8.3. Державна підтримка малого бізнесу

Для того щоб малий бізнес став дійсно життєздатним, виконав усі задачі, для рішення яких він призначений, у повному обсязі реалізував закладений у ньому потенціал і використовував усі свої переваги, необхідні зусилля з боку держави по його підтримці. Такі зусилля повинні бути всеохоплюючими, діючими досить тривалий час і спрямованими на одержання ефективних результатів у найменшому бізнесі. А вже потім це відіб'ється на всьому народному господарстві, на всій економіці. Саме на цих основних принципах побудоване відношення держави до малого бізнесу і його регулювання в сучасних розвинутих країнах [77].

Державна політика розвитку малого підприємництва є частиною загальної соціальної і економічної політики України і визначає основні принципи, напрямки і форми економічного й адміністративно-правового управління, що передбачаються Урядом у сфері малого підприємництва з врахуванням державних інтересів і пріоритетів [31]. Державна політика підтримки малого підприємництва має за мету : заохочення розвитку малих підприємств у пріоритетних областях і на територіях пріоритетного розвитку; притягнення суб'єктів малого підприємництва до вирішення соціально-економічних проблем на державному і регіональному рівнях; підвищення технічного і технологічного рівнів виробництва малих підприємств; формування сприятливих ринкових умов для підприємницької діяльності; створення економічної і правової бази, що забезпечує розвиток ділової активності населення та зростання внутрішнього валового продукту .

Реалізація зазначених цілей забезпечується шляхом розробки Національної і регіональних Програм підтримки і розвитку малого підприємництва в Україні [69].

Основними напрямами дії цих програм є:

1. фінансово-кредитна підтримка діяльності,

2. сприяння створенню інфраструктури малого бізнесу,

3. створення ефективної нормативно-правової бази,

4. стимулювання зовнішньоекономічної діяльності та ін.

Фінансово-кредитна підтримка реалізується в основному шляхом, користування коштами фондів підтримки малих підприємств, встановлення сприятливого режиму оподатковування та кредитування, підтримки інноваційної діяльності та ін. [68,77]

Користування коштами спеціалізованих фондів здійснюється в Україні як із внутрішніх джерел, так і з зовнішніх.

Державні та муніципальні фонди підтримки малого підприємництва, здатні, з одного боку, стати фінансовим інструментом розвитку малого підприємництва, з іншого, - ефективним засобом кредитування малого підприємництва.Тому державі необхідно зосередити увагу на створенні фінансово-кредитної інфраструктури малого і середнього бізнесу, елементами якої повинні бути як спеціалізовані банківські структури, інвестиційні компанії і фонди, так і небанківські фінансові структури - фонди підтримки підприємництва різних рівнів, кредитно-гарантійні структури, агентства по притягненню інвестицій, фонди микрокредитування, лізингові компанії і т.п. В наш час фінансова підтримка з коштів державного та місцевого бюджетів в Україні є не суттєвою. Так, з обласних бюджетів на потреби підприємців щорічно надходить близько 15-20 млн грн., однак обсяги цієї допомоги є явно недостатніми. Порівняно з ними на три порядки менше є суми кредитів, що надаються селянським та фермерським господарствам.

Важливим джерелом фінансової підтримки підприємництва в Україні виступає діяльність міжнародних фондів, які вже достатньо позитивно зарекомендували себе . Так, Європейський банк реконструкції та розвитку з 1998р. впроваджує програму мікрокредитування в Україні. Ця програма спрямована на розширення кредитної лінії для малих і середніх підприємств. Метою програми мікрокредитування є підтримка розвитку мікро- та малих підприємств шляхом створення для них пільгових умов отримання банківських кредитів. За роки існування програми по лінії ЄБРР українські приватні підприємства отримали кредитів на суму близько 120 млн.дол.. Серед пріоритетних напрямів кредитування виділяються певні сфери діяльності. Безперечним лідером виступає харчова промисловість – майже 30%, легка промисловість – понад 7,5, торгівля – понад 7, сільське господарство – понад 6 та ін. [68].

Стимулювання розвитку малого підприємництва в пріоритетних напрямках держава забезпечує шляхом встановлення сприятливого режиму оподатковування, (перехід на спрощену систему оподаткування наведено у розділі 8.2), і звільнення від оподатковування частини прибутку, що направляється на рефінансування малих підприємств, установлення прискорених норм амортизації активної частини основних виробничих фондів.

