12.1. Необхідність ризику - невід'ємна риса підприємницької діяльності

Сучасна економічна наука визначає поняття ризик - як «діяльність, пов’язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якої є можливість кількісно і якісно оцінити імовірність досягнення результату, невдачі і відхилення від мети» [19].

Звідси випливає, що ризику властиве - суперечливість, альтернативнicть та імовірнiсть, а вирішення ризикованої ситуації (чи зняття ризику), пов’язано з необхідністю усунення невизначеності, шляхом визначення раціональних альтернатив, на основі оцінювання імовірності здійснення обираних альтернатив.

Відзначені властивості ризику, указують на його особливе значення для підприємницької діяльності, де більшість рішень приймається в умовах наявності протиборчих тенденцій на ринку, неповній інформації і випадковості, а успіх, що досягається, переважно залежить від правильності й обґрунтованості обраних стратегій, з урахуванням імовірності критичних ситуацій.

Цю обставину підкреслює стаття 42 Господарського кодексу України, де прямо зазначено, що „підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність... ^„[18].

Таким чином, здійснення підприємництва в його будь-якому виді пов’язано з ризиком, що прийнято називати господарським чи підприємницьким. У зв'язку з розвитком ринкових відносин підприємницьку діяльність у нашій країні приходиться здійснювати в умовах зростаючої невизначеності ситуації і мінливості економічного середовища. Виходить, виникає неясність і непевність в одержанні очікуваного кінцевого результату, а отже зростає ризик, тобто небезпека невдачі, непередбачених втрат.

Подібна обстановка трохи незвичайна і незвична для нашого господарника чи просто громадянина, якому треба буде пройти тернистий шлях, перш ніж він перетвориться в справжнього підприємця.

У колишніх умовах командно-адміністративної системи економічна обстановка формувалася «зверху», у директивному порядку у вигляді набору правил і норм. Плани, програми, постанови, інструкції, державні ціни, фонди, ліміти та тарифи формували ту економічну систему координат і господарське середовище, у якій змушені були діяти суб'єкти господарської діяльності. Звичайно, така система централізованих установок і розпоряджень сковувала ініціативу, придушувала інтерес і творчий початок. Але вона вносила явну чи відносну чіткість, забезпечувала нав'язаний «порядок». Хоча і не з повною впевненістю, але можна було передбачати обсяги виробництва, постачань, продажу, ціни і відповідно прибуток та доходи , тобто діяти в заданих умовах.

Ринок є насамперед економічною свободою. Над підприємцем можуть височіти тільки закон і встановлені їм обмеження. Державне регулювання в умовах ринку зводиться переважно до встановлення норм здійснення підприємницької діяльності і до податкової системи. Все інше визначається виробником і споживачем, їх волею, а в якійсь мірі складається випадково.

За економічну свободу приходиться платити. Адже свободу одного підприємця супроводжує водночас і свобода інших підприємців, а саме вони вільні купувати або не купувати його продукцію, пропонувати за неї свої ціни, продавати йому за визначеними цінами, диктувати свої умови угод. При цьому, ті з ким приходиться вступати в господарські відносини, прагнуть насамперед до своєї вигоди, а вигода одних може стати збитком для інших. До того ж підприємець - конкурент взагалі схильний витиснути свого опонента з ринку.

Отже, бізнес неможливий без ризику, що по суті представляється своєрідною платою за свободу підприємництва. Щоб вижити в умовах ринкової економіки підприємець повинен постійно шукати нові, нетривіальні методи і способи діяльності, активно впроваджуючи технічні нововведення (що можливо тільки при наявності спектра альтернатив), оцінювати їх імовірності з врахуванням протидiй конкурентів, і вибирати найбільш ефективні стратегії, що забезпечують максимальні імовірності досягнення запланованих економічних цілей.

З'ясуємо джерела і причини підприємницького ризику, щоб далі усвідомити методи його оцінки і способи запобігання. Об'єктивна необхідність ризику в підприємницькій діяльності визначається випадковим впливом зовнішнього середовища і невизначеністю умов її здійснення [51].

Зовнішнє середовище, яке включає об'єктивні економічні, соціальні і політичні фактори - появу інновацій, зміну політичної обстановки, непередбачені природні явища і багато інше, викликає випадкові зміни в потребах і попиті продукції, що робить значний та імовірний вплив на результати підприємницької діяльності.

Невизначеність умов здійснення підприємницької діяльності спричиняється її залежністю від безлічі змінних, контрагентів і суб'єктів господарювання, поводження яких не завжди можливо прогнозувати з прийнятною точністю. У результаті кожен підприємець споконвічно позбавлений заздалегідь відомих і однозначно заданих параметрів, що визначають його успіх на ринку – частки участі в ринку, доступності до ресурсів, стійкості попиту і грошових одиниць, сталості норм і нормативів та інших економічних інструментів управління [45].

