14. Договірні взаємовідносини у підприємництві

14.1. Сутність договірних взаємовідносин та види договорів

У всіх сферах господарювання взаємовідносини підприємців мають переважно договірний характер. Увесь спектр таких взаємовідносин (зв'язків) здійснюється на ос­нові дотримання власних прав і намагання виконувати ті зобов'язання, котрі підприємець гарантує своїм партнерам при встановленні з ними будь-яких конкретних форм співробітництва. Відповідно до законодавства України - майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями [18].

Такі права і обо­в'язки закріплюються у договорі, що має бути підписаний підприємцем та його партнерами. Договір опосередковує взаємини стосовно праці, виробництва і реалізації продукції (послуг) і є основною формою практичного здійснення ринкових відносин між партнерами діючої системи господарювання. Договором є домовленість двох або більше сторін, яка спрямована на встановлення, зміну або зупинення цивільних прав і зобов’язань.[93]

Договори дуже широко використовують у різних сферах права (трудовому, господарському законодавстві тощо), де вони відігра­ють важливу роль щодо регулювання людських взаємовідносин. Саме у ринковій економіці договори є визначальною і майже єдиною правовою основою партнерських взаємовідносин.

В основу будь-якого договору покладено зобов’язання, відповідно до яких одна особа має право вимагати від іншої особи здійснення певних дій або отримання зиску від їх виконання. Дієвість договору забезпечується виконанням передбачених для цього вимог: угода сторін; дієздатність партнерів; предмет договору; юридична основа договору. Отже, наскільки грамотно та передбачливо складено договір, залежить успіх угоди та в цілому підприємницької діяльності.

Договір (контракт, угода) - форма закріплення партнерських зв'язків, а саме предмета договору, взаємних прав і обов'язків, наслідків порушення домовленостей. Договір має забезпечувати оптимальне співвідношення волі підприємця, її інтересів з інтересами і потребами партнерів.[72]

В харчовій промисловості, відповідно до специфіки галузі партнерські зв'язки підприємця розвиваються за такими основними напрямками:

• співпраця у сфері виробничих та фінансових відносин (виробничі кооперації, спільні підприємства, лізинг, факторинг, комерційний трансферт тощо)

• відносини з постачальниками сировини та матеріальних ресурсів необхідних для організації процесу виробництва (продукти харчування потребують для виготовлення десятки найменувань інгредієнтів);

• відносини зі споживачами готової продукції (харчові продукти мають дуже великий асортимент, кон’юнктура ринку при цьому часто змінюється) .

Отже, правовим документом, що скріплює необхідні умови для реалізації комерційної угоди, є договір ( угода, або контракт).У різних сферах підприємницької діяльності застосовується дуже багато видів і форм договорів. Насамперед у ринковій системі господарювання виділяють: засновницький і підприємницький договори.

Засновницький договір - письмовий документ, що свідчить про волевиявлення фізичних або юридичних осіб щодо створення (заснування) нової організаційно-правової структури задля реалізації будь-якої конкретної підприємницької ідеї.

Підприємницький договір відображає волевиявлення сторін стосовно безпосереднього здійснення підприємницької діяльності; він не передбачає (не вимагає) об'єднання сторін, що домовляються між собою, в певну організаційну форму.

Зміст прав і обов'язків партнерів залежить від предмета договору. Ним можуть бути, наприклад, купівля-продаж, оренда, кооперу­вання, посередництво тощо. Виходячи з цього, підприємницький договір відповідно до його предмету завжди має якусь конкретну форму. Підприємець звичайно намагається визначити типові форми договорів, котрі він міг би використати як основу для укладення певного конкретного договору.

Підприємницькі договори за різними ознаками можна розподілити на такі групи:

• Міжнародні та внутрішні;

• Основні та допоміжні;

• Прямі та посередницькі.

Якщо в угоді беруть участь представники різних країн (фірми, які не зареєстровані на території країни продавця або покупця), то вона є міжнародною. Якщо в угоді беруть участь представники однієї країни, а також іноземні фірми, зареєстровані у країні покупця або продавця, то така угода вважається внутрішньою.

Усі комерційні угоди можна розподілити на два види: основні та допоміжні.

До основних можна віднести угоди, пов'язані: з купівлею-продажем продукції; з купівлею-продажем та обміном науково-технічних знань (патенти, ліцензії, „ноу-хау" тощо); з купівлею-продажем технічних послуг (впровадження нових технологій, сприяння при будівництві унікальних об'єктів); з орендою засобів виробництва, товарів, робіт та послуг; з організацією туризму, в тому числі міжнародного.

