6.6. Процес створення підприємства

Процес створення підприємства розпочинається з обрання його організаційно-правової форми та визначення найменування. Найменування підприємств окремих організаційно-правових форм, згідно з Цивільним кодексом України мають певні особливості (див. табл. 6.2).

Таблиця 6.2 - Особливості найменувань підприємств

Організаційно-правова форма	Особливості найменування
Повне товариство	Найменування повинно містити імена (найменування) усіх його учасників, слова «повне товариство» або містити ім'я (найменування) одного або декількох учасників із додаванням слів «і компанія», а також слова «повне товариство»
Командитне товариство	Найменування повинно містити імена (найменування) усіх повних учасників, слова «командитне товариство» або містити ім'я (найменування) хоча б одного повного учасника з додаванням слів «і компанія», а також слова «командитне товариство». Якщо в найменування командитного товариства включене ім'я вкладника, такий вкладник стає повним учасником товариства
Товариство з обмеженою відповідальністю	Найменування повинно містити назву товариства, а також слова «товариство з обмеженою відповідальністю»
Товариство з додатковою відповідальністю	Найменування повинно містити назву товариства, а також слова «товариство з додатковою відповідальністю»
Акціонерне товариство	Найменування повинно містити назву товариства і вказівку того, що товариство є акціонерним
Виробничий кооператив	Найменування повинно містити назву кооперативу, а також слова «виробничий кооператив»

Підприємство може мати також комерційне (фірмове) найменування. Держава надає охорону комерційному найменуванню, якщо останнє дає можливість виокремити підприємство серед інших та не вводить в оману споживачів відносно його діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування виникає з моменту його першого використання. воно охороняється також без подання заявки на нього, його реєстрації та незалежно від того чи є комерційне найменування часткою торгівельної марки.

Засновники підприємства мають право зарезервувати визначене найменування строком на 2 місяці (а для АТ на 9 місяців).

Наступний етап створення підприємства – розробка засновницьких документів.

Засновницькі документи – важливий атрибут бізнесу, що підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професійного підходу до укладання. Таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом з тим, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно. Процес укладання засновницьких документів передбачає:

підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;

попередні переговори з потенційними засновниками (для підприємств з колективною формою власності);

створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;

юридичні та економічні консультації щодо змісту засновницьких документів.

При створенні підприємства колективної форми власності проводять установчі збори. На установчих зборах розглядають:

питання створення (заснування) підприємства, його організаційно-правову форму; проекти найменування підприємства та його юридичну адресу; склад засновників;

строки розробки засновницьких документів; організаційні питання.

Рішення зборів оформлюють протоколом, який підписують усі засновники. В разі позитивного рішення підприємство вважають заснованим. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом. Статут та засновницький договір підписують усі засновники, тиражують необхідною кількістю примірників та засвідчують державним нотаріусом.

До основних засновницьких документів, що підтверджують статус юридичних осіб, відносять статут та засновницький договір. Створення приватних підприємств, господарських товариств, виробничих кооперативів, об’єднань підприємств та інших підприємницьких структур без цих документів неможливе. Для тих, що створюватимуть індивідуальні, приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу необхідним документом є статут підприємства, для повного, командитного товариства з колективною формою бізнесу – засновницький договір, а для акціонерних, товариств з обмеженою, а також додатковою відповідальністю та різних об’єднань підприємств – необхідні обидва ці документи. Процедура та механізм їх організації дещо відрізняються. Це зовсім не виключає можливість та доцільність укладання учасниками бізнесу, що ґрунтується на колективній власності, статуту або засновницького договору в тих випадках, коли один із цих документів не є обов’язковим.

Оскільки статут і засновницький договір підприємства мають самостійне значення та однакову юридичну силу, їх слід затверджувати і змінювати в тому самому порядку. Вони не повинні текстуально дублювати один одного, хоча найбільш принципові положення слід формулювати ідентично. Це стосується, зокрема, найменування підприємства та його місцезнаходження; обсягу статутного фонду; розміру і вкладу кожного учасника; порядку і строків внесення вкладів; розподілу прибутку: формування і повноважень органів управління; умов ліквідації. При суперечливості формулювань перевагу слід віддати положенням засновницького договору, зареєстрованого нарівні зі статутом.