У цих умовах, невизначеність економічної кон'юнктури, багатоваріантність сфер надання фінансових ресурсів і розмаїтість критеріїв переваги їх інвестування, надають виняткову залежність підприємницької діяльності від ризику.

Основними причинами даної невизначеності та джерелами ризику в підприємницькій діяльності є:

1. Спонтанність природних процесів і явищ і непередбачені стихійні лиха – землетруси, повені, урагани та інші негативні природні явища – мороз, ожеледь, посуха та інші, можуть стати джерелом непередбачених витрат.

2. Випадковість багатьох соціально-економічних і виробничих процесів, можливі аварії, пожежі, вихід з ладу устаткування і багато чого іншого визначає неможливість однозначного передбачення наступних результатів.

3. Наявність протиборчих інтересів і зіткнення суперечливих інтересів в умовах конкуренції на ринку.

4. Імовірний характер розвитку і наслідків впровадження тих чи інших інновацій.

5. Недостатність інформації про наявність і величину попиту, фінансової стійкості і платоспроможності партнерів, клієнтів і конкурентів про: ціни, курси і тарифи; позицію і можливі дії конкурентів і багатьох інших даних про об'єкти, процеси та явища.

6. Обмеженість матеріальних, фінансових, виробничих і трудових ресурсів.

7. Незбалансованість основних елементів господарського механізму планування, ціноутворення, постачання, фінансових відносин.

Таким чином, підприємницька діяльність протікає в умовах постійно мінливого зовнішнього середовища і підлягає впливу об'єктивно існуючої невизначеності і ризику, що може привести до небажаних наслідків і змінити намічені результати. Оцінка цих можливих відхилень і формування рекомендацій з їх запобігання, зв'язана з необхідністю комплексного аналізу ризику, а діяльність по досягненню запланованих цілей, у цих умовах потребує управління ризиком.

Як система , управління ризиком припускає здійснення ряду процедур і дій, що являють собою елементи системи управління ризиком[19]. До них можливо віднести: ідентифікацію і локалізацію ризику; аналіз і оцінку ризику; способи мінімізації і запобігання ризику; моніторинг ризикових операцій.

Процес управління ризиком можливо спрощено представити у вигляді наступної блок-схеми, яка наведена на рис. 12.1.

ні

так

так

ні

так

Рис. 12.1 Блок-схема процесу управління ризиком

так

так

ні

ні

так

ні

ні

ні

так

так

так

ні

Рис.12.1 Блок-схема процесу управління ризиком

1 - збирання і обробка даних; 2 – якісний аналіз ризику; 3 - кількісна оцінка ризику; 4 - оцінка прийняття ризику; 5, 11 – оцінка можливості зниження ризику;

6, 12 - вибір методів і формування варіантів зниження ризику; 7, 10 - оцінка можливості збільшення ризику; 8 – формування і вибір варіантів збільшення ризику; 9, 13 - оцінка доцільності зниження ризику; 14 - вибір варіанта зниження ризику; 15 - реалізація проекту (прийняття ризику); 16 - відмовлення від реалізації проекту (запобігання ризику).

Слід зазначити, що збирання і обробка інформації є важливим етапом процесу управління незалежно від його конкретного змісту. У процесі управління ризиком до повноти і якості інформації пред'являються особливі вимоги, тому що відсутність повної інформації є одним з істотних факторів ризику, а ухвалення рішення в умовах неповної інформації служить джерелом додаткових фінансових втрат.

На схемі рис. 12.1 для спрощення, збирання і обробка інформації, представлені як перший етап. У дійсності ця робота здійснюється протягом усього процесу ухвалення рішення. В міру переходу від одного етапу до іншого при необхідності може уточнюватися потреба в додатковій інформації, здійснюватися її збирання і обробка.

Особливу роль відіграє інформація в процесі якісного і кількісного аналізу. Якісний аналіз припускає: виявлення джерел і причин ризику, етапів і робіт, при виконанні яких виникає ризик, тобто встановлення потенційних ризиків, ідентифікацію всіх ризиків, виявлення практичних вигод і можливих негативних наслідків, що можуть наступити при реалізації стримуючого ризик рішення.

Результати якісного аналізу є важливою вихідною інформацією для здійснення кількісного аналізу. Кількісний аналіз припускає чисельне визначення окремих ризиків і загального ризику. На цьому етапі визначається імовірність настання ризикових подій і їх наслідків, здійснюється кількісна оцінка ступеня ризику, визначається також припустимий рівень ризику.

У результаті проведення аналізу ризику виникає картина можливих ризикових подій, імовірність їх настання і наслідків. Після порівняння отриманих значень ризиків із гранично припустимими виробляється стратегія управління ризиком і на цій основі – міри запобігання і зменшення ризику.