Особливо актуальною для суб'єктів малого підприємництва стає проблема кредитування. Суб'єкти малого підприємництва часто не в змозі дати ліквідне майно в заставу або виплачувати великі відсотки за банківський кредит. Тому вони залишаються без належної фінансової підтримки, що стримує їх подальший розвиток. Серед заходів фінансової допомоги також пропонується застосовувати:

• надання пільгових позик безприбутковим організаціям частково непрацездатних і малим підприємствам, заснованим ними;

• надання позик на підготування малих підприємств до виконання умов екологічного законодавства;

• надання допомоги у фінансуванні придбання устаткування тощо.

Підтримка державою інноваційної діяльності здій­снюється шляхом фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок, закупівлі передових техніки та технологій, надання необхідних консультацій при їх впровадженні, стимулюванні регіональних програм, всебічної підтримки венчурних підприємств тощо [77]. Так, в межах Європейського Союзу, крім специфічних націо­нальних програм, створена програма фінансування інно­ваційних досліджень, надаються субсидії на оплату дослід­ницького персоналу, створення венчурних підприємств, регіональних баз даних тощо. Зокрема, венчурні під­приємства, які працюють передусім над втіленням у виробництво певної ідеї або проекту, створюють на умовах неповернення ними вкладених у їх розвиток коштів, неви­плати відсотків, але передання інвесторам усіх запатенто­ваних інновацій, «ноу-хау». В Україні з цією метою доцільно надавати податкові пільги в разі впровадження малими підприємствами нових техніки та технології, проведення ними наукових до­сліджень; розробити ефективний механізм передання час­тини виробничих площ, техніки збанкрутілих підпри­ємств, надавати частину державних замовлень малим під­приємствам та ін. Інноваційна діяльність є сьогодні навряд чи не найважливішою умовою створення конкурентноздатних товарів і послуг у сфері малого підприємництва. Особливе місце займає процес формування необхідної інфраструктури інноваційної діяльності. Насамперед - створення технопарків, бізнесів-інкубаторів, технополісів і інших інноваційних структур. Ефективність сучасного науково-технічної політики визначається вибором основних пріоритетів в інноваційній сфері і формуванням гнучкого механізму сприяння малому підприємництву.

Одним з найважливіших напрямів є сприятлива податкова політика щодо інвестицій, витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, створення робочих місць. Так, у Франції для новостворених малих підприємств податкова ставка знижується на 50% впродовж перших п'яти років, не оподатковується реінвестований прибуток; в Японії не оподатковується сума річного доходу індивідуальних товаровиробників до 100 млн ієн, знижено ставки місцевих податків та ін. В Україні ставка податку на прибу­ток однакова для великих, середніх і малих підприємств, що суперечить досвіду багатьох розвинутих країн. зокрема США, які встановлюють значно нижчі ставки цього подат­ку для малих підприємств.

Розвиток інфраструктури підтримки малого бізнесу забезпечує інформаційний і консультаційний супровід підприємців; кадрове забезпечення малих підприємств. Інфраструктура підтримки малого підприємництва - це сукупність державних, недержавних, суспільних, утворювальних і комерційних організацій, які здійснюють регулювання діяльності підприємств, що надають консалтингові та інші послуги, необхідні для розвитку бізнесу.

Великі підприємства створюють власну інфраструктуру - навчальні центри, маркетингові і юридичні підрозділи, фізичну інфраструктуру - під'їздні шляхи, інженерні мережі і т.п., створюють представництва і магазини, власні банки і соціальні об'єкти для своїх службовців. Мале підприємство так діяти не може. Але правила на ринку однакові для усіх. Отже, щоб конкурувати і не потрапляти в неприємні ситуації, керівник малого підприємства повинний мати можливість проконсультуватися в досвідченого юриста, замовити маркетингові дослідження, реалізувати товар за допомогою збутової мережі.

Незважаючи на те, що в останні роки виникли і діють десятки об'єктів інфраструктури з метою підтримки малого підприємництва, мабуть, що без підтримки держави, регіональних і місцевих органів влади комплексна й ефективна інфраструктура підтримки виникнути й існувати не може - дуже ця справа заморочливе і малоприбуткове. Зрозуміло, не в кожному місті можливо і необхідно створювати всі об'єкти інфраструктури. Це тривалий процес, тому варто послідовно створювати і розвивати об'єкти інфраструктури, поступово охоплюючи усі більш усі більш складні послуги, що робляться малим підприємствам.

Інформаційне забезпечення державою підприємницької діяльності відбувається шляхом заснування регіональних інформаційних центрів (які відкривають доступ до різних видів інформації (комерційної, законодавчої, науково-довідкової тощо), створення широкої мережі консульта­тивних пунктів з різних напрямів діяльності малих підприємств.