Чинне законодавство не містить спеціальних вимог щодо розмежування змісту засновницького договору та статуту. Разом з тим у Господарському кодексі України визначено обов’язкові ознаки статуту кожного підприємства. Це визначення у статуті власника і назви підприємства; його місцезнаходження; предмету і цілей діяльності; органів управління, порядку їх формування і компетенції; повноважень трудового колективу і його виборних органів; органу, що має право представляти інтереси трудового колективу, порядку утворення майна підприємства; умов реорганізації і ліквідації підприємства. Звідси зрозуміло, що докладна фіксація зазначених положень – прерогатива статуту. Вони можуть, звичайно, бути і в тексті засновницького договору, але лише у загальній формі.

Завдання статуту – дати повне уявлення про правовий статус підприємства як самостійного господарського суб’єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємства, розпорядження його коштами і прибутком. У цьому розумінні статут – це акт підприємства, що внутрішньо регламентується, доповнює та конкретизує більшість положень засновницького договору. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, на відміну від договору, докладніша і , як правило, складається з наступних розділів: „Загальні положення”, „Предмет (вид), основні цілі та напрямки діяльності”; „Зовнішньоекономічна діяльність”; „Права підприємства”; „Майно підприємства”, „Фонди підприємства”, „Виробничо-господарська діяльність”, „Управління підприємством та самоуправління трудового колективу”; „Організація та оплата праці”, „Розподіл прибутку (доходу)та відшкодування збитків”, „Облік, звітність і контроль”, „ Припинення діяльності підприємства (реорганізація та ліквідація)”.

Суть засновницького договору полягає в тому, що він є одним з різновидів угоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. Його зміст – об’єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому основним для засновницького договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками підприємства, насамперед майнового та організаційного характеру. Це виявляється і в структурі договору, яка має такі розділи: „Преамбула”, „Предмет договору”, „Загальні положення договору”, „Юридичний статус підприємства”, „Види діяльності”, „Статутний фонд і вклади засновників (учасників)”, „Права та обов’язки засновників (учасників)”, „Управління підприємством”, „Розподіл прибутку (доходу) та відшкодування збитків”, „Решта умов”, „Відповідальність за порушення договору”, „Умови розірвання договору”, „Умови та строки набуття договором чинності”.

При формуванні договору особливу увагу слід звернути на конкретні розміри, строки і порядок участі партнерів у формуванні майнової бази; умови участі у розподілі прибутків та ризиків; конкретні одно - та двосторонні права й обов’язки учасників: порядок передавання прав на об’єкти інтелектуальної власності (винаходи, промислові зразки тощо) та їх комерційне використання; відповідальність партнерів за неналежне виконання своїх обов’язків; форс – мажорні обставини (тобто обставини так званої „непоборної сили”), що вивільняють учасників від відповідальності у зв’язку з неможливістю виконання прийнятих на себе зобов’язань; порядок вирішення суперечок між учасниками і право, що застосовується; конфіденційність у ході створення і діяльності підприємства; строк діяльності.

Крім зазначених, до статуту та засновницького договору можуть бути включені й інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

У деяких випадках в засновницькі документи намагаються включити якомога більше прав, властивих кожній юридичній особі. В цьому немає практичної потреби, оскільки правами, визначеними Цивільним кодексом, наділяється кожний суб’єкт господарювання, який є власником завдяки статусу юридичної особи. В засновницьких документах необхідно фіксувати ті особливості правового статусу, які випливають з конкретної організаційно-правової форми, або з вимог закону до фіксації тих чи інших положень статуту або засновницького договору (див. табл. 6.3).

