Основні питання теорії і практики психокорекції

План

1. Предмет психологічної корекції .

2. Специфічні риси психологічної корекції.

3. Цілі і завдання психологічної корекції.

4. Принципи і форми психологічної корекції.

5. Загальна характеристика етапів психокорекційної роботи.

6. Класифікація корекції. (Осипова)

7. Відмінні риси психологічного консультування, психокорекції, психотерапії. (Штифурак с. 13, 14, 21)

Література

1. «Основи практичної психології» В.Панок, Т. Титаренко та ін. К: Либідь, 1999р.- 536с.

2. «Введение в практическую психологию» Г.С.Абрамова. Москва, 1995р. – 264 с.

3. «Теорія і практика вікової психокорекції: Навчальний посібник» С.Б.Кузікова. Суми: ВТД «Університетська книга», 2006р. – 384с.

4. «Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов»

Осипова А.А. Москва, 2002.

5. «Эмоции человека» Изард К. Э., Москва 1999.

6. «Клиентцентрированная терапия» К.Роджерс. Перевод с англ.Москва, Киев – 1997.

1. Найважливішим завданням практичної психології є надання допомоги людині у досягненні гармонії її внутрішнього світу і зміцнення психічного здоров’я.

Уточнимо терміни – буквальне значення слова «психотерапія» базується на перекладі грецьких слів psyche – душа, і therapia - лікування: «зцілення душею», «лікування душею», хоча в словнику давньогрецької мови значення «лікування» (терапія) подається після тлумачень – «піклування», «турбота».

«Корекція» визначає «виправлення», а психологічна корекція, як вид діяльності практичного психолога – це тактовне втручання в процес психічного й особистісного розвитку людини з метою виправлення відхилень (В.Панок, Т.Титаренко та ін.). На відміну від психотерапії, корекція безпосередньо пов’язана з поняттям норми психічного розвитку , а в центрі уваги знаходяться дискретні характеристики внутрішнього світу людини.

Говорячи про корекцію психічного розвитку в дитячо-юнацькому віці, використовують термін «корекційно-розвивальна робота» , тому що значна кількість проблем і труднощів психічного розвитку в цьому віці виникають через не повну сформованість психічних реальностей людини.

Мета психотерапевтичного і психокорекційного впливу – сприяти повноцінному функціонуванню і розвитку особистості.

Психотерапія спрямована на розв’язання глибинних особистісних проблем (внутрішніхконфліктів).

Психокорекція спрямована на повноцінний розвиток особистості через розв’язання її конкретних психологічних проблем.

2. Специфічні риси психологічної корекції.

Психологічна корекція – це спрямований і обґрунтований вплив психолога на дискретні характеристики внутрішнього світу людини. У процесі психокорекційної роботи психолог має справу з конкретними проявами психологічної реальності людини: її бажаннями, цінностями, емоційними станами, пізнавальною діяльністю, особливостями характеру і поведінки.

Особистісні проблеми, які може розв’язувати психокорекція

1. Емоційні стани і переживання (образа, тривожність, відчуття самотності, провини, дратівливість, агресивність та ін.);

2. Внутрішньо особистісні конфлікти (переважно ситуативного характеру);

3. Проблеми поведінки та ставлення до себе й до інших (низька самооцінка, невпевненість у собі, сором’язливість або завищений рівень домагань, неадекватна самооцінка тощо);

4. Проблеми персоналізації (становлення самосвідомості) – проблеми адаптації й соціалізації (у родині, дитячому садку, школі, групі та ін.);

5. Проблеми спілкування, міжособистісних взаємин.

Виходячи з психологічних проблем особистості, можна вирізнити такі види психологічної корекції:

1. Корекція пізнавальної сфери людини. Розвиток пізнавальних процесів (уваги, уяви, пам’яті, мислення, сприймання), допомога в оволодіння видами пізнавальної діяльності (читання, писання та ін.).

2. Корекція емоційно-вольової та мотиваційної сфери особистості, розвиток самосвідомості (самоконтроль, саморегуляція, мотиви, почуття, емоції тощо).

3. Корекція аспектів поведінки, проблем спілкування, міжособистісних стосунків (взаємини дітей і батьків, подружжя, у групах…)

4. Корекція невротичних станів, психопрофілактика виникнення неврозів.

Всі психологічні проблеми особистості поєднані і взаємовпливають одна на одну.

Психологічні проблеми можуть мати стійкий характер, можуть бути пов’язані з загостреннями акцентуацій характеру, що межують із психопатичними нормами поведінки.

Причини цього загострення

а) стрес (смерть близької людини, сильний переляк)

б) глибоке потрясіння (пов’язане з насильством над особистістю)

У цих випадках надається психологічна допомога спеціально підготовленого терапевта. Дуже важлива діагностика.

Не знаючи норм розумового і емоційного розвитку можна вчасно не помітити наявність у дитини затримки психічного розвитку, а своєчасна корекція пізнавальної діяльності може вирівняти її розумовий розвиток.

Здатність суб’єкта до адаптації, визначається американськими і західноєвропейськими дослідниками, як основний критерій норми психічного розвитку. А у гуманістичній психології умовами успішної адаптації індивіда до мінливого соціального середовища є: «гармонічна Я-концепція», (при мінімально внутрішніх суперечностях), формування комунікативних здібностей і впевненість в собі (позитивна самооцінка) – (Р.Бернс, Г.Олпорт, К.Роджерс, Е.Фромм, Е.Еріксон та ін.).

Для практичної психології вагомою є думка вітчизняних психологів (М.Боришевського, В.Слободчикова, Д.Ельконіна…), які вважають за необхідне включити в коло критеріїв норми не тільки успішну адаптацію до соціального середовища, а й прогресивний, хоч і нерівномірний розвиток творчого потенціалу особистості, що засвідчує процес її формування.