1.5. Підприємницькі якості

Основним діючим суб’єктом виробничо-господарських відносин в умовах ринкової економіки стає підприємець – людина зайнята творчо-продуктивною діяльністю, що має ринкову цінність. Згідно з поглядами представників теорії економічного лібералізму (М. Фрідмана, М. Ерхарда та ін.) подібній людині, вони її називали „економічною людиною”, притаманні раціональна поведінка, особисті інтереси, активне прагнення до самореалізації, готовність ризикувати та нести відповідальність.

У положеннях австрійської школи (Й. Шумпетер, Ф. Хайєк та ін) підприємець трактується як певний соціально-психологічний тип господарника, який аналізує і використовує різноманітні ринкові можливості, реалізує новаторські ідеї.

Новатор – зазначає П. Самуельсон, розглядаючи підприємницьку діяльність – це людина прониклива, з оригінальним мисленням і сміливістю. Він може і не бути вченим, який сам відкриває новий процес, проте він сам домагається успішного впровадження нових ідей.

Відсутність чіткого судження про те, що уявляє собою професія підприємця, що необхідно знати та вміти, які риси характеру потрібні, щоб стати успішним підприємцем, призводять до того, що будь-який перелік відповідних якостей може бути лише орієнтованим.

Зазвичай до нього включають наступне.

1. Здатність визначити чітку мету і завдання, які були б високими і багатообіцяючими, і водночас реалістичними і досяжними.

2. Високий рівень працездатності, енергійність та наполегливість, рішучість виконати сформовані завдання за майже будь-яку ціну.

3. Вміння спілкуватися налагоджувати контакти, вести переговори, заключати угоди. Підприємець повинен розуміти почуте і прочитане, володіти вмінням передавати свої думки усно або на письмі іншим особам. Успішний підприємець має здатність переконувати інших робити кроки у конкретних напрямках. Цього навряд чи можна досягти, якщо певна особа перебуває у поганих стосунках з іншими. Тут важливими є таки риси, як весела вдача, бажання співпрацювати та тактовність.

4. Впевненість у власних силах та віра у власне призначення. Дуже важливо щоб підприємець вірив у те, що успіх і невдача, головним чином, залежать від особистих дій, а не визначені долею.

5. Вдавання до помірного ризику. Відколи виробничо-господарський діяльності в умовах ринку притаманний ризик, підприємець повинен бути схильним вдаватися до помірного прорахованого ризику, що дає сумнівну, та все ж реальну можливість досягти успіху. Це пов’язано з вмінням зважено оцінювати зовнішню ситуацію та перспективність нових ідей.

6. Ініціатива та пошук особистої відповідальності. Вміння приймати важливі рішення та визначати наступні кроки. Підприємцю повинні подобатися ситуації, за яких можна визначити особистий вплив на проблеми.

7. Здібність дати об’єктивну оцінку результатів своєї професійної діяльності. Необхідно щоб підприємець правильно реагував на невдачі у власних починаннях, навчився ставитися до банкрутства, як до способу отримання кращого розуміння того, як запобігти повторному банкрутству.

8. Пристосування до невизначеності. Вміння працювати та приймати рішення в умовах середньо-високого рівня непевності щодо роботи та безпеки роду занять, вміння вирішувати декілька проблем одночасно.

9. Здатність мислити. Для того щоб стати успішним підприємцем необхідно володіти оригінальним мисленням, творчим підходом, вмінням винаходити нові комерційні ідеї та розробляти нестандартні рішення, пов’язані з виробництвом і реалізацією товарів та послуг.

10. Залучення персоналу зі сторони. Підприємець повинен мати визнану здатність пошуку і застосування думок інших, для того щоб вдатися до виправних дій і покращити якість ділових рішень. Така орієнтація спрямована на отримання знань і досвіду, а також допомагає в реалізації мети.

11. Професійні знання та досвід роботи у відповідній галузі бізнесу. Небезпечно входити в бізнес не маючи знань і досвіду. Професійна освіта і досвід роботи підприємця у подібному бізнесі, або запрошення у партнери чи до роботи за наймом досвідченого працівника у багатьох випадках обов’язкова умова успішності бізнесу.

12. Фінансові здібності. Підприємець повинен усвідомлювати, що гроші є важливим фактором у веденні бізнесу. Необхідні знання основ управління грошовими потоками підприємства, навички користування грошима.

