Тед тернер [ 90]

Тед Тернер, засновник телевізійної компанії «Тернер бродкастинг систем» (Ті-бі-эс), - це людина, що любить ризик. Інакше хіба він купив би збиткову кіностудію «Метро-Голдвін-Мейер» за 1,6 млрд. дол.? Хіба став би він організовувати Ігри доброї волі між атлетами США й Радянського Союзу, витративши на це щось близько 50 млн. дол.?

Роберт Эдвард Тернер народився в 1938 р. і перші роки свого життя провів в м. Савана, шт. Джорджия. У дитинстві улюбленим його читанням були книжки про героїв - від Гораціо Горнблауэра, легендарного американського підприємця минулого сторіччя, до Олександра Македонського.

Заняття - звичайними видами спорту не приносили хлопчикові перемог, тому він знайшов для себе таке захоплення, для якого не були потрібні якісь особливі фізичні якості, але потрібно було вміти думати, ризикувати й мати велике бажання до перемоги. Таким захопленням став для Теда вітрильний спорт, і він віддався йому з усією пристрастю, на яку був здатний, хоча й з вітрилом спочатку, видимо, були свої труднощі, якщо судити по дитячих прізвиськах Теда – Горе - Капітан і Втопленик. Найбільше у вітрильному спорті йому подобався азарт змагання.

Тернер закінчив військове училище, що правда, з першого училища його вигнали, і йому довелося перейти в інше і подав заяву про прийом до Гарвардського університету, але одержав відмову. Батько Теда мріяв бачити сина студентом престижного навчального закладу, і, піддавшись його проханню, Тед послав документи в Університет Брауна, де він зайнявся вивченням античної грецької літератури. Батько Теда був незадоволений таким вибором і незабаром умовив сина перейти на економічний факультет, але й економічний Теду закінчити не вдалося - заробивши дві суворі догани за порушення дисципліни, Тед був незабаром відрахований з університету за підпал платформи, що повинні були котити студенти його факультету підчас святкового параду з нагоди завершення навчального року,

Через декілька років Тернер увійшов у сімейну справу. Його батько, Едвард Тернер - молодший, був великим підприємцем, засновником і власником рекламної фірми «Атланта», оборот якої досягав 1 млн. дол. Незабаром, однак, на родину обрушилися нещастя - сестра Теда, Мэрі Джейн, померла, батьки розійшлися, батько покінчив із собою.

Хоча за заповітом фірма «Атланта» переходила до Теда, перед смертю., батько встиг підписати контракт про її продаж. Виявивши блискучу ділову хватку, що згодом завжди відрізняла його стиль, молодий Тернер переконав покупців, що, переуступивши орендовані приміщення іншій фірмі, що також перейшла до нього в спадщину, він зможе припинити існування «Атланти», перш ніж контракт набуде чинності. Покупці змушені були відмовитися від угоди, а Тернер зробив перший великий крок у своїй кар'єрі. Виявившись на чолі власної компанії, Тернер відразу ж почав її розширювати, скуповуючи рекламні агентства й радіостанції. Оскільки така політика вимагала великих витрат, йому довелося навчитися заробляти гроші, інакше він просто не зміг би розплачуватися по рахунках.

І все-таки власних коштів Тернера виявляється недостатньо, і в 1969 р. його фірма стає акціонерним підприємством. Приводом до цього послужила покупка Тернером декількох фірм, у тому числі невеликої телевізійної станції, нині відомої під ім'ям Ті-бі-ес. В 1976 р. Ті-бі-ес стала першою станцією кабельного телебачення, що транслює свої передачі через супутник. До 1986 р. Ті-бі-ес мала в США вже 36-мільйонну аудиторію й була самою прибутковою комерційною станцією кабельного телебачення. В 1986 р. оборот готівки на поточних рахунках компанії склав 70 млн. дол.

Однак Тернер і не збирався на цьому заспокоюватися. Його характерна риса - постійний пошук, прагнення розширити справу. Незважаючи на відвертий скептицизм своїх колег по телебізнесу, Тернер використав зростаючі надходження від Ті-бі-ес для фінансування своєї нової компанії - «Кейбл ньюс нетуорк», знаменитої Сі-ен-ен, створеної в 1980 м, Цілодобова програма новин, що транслює свої передачі через супутник на увесь світ, виявилася надзвичайно вдалою, завоювавши визнання навіть у професіоналів. Цей успіх підштовхнув Тернера до створення ще однієї програми новин - «Хедлайн ньюс». До 1986 р. обидві нові програми стійко приносили високі прибутки.

Вражаючий успіх Тернера - засновника досить ризикованих підприємств зовсім не випадковий. Невтомний Тернер часто навіть ночувати залишався на канапці у своєму кабінеті, а робочий день його тривав нерідко по 18 годин. Аж до 1986р. Тернер керував фірмою одноосібно, тобто сам приймав і контролював всі відповідальні рішення, а восени 1986 р. залучив до керівництва організацією найбільш досвідчених своїх менеджерів і передав все кермо влади в їхні руки. Це теж був досить неординарний крок, що здивував багатьох. Один з очевидців подій тих днів, добре знайомий зі стилем керівництва Тернера, так прокоментував цю реорганізацію: «Він (Тернер) їх одних і пиво-то попити ніколи не відпускав, а отут раптом віддав їм фірму». Таланти Тернера зовсім не замикаються в директорському залі для засідань. В 1977 р. цей аматор гострих відчуттів виграв кубок США по вітрильному спорту, а в 1979 р. став переможцем перегонів Фастнет, що проводилися на південно-західному узбережжі Великобританії, під час яких через шторм , загинуло 15 учасників.

