8.2 Спрощена система оподаткування, обліку та звітності

Держава визначає мале підприємництво як “ведучу силу у подоланні негативних процесів в економіці та забезпечені стійкого позитивного розвитку суспільства”[27]. Тому, з метою заохочення до створення та діяльності суб’єктів малого підприємництва, їм дозволено за їх бажанням використовувати або діючу загальну систему оподаткування, бухгалтерського звіту та звітності, або її спрощені форми з заміною сплати низки податків та зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного або фіксованого податків. Дійсно, що це дуже зручно для платників податків, оскільки дає можливість зменшити кількість нормативно-правових актів, якими вони керуються, кількість податкових перевірок, вірогідність порушення податкового законодавства та ін.

За даними Держкомпідприємництва в Україні, на сьогодні за спрощеною системою оподаткування працюють понад 2,5 млн фізичних та юридичних осіб. Так, на 1.01.2004 до зведеного бюджету від платників єдиного податку надійшло понад 2 млрд. грн., що на 570 млн.грн., або на 37,9% більше, ніж за минулий рік. З 1999 до 2004 року надходження до бюджету зросли у 17 разів. Крім того, у 2003 році на цю систему переведено 3430 збиткових підприємств, які при загальній системі не сплачували податок на прибуток. Після переведення їх на спрощену систему оподаткування вони сплатили до бюджету та державних цільових фондів 16,3 млн грн. єдиного податку [9]. За даними ДПАУ, більшість суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб звітує про обсяги валового доходу, нижчі за 300 тис.грн. на рік. Зайнятість у малому бізнесі останнім часом майже не зростає становить у середньому 1,5 працівника на одного суб’єкта малого підприємництва. Як зазначають у Раді приватних підприємців, близько 80% “спрощенців” займаються торгівлею та послугами. Серед підприємців, які розпочали роздрібну торгівлю на ринках 5-6 років тому, лише 20-25% змогли накопичити невеликий первинний капітал до 15-20 тис. доларів США. Інші 80% підприємців - фізосіб практично не збільшують обсягів своїх оборотних активів, а іноді навіть втрачають оборотні кошти. На сьогодні чинна норма, відповідно до якої “спрощенці” сплачують 50% суми єдиного податку за кожного найманого працівника і 57% цієї суми перераховується до соціальних фондів. Однак з 1.01.2004 року за новим пенсійним законодавством треба додатково відраховувати до соцфондів 37,5% фонду оплати праці. Тобто тепер підприємці, змушені додатково сплачувати соціальні внески, незважаючи на те, що ці платежі включено до складу єдиного податку. Наслідком такої невизначеності є те, що спостерігається тенденція скорочення кількості найманих працівників.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва: [67]

• фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

• юридичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Спрощена система оподаткування не розповсюджується:

• на суб’єктів підприємницької діяльності, в тому числі фізичних осіб, на яких розповсюджується дія закону “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, щодо придбання спеціального патенту

• на суб’єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які займаються цією діяльністю без створення юридичної особи та здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, пальними і мастильними матеріалами.

Обмеження для приватних підприємців мають особливості, а саме, незалежно від вибраної системи оподаткування фізичні особи, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю, повинні зареєструватися як суб’єкти підприємницької діяльності [65]. Для суб’єктів малого підприємництва ця процедура також спрощена. Для цього фізична особа повинна надати державному реєстратору пакет необхідних документів: паспорт; заповнену реєстраційну картку; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду громадянина – платника податків та інших обов’язкових платежів; документ, який підтверджує сплату реєстраційного збору. За два дні після цього підприємець може отримати Свідоцтво про державну реєстрацію [65,74].

Суб’єкти підприємницької діяльності – юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами. Інші обмеження, щодо використання спрощеної системи наведені наприкінці розділу.

Під ставкою єдиного податку законодавство розуміє величину податку, яка встановлена на одиницю оподаткування. Суб’єктами оподаткування використовуються як тверді ставки, які встановлені в абсолютному розмірі, так і відсоткові ставки, які встановлені в сотих долях об’єкту оподаткування. Під об’єктом оподаткування розуміють – доходи (прибуток), додаткова вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції та інші об’єкти згідно законодавства України.

Ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. на місяць. У разі, коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

• 6% суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість

• 10% суми виручки від реалізації продукції без урахування акцизного збору у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Сплачується податок, як фізичними так і юридичними особами, щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України [75].

В таблиці 8.2. наведені перелік податків, які необхідно сплачувати платникам за спрощеною системою оподаткування, та від сплати яких вони звільняються. Приклад розрахунку єдиного податку для суб’єктів малого бізнесу - юридичних осіб для різних варіантів наведено наприкінці розділу „Що краще для юридичної особи?”.

Фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) – це податок, який не змінюється протягом визначеного терміну і справляється з одиниці земельної площі. Платниками ФСП є [30]:

• сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

• власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

• суб’єкти господарювання, утворені в результаті реорганізації сільськогосподарського підприємства – платника ФСП, які також займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції.

Платники ФСП мають право на вибір форми сплати цього податку в грошовій формі або/та у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність аба надання йому у користування, в тому числі на умовах оренди. Ставка ФСП з 1 га сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,5; для багаторічних насаджень – 0,3. Для гірських зон та поліських територій – 0,3 та 0,1 відповідно.

Сплата податку проводиться протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця.

Таблиця 8.2 – Перелік податків, які необхідно сплачувати платникам за спрощеною системою оподаткування, та від сплати яких вони звільняються

Податки, які юридичні особи-платники єдиного податку сплачують	Податки, які фізичні особи-платники єдиного податку сплачують
Єдиний податок за ставкою 6 відсотків від суми виручки від реалізації, за винятком акцизного збору, у випадках сплати податку на додану вартість Єдиний податок за ставкою 10 відсотків від суми виручки від реалізації, за винятком акцизного збору, у випадках включення податку на додану вартість до складу єдиного податку Акцизний збір Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, від виручки від реалізації у гуртово-роздрібній торгівлі алкогольних напоїв та пива Прибутковий податок з громадян, що утримується з доходів, які виплачуються працівникам Відрахування до Пенсійного фонду України з доходів працівників Відрахування на соціальне страхування на випадок безробіття з доходів працівників Податок з власника транспортних засобів Місцеві податки і збори Збір за забруднення навколишнього природного середовища Орендна плата за землю, що перебуває у державній або комунальній власності	Єдиний податок Акцизний збір Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, від виручки від реалізації у гуртово-роздрібній торгівлі алкогольних напоїв та пива Податок з власника транспортних засобів Місцеві податки і збори Збір за забруднення навколишнього природного середовища Орендна плата за землю, що перебуває у державній або комунальній власності
	Податки, які платники фіксованого сільськогосподарського податку сплачують
	Фіксований сільськогосподарський податок Прибутковий податок з громадян, що утримується з доходів, які виплачуються працівникам Відрахування до Пенсійного фонду України з доходів працівників Відрахування на соціальне страхування на випадок безробіття з доходів працівників Місцеві податки і збори Збір за забруднення навколишнього природного середовища Орендна плата за землю, що перебуває у державній або комунальній власності
Податки, від яких звільняються платникам єдиного податку		Податки, від яких звільняються платникам фіксованого с/г податку
Податок на додану вартість Податок на прибуток підприємств Податок на доходи фізичних осіб Плата (податок) за землю Збір на спеціальне використання природних ресурсів Збір на обов’язкове соціальне страхування Комунальний податок Податок на промисел Збір на обов’язкове пенсійне страхування Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг Внески до Фонду України соціального захисту інвалідів Внески до Державного фонду сприяння зайнятості населення Плата за патенти		Податок на прибуток підприємств Плата (податок) за землю Податок з власних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів Збір на спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб с/г) Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету Збір на обов’язкове соціальне страхування Комунальний податок Збір на обов’язкове пенсійне страхування Збір за будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України Плата за придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності

Спрощена система обліку та звітності. Суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподатковування, обліку й звітності (далі - Книга). Записи в Книзі 1 про операції, здійснених у звітному періоді й підтверджені первинними документами, провадяться в хронологічній послідовності. Сторінки в Книзі 1 повинні бути прошнуровані й пронумеровані, Остання сторінка, із вказівкою їх загальної кількості, засвідчується підписом керівника, печатками суб'єкта малого підприємництва й органа державної податкової служби. Порядок ведення Книги 1 наведено наприкінці розділу (табл. 5).

Особи, що сплачують фіксований податок, звільнені від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.

Приватні підприємці, що застосовують загальну систему оподатковування або сплачують єдиний податок, для визначення результатів власної підприємницької діяльності ведуть протягом календарного року Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга 2) [73]. Порядок ведення книги 2 наведено наприкінці розділу (табл. 6).

Таблиця 8.3 - Форма книги 2

Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)	Кількість виготовленої продукції, наданих послуг (одиниця виміру)	Витрати на виробництво продукції (грн.)	Кількість проданої продукції, наданих послуг (одиниця виміру)	Ціна продажу продукції (послуг) (грн.)	Сума виторгу (доходу) (грн.)	Чистий доход (грн.)
1	2	3	4	5	6	7

У форму Книги 2 якщо буде потреба й з урахуванням специфіки окремих видів діяльності можуть бути внесені зміни й доповнення, які повинні бути погоджені з органом державної податкової служби.

Податкову звітність про результати господарської діяльності за звітний квартал суб’єктів малого підприємництва - юридичні особи представляють в орган державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, будь-яким способом (особисто, поштою, в електронному виді).

Суму єдиного податку, зазначену в рядку 9 або 5, необхідно сплачувати щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.