Здібності підприємця частково формуються за рахунок професійного навчання та накопичення практичного досвіду, частково безпосередньо визначаються відповідними рисами характеру його особистості.

До останніх належать – творчий характер мислення, спирання на власні сили, схильність до ризику, прагнення незалежності та бажання успіху.

Слід підкреслити, що інші здібності підприємця, які в певній мірі співпадають із здібностями менеджера, теж формуються під впливом психологічних рис особистості.

Дослідники Гарвардського медицинського центру [26] з’ясували, що творчі здібності людини в різноманітних сферах – від мистецтва до бізнесу розподілені наступним чином. Тільки 1 % людей мають виключну творчу потенцію, тобто можуть досягти видатних досягнень у мистецтві та підприємницької діяльності; інші 10 % мають високу творчу потенцію. Ще 60 % досліджених мають „помірні” та „деякі” творчі здібності. Менш ніж 30 % людей не проявляють взагалі або проявляють незначну творчу активність. Вони проводять більшу частину життя, виконуючи конкретну роботу на робочих місцях, а розважаються виключно пасивним чином, віддають перевагу телебаченню.

Загальні теоретичні положення про підприємця, як особливий соціально-психологічний суб’єкт бізнесу, практично використовуються у різноманітних системах тестування підприємницьких здібностей (див. наприкінці розділу).

Творчий характер мислення робить підприємця схожим на винахідника, але це тільки на перший погляд. Винахідник – це людина, яка створює щось нове, охоплена своєю працею і власними ідеями. Крім великого творчого потенціалу її відрізняє високий рівень освіти; вміння знаходити відповідь, розподіляючи складні задачі на прості; упевненість у собі; готовність ризикувати та працювати в умовах невизначеності. Типовий винахідник робить ставку на винахід, відкриття як таке. Гроші для нього особливої ролі не виконують, він не вважає їх вимірювачем успіху. Він не згоджується вносити зміни у власний винахід з метою підвищення його комерційного успіху, не бажає докладати зусиль задля організації його комерційного використання.

Не тільки надлишкова прихильність до винахідництва заважає підприємницькому успіху. Існують також інші риси характеру, які можуть негативно впливати на діяльність підприємця. Серед них – недостатня відданість обраній справі, спрощений погляд на речі, недовірливість, надмірне теоретизування; прихильність певному порядку, надлишня мрійність, неадекватна мотивація.

Порівнюючи діяльність підприємця і менеджера, особливо це стосується великих та середніх підприємств, можна вказати на наступні відмінності.

З стратегічної точки зору підприємець орієнтований на пошук нових можливостей, використання нових технологій, переорієнтацію попиту, зміну загальноекономічних умов тощо. В свою чергу, менеджер вважає за головне виконання встановлених планів та ефективне використання ресурсів.

Здійснюючи задум підприємець діє швидко та рішуче, самостійно приймаючі рішення в умовах ризику, тоді як менеджер, найчастіше погоджує свої дії з іншими менеджерами.

Підприємець, як правило вводить в дію ресурси час від часу, по досягненні визначеної цілі, бо отримати ці ресурси нелегко, необхідно умовляти кредиторів та інвесторів, часто ресурси він отримує на тимчасовій основі – у вигляді оренди або кредиту. Менеджер отримує ресурси під виконання плану (для забезпечення роботи підрозділу) заздалегідь.

Менеджер має справу, як правило з організаційною структурою ієрархічного типу, що склалася раніше, підприємець повинен сам сформувати організаційну структуру, часто він користується неформальними зв’язками.

В [60] підкреслюється, що таки риси як реакція на ринкові можливості, вдавання до ризику, бажання довго та наполегливо працювати без відпочинку, що традиційно вважаються притаманні успішному підприємцю не обов’язково свідчать про його можливості ефективно управляти підприємством по мірі його зростання. Деякі підприємці взагалі можуть не мати здібностей або схильності до регулярного ефективного виконання управлінських функцій – планування, організації, мотивації та контролю .

Підприємства, що діють в умовах мінливого середовища, не мають змоги чекати змін, а вже потім на них реагувати. Їхні менеджери повинні мислити та діяти як підприємці. Заповзятливий менеджер активно шукає можливості, надмірно ризикує, намагаючись змін та вдосконалень виробничо-господарської діяльності.