Патріарший або Никоновський літопис

У ривок

У рік 6751 (1242−1243)... поїхав князь великий Ярослав Все­володович в Орду до царя Батия, а сина свого Костянтина залишив у Кановичі. Батий же вшанував Ярослава і відпустив, давши йому ста­рійшинство на всій Руській землі, і прибув з великою честю в землю свою.

У рік 6752 (1243−1244). Князь Володимир Костянтинович Уг­лет­ський... і братанич його князь Борис Василькович Ростовський, і другий братанич його князь Василій Всеволодович прийшли в Орду до царя Батия по свої отчини; він же, послухавши їх про це і роз­судивши, дав їм вотчину їх і відпустив з честю...

У рік 6753 (1244−1245). Князь Костянтин Ярославович... при­йшов із Орди Батиєвої від Канович у Володимир до батька свого Ярослава Всеволодовича з честю... Того ж року князь великий Ярослав Всеволодович... з братією своєю і з братаничем своїм з князем Володимиром Костянтиновичем, і з братанича його Василька Ростовського синами Борисом і Глібом і братанича його Всеволода сином Василієм Всеволодовичем... пішли в Орду до царя Батия.

У рік 6754 (1246). Князь Святослав Всеволодович і князь Іван Всеволодович... з племінниками своїми приїхали із татар в свою отчину; а великого князя Ярослава Всеволодовича послав цар Батий до Кановичів... і відпустив його вже хворого, і трохи відійшовши від Канович, він помер місяця вересня в 30 день.

У рік 6755 (1246−1247)... князь Святослав Всеволодович по смерті брата свого Ярослава Всеволодовича сів на столі на великому княжінні у Владимирі, і братаничів своїх − князя Олександра Яро­славовича, і князя Андрія, і Костянтина, і Афанасія і Данила, і Ми­хайла, і Ярослава, і Василія − посадив по городах, як заповів брат його Ярослав Всеволодович, він же не змінив його слово. Того ж року князь Андрій Ярославович... поїхав в Орду до царя Батия; той прийняв його з честю. Того ж року цар Батий послав у Новгород до Олександра Ярославовича зі словами: "Мені показав Бог багато народів, ти один не хочеш підкоритися державі моїй? Але, якщо хочеш зберегти землю свою, то прийди поклонитися мені, і побачиш честь і славу царства мого". Він же з благословення єпископа Кирила поїхав в Орду. Коли прийшов в Орду до царя Батия, цар побачив його і сказав вельможам своїм: "Як говорили ми про нього, так і є; немає подібного цьому князю", і вшанував його, і послав його з братом його Андрієм Ярославовичем к Кановичем.

У рік 6757 (1248−1249). Князь Гліб Василькович... поїхав в Орду до Батиєвого сина − до царя Сартака... Того ж року приїхав князь Олександр Ярославович і брат його Андрій від Канович; і від­дали князю Олександру Київ і всю Руську землю, а князю Андрію, брату його, дали велике княжіння у Владимирі...

У рік 6758 (1249−1250). Поїхав князь Борис Василькович Ростовський в Орду до Батиєвого сина − до царя Сартака; цар же Сартак вшанував його і відпустив у свою отчину...

У рік 6760 (1251−1252). Поїхав князь Олександр Ярославович в Орду до царя Сартака, Батиєвого сина, і прийняв його цар з честю. Того ж року пішов з Орди Невруй-царевич, і князь Катиак, і князь Алибуга Хоробрий військом на великого князя Андрія Ярославовича Суздальського... і на всю землю Суздальську. Князь великий же Андрій Ярославович Суздальський обурився, сказавши: "Господи! Що це є, досить нам між собою сваритися і наводити один на одного татар; краще нам втікати в чужу землю, ніж бути в дружбі і служити татарам". І зібрав військо своє, пішов проти них, і, зустрівшись, почали битися, і була битва велика, і перемогли татари, і тікав князь великий Андрій Суздальський, і з княгинею своєю і з боярами сво­їми... А татари гналися за ним і наздогнали його біля міста Пере­яславля... але Бог зберіг його і пречиста Богородиця... Царевич же Невруй з татарами своїми взяв Переяславль... і захопили княгиню Ярославову з дітьми і убили її, а інших дітей Ярославових у полон взяли, а воєводу їх Жидислава вбили, і людей всіх в полон повели, і все майно взявши, і повернулись в Орду. Того ж року приїхав князь великий Олександр Ярославович, внук Всеволода, правнук Юрія Дол­горукого, із Орди з великою честю, зустріли його з хрестами, з свя­щенним собором і великою кількістю людей; і посадив його пре­освященний Кирил, митрополит, на велике княжіння у Владимирі...