Тернер і сам себе вважає щасливою людиною. Йому приписують такі слова: «за всю Історію людства ні в кого ніколи не було стільки зелених папірців, скільки їх є в мене... Нагород у мене теж більше всіх - якщо брати людей мого покоління. Напевно, і. боргів у мене більше всіх у світі. Виходить, дечого я в житті досяг, хіба не так?»

Однак не в характері Тернера заспокоюватися на досягнутому. У нього є мрія - використати свій вплив і свою телевізійну мережу для сприяння рішенню глобальних проблем, таких, як ядерне роззброювання, охорона навколишнього середовища, перенаселення. Він з гордістю говорить про спеціальні випуски Ті-бі-ес, один із яких, зокрема, був присвячений Мартіну Лютеру Кингу.

Коли Тернера один раз запитали, не хотів би він коли-небудь стати президентом США, він відповів: «Населення США становить тільки 5% від населення земної кулі, а я вже сьогодні займаюся політикою у світовому масштабі».

Тернер мислить масштабно й дивиться далеко вперед. Як сказав один з відповідальних працівників Сі-ен-ен, «Тед завжди живе десь у майбутньому, випереджаючи всіх нас на 5-10 років». Рішення Тернера купити кіностудію «Метро-Голдвін-Мейер» було викликано зростаючою вартістю ліцензій на прокат старих кіно-і телестрічок. По розрахунках Біла Бевінса, фінансового директора Ті-бі-ес, ріст витрат на покупку ліцензій повинен був понизити норму прибутку компанії з 40% в 1985 р. до 10% в 1990 р. Тернер розумів, що найпростішим рішенням було б збільшити ринок збуту, приєднавши до себе Сі-бі-ес або скоротити витрати, купивши власну фільмотеку.

Спроба Тернера придбати контрольний пакет акцій компанії Сі-бі-ес в 1985 р. провалилася й обійшлася йому в 23 млн. дол. за адвокатські й банківські послуги. Однак сам Тернер, по натурі оптиміст і природжений ігрок. розглядає цю невдачу як чергову свою перемогу - адже щоб не дати йому купити свій контрольний пакет, Сі-бі-ес довелося залізти, у величезні борги, що, на думку Тернера, відкинуло компанію років на десять назад.

Після цієї невдалої спроби Тернер вирішує купити кіностудію «Метро-Голдвін-Мейер» - знамениту Эм-джі-ем. Кінотека, що належала цієї студії й нараховувала 3650 стрічок, стала непоганою підмогою для Ті-бі-ес в епоху росту вартості ліцензій за прокат фільмів. Приблизно 1000 фільмів із цього зібрання мають неминущу комерційну цінність, і їхня демонстрація по Ті-бі-ес стала стабільним джерелом доходів. Деякі, щоправда, вважають, що ціна, що довелося за це заплатити (1,6 млрд, дол.), непомірно висока, і що Тернеру не варто було б робити такі великі борги. До того ж умови укладеного контракту досить тверді і їхнє невиконання може похитнути стан Тернера як власника контрольного пакета акцій Ем-джі-ем.

Справа в тому, що в контракті дуже строго обумовлені вимоги до розміру виплачуваних дивідендів, недотримання яких може коштувати Тернеру втрати компанії. І все-таки, незважаючи на ці труднощі, ті, хто знає Тернера, не квапляться ставити на ньому хрест. Його підприємницький талант особливо яскраво проявляється саме в ситуаціях, які багатьом здаються безнадійними.

Доля Теда Тернера багато в чому типова для підприємців, у якій би галузі вони не працювали й який би не був розмір їхнього капіталу. Сутність підприємництва, а також причини, по яких Тед Тернер і йому подібні приймають рішення стати на цей шлях, добре сформульовані в наступних словах, що належать двом процвітаючим підприємцям:

«Бути підприємцем і створювати нові фірми й підприємства схоже на виховання дітей: на це йде набагато більше часу і сил, чим уявлялося спочатку, а залишити це заняття надзвичайно важко і боляче. Слава Богові, що від власної справи, як і від дітей, не так-те просто відскіпатися!»

«Коли мене запитують, чи задоволений я своєю професією, я звичайно відповідаю: у ті дні, коли обсяг продажів переважує вантаж проблем, я просто обожнюю свою роботу. Коли ж трапляється навпаки, я задаю собі питання, навіщо мені все це потрібно. Якщо серйозно, то я вибрав підприємництво, оскільки це дає мені можливість самоствердитися. Коли вступаєш на цей шлях, сам собі відкриваєшся з несподіваної сторони. Стояти на чолі процвітаючої фірми - це величезна відповідальність не тільки з фінансової, але й з моральної точки зору. Але відверто говорячи, я дуже радий, що у свій час наважився піти цим шляхом, що створив власну фірму, що домігся успіху».