До допоміжних відносять угоди, пов'язані з перевезенням товарів від продавця до покупця, серед них виділяють такі: перевезення вантажів, у тому числі міжнародних: страхування вантажів; складування, переробка та збереження вантажів; проведення розрахунків між сторонами (банківські операції).

В комерційній практиці найчастіше використовується два основних методи реалізації комерційних угод: безпосередньо з виробником та через посередника. Відповідно до цього угоди класифікують як прямі та посередницькі.

Прямі угоди - це операції між безпосередніми споживачами і виробниками товарів, робіт, послуг. Вони мають значні переваги, але бізнесмену потрібно мати своїх фахівців, які здатні забезпечити перевезення, зберігання.

Посередницькі угоди - це операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, робіт, послуг, які виконуються за дорученням покупця або продавця незалежним посередником згідно з укладеною між ними угодою. Посередники є серйозними партнерами, які повністю звільняють виробника і продавця від потреби створювати збутову мережу, що потребує, у свою чергу, значних інвестицій (реклама, транспорт, складське господарство та ін.). • брокерські операції - посередник здійснює контракт між продавцем і покупцем. Брокер за інформацію сторін отримує винагороду до 2-3 %. Такі операції майже завжди використовуються на біржах та аукціонах, а також при купівлі-продажу одного-двох товарів.

В харчовій промисловості найбільшу частку документально оформлених взаємовідносин у підприємництві становлять такі договори за сферами господарської діяльності [72]: купівля-продаж, оренда, лізинг; декларування, ліцензування, консигнація, предметом яких виступають конкретні матеріальні цінності -продукція, майно, товари. Решта господарських та інших взаємо­відносин оформляється у вигляді договорів, контрактів або угод сто­совно підрядних послуг (інформаційних, юридичних, аудиторських, брокерських, рекламних); трудових відносин (колективні договори, тарифні угоди, контракти про наймання керівника чи працівника); страхування людей від нещасних випадків і майна від техногенних руйнівних процесів; розрахунків і кредитування (розрахунково-касового обслуговування, поручительства, позики під заставу, кредитних договорів).

Сутнісна характеристика переважної більшості договорів (кон­трактів, угод) є зрозумілою вже з самої назви. Тому розглянемо тільки декілька видів договорів: купівлі-продажу, постачання, контрактації, бартеру, котрі саме часто укладають підприємці, які працюють у харчовій галузі.

Згідно з договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього певну грошову суму.[83]. У цьому договорі повинні бути відбиті такі основні моменти:

1. Предмет та обсяг постачання

2. Строк, місце та умови постачання

3. Ціна та валюта в якій здійснюється оплата

4. Порядок передачі товару

5. Гарантії виконання договору

6. Форс-мажорні обставини

7. Юридична адреса та інші реквізити сторін

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у наявності у продавця на момент укладання договору або буде виготовлений (придбаний, одержаний) продавцем у майбутньому.[93] Якщо відповідно договору купівлі-продажу передачі підлягає товар у відповідному відношенні за видами, розмірами, кольором або іншим ознакам (асортимент), продавець зобов’язаний передати покупцеві товар у асортименті, який узгоджено сторонами. [93].

Покупець повинен оплатити товар за ціною, яка встановлена у договорі за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, використовуються ціни, які встановлюють або регулюють уповноважені органи державної влади або органи місцевого самоврядування.

По договору постачання продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у визначений термін товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.[93]. До договору постачання застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виходить з характеру відношень сторін.[93]. Наприкінці розділу, як приклад, наведено договір постачання хлібобулочних виробів з ВАТ “Хліб” у торгівельну мережу.

Специфічним договором, що стосується взаємин виробників сільськогосподарської продукції та заготівельних підприємств є договір контрактації. Згідно цього договору виробник сільськогосподарської продукції зобов’язується виробити визначену в договорі сільськогосподарську продукцію та передати її у власність заготівельнику (контрактанту) або визначеному ним одержувачу, а заготівельник зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами у відповідності до умов договору.[93].

Бартерними, або компенсаційними, вважають угоди, що здійснюються без залучення коштів у готівковому або безготівковому вигляді, тобто на основі прямого товарообміну. Бартерні угоди характерні для недостатньо розвиненого ринку. Саме з бартеру почалися ринко­ві відносини. В сучасних умовах в країнах з ринковою економікою бартер має певне поширення, але ці угоди мають допоміжний, другорядний характер. У нашій країні бартер має суттєву роль через розладнаність систем постачання, фінансів, інфляційних процесів.

Підприємцю треба чітко уявляти всю систему дій, що ведуть до укладання договору.