У рік 6764 (1255−1256). Поїхали князі в Городець і в Нов­го­род. Князь же Борис Василькович Ростовський пішов до татар з ве­ликими дарами, також князь Олександр Ярославович послав послів своїх до татар з великими дарами; князь же Борис Василькович Рос­товський, побувавши в Улавчия і віддавши дари, пошанований по­вер­нувся з великою честю в свою отчину...

У рік 6765 (1256−1257). Пішли в Орду князь великий Олек­сандр Ярославович Володимирський і князь великий Борис Василь­кович Ростовський... Тієї ж зими повернулися з великими почестями в свої отчини. Того ж року князь Гліб Василькович одружився в Орді, і приїхав із Канович землі від царя з великою честю в свою отчину. Тієї ж зими прибули численники з татар, і переписавши всю землю Суздальську і Рязанську і Муромську і призначивши десят­ни­ків, сотників і тисячників і темників, повернулися в Орду, не раху­вали тільки архімандритів, і ігуменів, і іноків, і попів, і дияконів, і крилошан і всього притчу церковного...

У рік 6766 (1257−1258)... Того ж року пішли в Орду князь ве­ликий Олександр Ярославович Володимирський, і князь великий Анд­рій Ярославович Суздальський, і князь Борис Василькович Ростов­ський, і князь великий Ярослав Ярославович Тверський, і вшанували Улавчия і всіх князів і воєвод Ординських, і відпустили їх з великою честю на Русь, і прийшли в ту ж осінь кожний у свої отчини... Того ж року прибули численники із Татар у Володимир і поїхали числен­ники Ординські, і князь великий Олександр Ярославович Володи­мирський, і Андрій Ярославович Суздальський і князь Борис Василь­кович Ростовський переписали Новгородську землю. Почувши про це, новгородці обурилися сильно. Прийшли в Новгород численники татарські з великим князем Олександром Ярославовичем і з іншими князями руськими, і князь Василій Олександрович Новгородський утік від батька свого з Новгорода у Псков, а татари почали просити данину, і не погодилися на то новгородці; і давши багато дарів цареві і послам його, відпустили їх з миром, а Михалка посадника вбили, і другого посадника Михалка вбили, а Ананія посадник по­мер. І дали посадництво Михайлу Федоровичу, а тисяцьке дали Жи­дяті Доможировичу; а князь Олександр Ярославович вигнав свого сина Василія з Пскова і послав його на Низ, а дружинників його покарав: одним ніс і вуха повідрізали, другим очі викололи і руки відсікли...

У рік 6767 (1258−1259). Михайло Пинячин приїхав у Новго­род зі словами: "Якщо не підкоритеся царю Ординському, то неза­ба­ром прийде військо Татарське на Низовську землю і всім горе буде"; і налякалися новгородці, і послали послів своїх в Орду до царя з великими дарами, били чолом, щоб гніву не мав і щоб переписав землю їх всю, як хоче. Того ж року прийшли від царя з Орди числен­ники у Володимир і взяли з собою великого князя Олександра Яро­сла­вовича Володимирського, і князя Андрія Ярославовича Суздаль­сь­кого, і князя Бориса Васильковича Ростовського, і пішли в Новгород, і переписали всю землю Новгородську і Псковську, не враховуючи лише архімандритів, ігуменів, і попів, і дияконів, і іноків, і крилошан і всього священницького почту...

У рік 6770 (1261−1262)... Князі руські, погодившись між собою, прогнали татар із міст своїх, бо від них насилля, і відкупляли багаті у татар данини і самі користувалися, а багато людей бідних... І так князі Руські вигнали Татар, а інших побили, а інші від них хрес­тилися в ім‘я Отця і Сина і Святого Духа. Тоді убили в Ярославлі і Зосиму-відступника, який відрікся християнської віри і чернецтва, і був бусурманин злий дуже... і багато зла робив християнам, його ж убили православні християни і кинули псам...

У рік 6771 (1262−1263)... Того ж року князь великий Олек­сандр Ярославович... учетверте поїхав в Орду до царя Беркая, і зимував там; і розхворівся дуже, і відпустили його на Русь, і дійшовши до Городця... місяця листопада в 14 день, тієї ж ночі помер...

• Отрывки из Патриаршей или Никоновской летописи // Сбор­ник документов по истории СССР. Ч. 2. XIV−XV вв. / Сост. А. Горс­кий, И. Фроянов. – М., 1971. – С. 175−178.

ДОКУМЕНТ № 3