Документи

ДОКУМЕНТ № 1

Суздальський літопис за Лаврентіївським списком

У ривок

Про васальну залежність північно-східних руських князів від золотоординських ханів

У рік 6751 (1243). Великий князь Ярослав поїхав у Татари до Батия, а сина свого Костянтина послав до Канович. Батий вшанував Ярослава і мужів його великою честю і відпустив, сказавши йому: "Ярославе, бути тобі старшим князем над всіма князями в Руській землі". Ярослав повернувся у свою землю з великою честю.

У рік 6752 (1244). Князі Володимир Костянтинович, Борис Ва­сильович, Василій Всеволодович зі своїми мужами поїхали в Татари до Батия по свою отчину. Батий же вшанував їх честю достойною і відпустив, розсудивши їх, кожного в свою отчину, і приїхали вони з честю на свою землю.

У рік 6753 (1245). Князь Костянтин Ярославич приїхав із Та­тар від Канович до батька свого з честю. Того ж літа великий князь Ярослав із своїми братами і з синами поїхав у Татари до Батия.

У рік 6754 (1246) Святослав, Іван-князь з синами своїми при­їхав із Татар у свою вотчину. Того ж літа Михайло, князь Черні­гів­сь­кий, зі своїм внуком Борисом поїхав у Татари, і коли вони прибули, послав Батий до Михайла-князя з наказом поклонитися вогню та ідолам їхнім. Михайло ж князь не скорився велінню їх, а зневажив його і глухих ідолів, і так без жалості нечистими заколотий був і кінець життя прийняв... Батий же князя Бориса пустив до Сартака, сина свого. Сартак же, вшанувавши князя Бориса, відпустив його від себе. Тієї ж осені Ярослав-князь, син Всеволода, помер на чужині, іду­чи від Канович…

У рік 6755 (1247). Олександр, почувши про смерть батька сво­го, приїхав із Новгорода у Владимир, і плакав за батьком своїм зі стриєм своїм Святославом і з братами своїми. Того ж року князь Святослав, син Всеволода, сів у Владимирі на столі батька свого, а племінників своїх посадив по містах...

Того ж літа... поїхав князь Андрій Ярославич у татари до Ба­тия, і Олександр-князь поїхав за братом до Батия...

У рік 6757 (1249). ... Приїхали Олександр і Андрій від Ка­но­вич і наказали Олександрові Київ і всю Руську землю, а Андрій осів у Володимирі...

У рік 6758 (1250). Поїхав князь Борис до Сартака. Сартак же, вшанувавши [його], відпустив у свою отчину. Тої ж осені поїхав Святослав Всеволодович із сином у татари. Тої ж осені приїхав митрополит Кирил на Суздальську землю.

Про політику північно-східних руських князів щодо золотоординських ханів

У рік 6760 (1252). Пішов князь Новгородський Олександр Яро­славович у Татари і відпустили його з честю великою, давши йому старшинство серед усіх братів його. Цього ж літа задумав Андрій-князь Ярославич зі своїми боярами втекти, а не царям служити, і втік у невідому землю з княгинею своєю і з боярами своїми, і пере­слі­дували татари його і наздогнали перед містом Переяславлем, Бог же зберіг його і молитва його батька. Татари же розійшлися по землі, княгиню Ярославову шукаючи, і, дітей забирали і воєводу Жиро­сла­ва тут вбили, і княгиню вбили і дітей Ярославових у полон взяли, і людей велику кількість повели з конями та худобою, і багато зла вчинивши, відійшли. Того ж року відпустили татари Олега-князя Ря­занського в свою землю. Того ж року прийшов Олександр-князь великий із Татар у місто Владимир і зустріли його з хрестами біля Золотих воріт митрополит і всі ігумени і городяни і посадили його на столі батька його Ярослава...

У рік 6764 (1256). Поїхали князі в Городець та в Новгород. Князь же Борис поїхав у татари, а Олександр-князь послав дари. Борис же був в Улавчия, дари дав і приїхав у свою отчину з почестями...

У рік 6765 (1257). Поїхали князі в Татари. Олександр, Андрій, Борис, вшанувавши Улавчия, приїхали у свою отчину. Тієї ж зими приїхав Гліб Василькович із Кану землі від цісаря і оженився в Вор­ді. Тієї ж зими приїхали численики, переписали всю землю Суз­даль­ську і Рязанську і Муромську... Тільки не порахували ігуменів, чен­ців, попів, крилошан, хто [під опікою] святої Богородиці і владики.

Про народні повстання проти монгольського гніту

У рік 6766 (1258). Того ж року пішли князі в татари, Олек­сандр, Андрій, Борис, Ярослав Тверський, вшанувавши Улавчия і всіх [його] воєвод, і відпущені були в свою отчину... Тієї ж зими при­їхали чисельники у Владимир, і пішли численики і князі, Олександр, Андрій, Борис в Новгород Великий, переписали і поїхали знов у Владимир...

У рік 6770 (1262). Визволив Бог від лютого гніту бусурмен­сь­кого людей Ростовської землі, вселив гнів в серця християн, не по­терпіли насилля поганих, вирішили на вічі і вигнали з міст із Рос­това, із Владимира, із Суздаля, із Ярославля, бо брали ті окаянні бусурмени данину і від того велику шкоду людям робили...

• Суздальская летопись по Лаврентьевскому списку // Сборник документов по истории СССР. Ч. ІІ. XIV−XV вв. / Сост. А. Горский, И. Фроянов. – М., 1971. – С. 173−174.

ДОКУМЕНТ № 2