. Вищим представником боярської челяді, який походив із холопів, була боярська людина добра, безчестя якої розглядалося як безчестя середніх мешканців посаду і становило п’ять рублів. Боярська лю­дина молодша прирівнювалася до чорносошного селянина, який за­ймався землеробством, промислом або торгівлею. Сума за їх без­чес­тя визначалася в один рубль. Особливе значення місцевої верхівки для розвитку товарно-грошового виробництва обумовило виплату гостям великим найбільшого штрафу – 50 рублів, а торговим і посадським людям, тобто купцям і торгово-ремісничому населенню – п’ять рублів. Те, що гість у 50, а середня посадська людина в 5 разів "чесніша" від селянина свідчило, що закон відносив міщан в особ­ливий "чесний" чин і ставив їх поряд і навіть вище дворян і дітей боярських міських, які отримували безчестя згідно зі своїми неве­ликими окладами, тобто 3, 4, 5 рублів.

Про зміцнення органів місцевого управління

Ст. 60. А на кого доведуть татьбу¹¹⁴ або душегубство, або ін­шу яку лиху справу, оприч розбою, в якому місті або волості, а буде ведома лиха людина, і наміснику або волостелю веліти того казнити смертю, а позивачу веліти доправити із його статка; а що ся від по­зивача залишиться, і наміснику і його тіуну то брати собі. А не буде у якого лихого статку, чим позивачу заплатити, і йому того лихого позивача в його гибелі не видати, а веліти його карати смертю, а на позивача наміснику або волостелю, і їх тіунам не брати нічого. А приведуть кого в розбої або кого в суді доведуть, що він знана лиха людина, розбійник, і намісникам тих віддати губним старостам. А старостам губним, оприч ведомих розбійників, у намісників не всту­патися ні в що. А татей їм судити по царевим великого князя губним грамотам, як у них написано.

К оментар

Участь намісників у суді над татями обмежувалася одер­жан­ням з них продажу, прибутку. Міра покарання визначалася губними старостами. Обмежувався обсяг діяльності органів намісницького управління, проводилася лінія на зміцнення і розвиток нових органів в системі місцевого управління. Судебник 1550 р. можна розглядати як важливий етап у проведенні губної реформи¹¹⁵.

Про розширення привілеїв служилих людей

Ст. 64. А дітей боярських судити намісником по всіх містах по нинішнім царевим государевим жалуваним вопчим грамотам.

К оментар

У цій статті втілена політична лінія Судебника щодо дворян, поміщиків. Намісники були позбавлені судових прав щодо боярсь­ких дітей і повинні були судити їх за нинішніми царевими жалуваль­ни­ми вопчими грамотами. Законодавчо закріплено підсумки боротьби служилих людей проти намісників за розширення своїх привілеїв. Цей процес завершився ліквідацією у 1555−1556 рр. намісницького управління, коли справи дворян за найнебезпечніші злочини пере­да­валися в суд царя і бояр у Москву.

Ст. 81. А дітей боярських служилих та їх дітей, які не слу­жи­ли, в холопи не приймати нікому, окрім тих, яких государ від служ­би звільнив.

К оментар

Стаття забороняла перехід у холопи дітей боярських слу­жи­лих; вона була скерована на зміцнення соціальних позицій помі­щи­ків. Охорона майнових і особистих прав та інтересів дворянства здійс­нювалась відповідно до виконуваних ними службових обов’язків.

Ст. 88. А селянам отказуватися¹¹⁶ із волості в волость і з села в село один строк на рік: за тиждень до Юрієва дня до осіннього і тиждень по Юрієву дню осінньому. А двори пожилі¹¹⁷ платять в полі рубль і два алтина, а в лісах, де десять верств до хоромного лісу¹¹⁸, за двір полтина і два алтина. А який селянин за ким живе рік та піде геть, і він платить чверть двору; а два роки проживе, і він платить півдвору; а три роки проживе, і він платить весь двір, рубль і два алтини. А пожиле брати з воріт¹¹⁹. А за повоз¹²⁰ брати з двору по два алтини; а крім того, мита на ньому не брати. А залишиться у якого селянина хліб в землі, і як той хліб пожне, і він з того хліба або з стоячого дасть баран два алтини; а по які міста було жито його в зем­лі, і він подать цареву і великого князя платить із жита, а боярської справи йому, за яким жив, не робити. А попу пожилого нема і ходити йому геть безтерміново воля. А який селянин продасться в холопи в повну, він вийде безтерміново, і пожилого з нього нема; а якого хліб його залишиться в землі¹²¹, і він з того хліба подать ца­реву і великого князя дає; а не захоче податки платити, і він свого хліба земляного позбудеться...

К оментар

Вводилися додаткові заходи, які значно ускладнювали селян­ський вихід. Обмежуючи можливість селянського переходу, стаття разом з тим передбачала вільний вихід без обмеження терміном і ви­плати пожилого попа і селянина, які продалися будь-кому в холопи.

Про обмеження влади царя

Ст. 98. А які будуть справи нові, а в цьому Судебнику не на­писані, і як ті справи з государева докладу і зі всіх бояр приговору вершаться, і ті справи в цьому Судебнику приписувати.

К оментар

Визначено порядок видання й опублікування нових законів. За відсутності в законі вказівки про порядок рішення тієї чи іншої спра­ви воно вершиться вищою інстанцією – Боярською Думою. Це по­ложення обмежувало владу царя, оскільки передбачалося, що нові царські укази не можуть бути прийняті без згоди Боярської Думи.

• Судебник 1550 года // Российское законодательство Х−ХХ ве­ков: в 9-ти т. – М., 1985. – Т. 2. – С. 97, 101, 108, 116, 118.

ДОКУМЕНТ № 3