Сприяння розвитку інформаційного забезпечення малого підприємництва необхідно здійснювати в таких напрямках:

• створення необхідних умов для ефективного й оперативного інформаційного забезпечення суб'єктів малого підприємництва потрібними ним інформаційними ресурсами;

• розвиток автоматизованих або традиційних мереж ділової інформації (фінансово-економічної, нормативно-правовий) як на базі існуючих інформаційних структур, так і створених у сфері малого підприємництва;

• створення банку даних по проблемних питаннях малого підприємництва;

• формування і підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг і сприяння створенню конкурентного середовища в сфері забезпечення інформаційними послугами;

• організація і підтримка періодичних видань, що спеціалізуються на освітленні проблем малого підприємництва, публікації законодавчих і нормативних актів,

• організація виставок і інших заходів із метою підвищення інформованності підприємців.

Важливе значення має проблема стимулювання розвитку консалтингової діяльності, спеціалізованої для суб'єктів малого підприємництва, переважно у виді комплексної допомоги даної категорії суб'єктів малого підприємництва протягом перших 2-3 років їх діяльності, з врахуванням специфічних соціально-економічних, організаційно-правових і інших умов розвитку суб'єктів малого підприємництва.

Кадрове забезпечення малих підприємств в Україні здійснюється державою шляхом підготовки кадрів ме­неджменту в державних навчальних закладах, організації відповідних курсів підвищення кваліфікації, розробки на­вчальних планів, програм, випуску спеціальної літератури з «основ підприємницької діяльності», стажування тощо. Така підготовка управлінських кадрів у державних та не­державних вищих навчальних закладах здійснюється в тісному співробітництві з діючими підприємствами, запо­зиченням передового зарубіжного досвіду та ін.

Основними напрямками кадрового забезпечення розвитку підприємництва повинні бути [77]:

• організація на державному, регіональному і підприємницькому рівнях систем правового й економічного навчання для представників підприємництва і молоді;

• розробка і впровадження навчальних програм і видання посібників з економічних і правових дисциплінах для вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, включення до навчальних програм дисциплін по теорії й організації підприємницької діяльності;

• організація підготовки і перепідготовки кадрів державних органів управління всіх рівнів і підприємців для роботи в умовах ринкової економіки;

- організація системи професійних консультативних послуг для незайнятого населення;

- підтримка навчальних закладів, що здійснюють підготування і перепідготовку кадрів для потреб малого підприємництва.

До нормативно-правового забезпечення підприємницької діяльності можна віднести:

- законодавчі акти загальнодержавного, регіонального і муніципального рівнів;

- рішення виконавчих органів влади з питань регулювання і підтримки малого підприємництва;

- державні, регіональні муніципальні, відомчі і галузеві програми розвитку малого підприємництва;

- інструкції і положення, що регулюють правила реалізації правових актів як самими підприємцями, так і органами, які регулюють, контролюють діяльність суб'єктів малого підприємництва.

Реалізація державної нормативно-правової політики в сфері розвитку і підтримки малого підприємництва покликана забезпечити нормальну роботу ринкових механізмів, створити надійні правові умови реалізації економічної ініціативи, конкуренції, законності і правопорядку.

Сучасна державна регуляторна політика базується на нових методичних і практичних підходах до оптимізації, послідовності, передбачуваності і стабільності відношень державних органів влади із суб'єктами господарювання в ринковому середовищі. Вона охоплює всі сфери державного регулювання діяльності суб'єктів господарської діяльності, законодавчі і нормативні акти, що регулюють обов'язки і права, свободи і законні інтереси громадян і суб'єктів господарювання.

Створення системи законодавчих і нормативних актів, що регламентують підприємницьку діяльність, має за мету забезпечення необхідних умов для формування сприятливого правового середовища і є основою для постійного розвитку суб'єктів малого підприємництва і необхідних видів діяльності малого бізнесу.

Закони та інші нормативні акти повинні сприяти притягненню до підприємницької діяльності широких шарів населення і стимулювати розвиток малого підприємництва, у тому числі шляхом створення сприятливих податкового, цінового, інвестиційного, інноваційного режимів і умов для проведення зовнішньоекономічної діяльності.

Стратегічним напрямком розвитку малого підприємництва в сфері зовнішньоекономічній діяльності є сприяння їх конкурентноздатності на зовнішних ринках, притягнення в країну іноземних кредитів і інвестицій із метою технічного переозброєння об'єктів малого підприємництва з використанням організаційних і виробничих досягнень економічно розвитих країн [44].