Таблиця 6.3- Особливості засновницьких документів підприємств різної форми

Організаційно-правова форма	Установчі документи
	Статут	Засновницький договір
Повне товариство	Х	Засновницький договір, підписується всіма учасниками. При цьому крім загальних відомостей він повинний містити відомості про розмір і склад складеного капіталу товариства; розмірі і порядку зміни частини кожного з учасників у складеному капіталі; розміри, складі і терміни внесення ними внесків
Командитне товариство	Х	Засновницький договір підписується всіма повними учасниками. При цьому крім загальних відомостей він повинний містити відомості про розмір і склад складеного капіталу товариства; розмірі і порядках зміни частки кожного з повних учасників у складеному капіталі; сукупному розмірі внесків вкладників
	Примітка. Якщо в результаті виходу, виключення або вибуття в командитному товаристві залишиться один повний учасник, засновницький договір потрібно буде переоформити в одноосібну заяву, підписану повним учасником. Якщо командитне товариство створюється одним повним учасником, то документом є одноосібна заява (меморандум), що містить усі відомості, установлені для командитного товариства
Товариство з обмеженою відповідальністью	Крім загальних відомостей статут повинний містити відомості про: розмір статутного капіталу, із визначенням частки кожного учасника; склад і компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і і порядок формування резервного фонду; порядок передавання часток у статутному фонді	Х
	Примітка. Якщо ТОВ засновується декількома особами, вони при необхідності визначити між собою взаємовідносин по створенню товариства укладають договір у письмовій формі, що встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності по створенню товариства, розмір статутного капіталу, частку в статутному капіталі кожного з учасників, терміни і порядок внесення внесків і інші умови. При цьому договір про заснування ТОВ не є засновницьким документом. Подання цього договору при державній реєстрації товариства» обов'язково. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення ЦКУ про ТОВ, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом
Акціонерне товариство	Крім загальних відомостей статут повинний містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови емісії акції їх номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством і про порядок прийняття ними рішень, а також інші відомості передбачені законом	Х
	Примітка. Якщо АТ створюється декількома особами, вони зобов'язані укласти між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню товариства. Такий договір не буде вважатися засновницьким документом Його потрібно укласти в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, засвідчити нотаріально. Порядок і терміни здійснення дій по створенню АТ, у тому числі порядок проведення установчих зборів і їх компетенція, визначаються законом
Виробничий кооператив	Розмір пайового внеску члена кооперативу; склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу і про їхню відповідальність за порушення зобов'язань по внесенню пайових внесків; характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу і їхньої відповідальності за порушення зобов'язань по особистій трудовій участі; порядок розподіли прибутку і збитків кооперативу; розмір й умови субсидіарної відповідальності його членів по зобов'язаннях кооперативу; склад і компетенції органів управління кооперативу і про порядок прийняття ними рішень	Х

Процес створення підприємства завершується його державною реєстрацієй та формуванням, у випадках передбачених чинним законодавством, статутного фонду підприємства. У відповідальності до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” на реєстрацію передбачено три робочих дні з дати отримання державним реєстратором усіх необхідних документів (див. табл. 6.4)

Таблиця 6.4 - Перелік документів необхідних для державної реєстрації підприємства

Назва документа	У яких випадках представляється
Заповнена реєстраційна картка	В усіх випадках
Копія рішення засновників або уповноваженого ними органа про створення юридичної особи	В усіх випадках передбачених законом
Два екземпляри засновницьких документів	В усіх випадках
Документ, що свідчить про внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації	В усіх випадках
Діюча довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи	У випадку, якщо проводилося резервування найменування
Копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабміну про надання дозволу на погоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання	У випадках, передбачених законом
Звіт про проведення підписки на акції, засвідчений ДКЦПФР	У випадках реєстрації відкритих акціонерних товариств
Документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні його місцезнаходження (зокрема виписка з торгового, банківського або судового реєстру)	У випадку державної реєстрації юридичної особи, засновником якого є іноземна юридична особа
Нотаріально засвідчена копія подільного балансу	У випадку проведення державної реєстрації юридичної особи, створеного шляхом виділення

Тільки після отримання свідоцтва про держреєстрацію підприємство дістає право на функціонування. Державний реєстратор не пізніше наступного дня після видачі свідоцтва зобов’язаний надати відповідні відомості в органи статистики, державної податкової адміністрації, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування. Це дозволяє знову утвореному підприємству зареєструватися в вище перелічених установах.

Основу майна підприємницьких структур становить статутний фонд, за допомогою якого створюється і функціонує підприємство.

Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а (в разі потреби) також додаткових вкладів учасників. Вкладом до фонду можуть бути: всі види майна – будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), в тому числі у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об’єктами, а також на використання винаходів, „ноу-хау”, інших об’єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість.

Строки, розмір, порядок внесення та оцінки вкладів кожного засновника в статутний фонд обумовлюють в засновницьких документах. Вартість майна, яке вносять учасники до статутного фонду, визначаються за цінами, що діють на період створення підприємства або за домовленістю учасників. Оцінка здійснюється як в українській, так і в іноземній валюті, в перерахунку за курсом Національного банку України.

Процедура формування статутного фонду підприємств різних організаційно-правових форм має багато спільного але існують деякі відмінності.

Так для командитного товариства сукупний розмір внесків вкладників не повинний перевищувати п'ятдесятьох відсотків статутного фонду товариства. На момент державної реєстрації командитного товариства кожний із вкладників повинний зробити внесок у розмірі, встановленому законом, - не менше 25 відсотків свого внеску.

Розмір статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю не може бути менше розміру, встановленого законом, -100 мінімальних заробітних плат. Не допускається звільнення учасника від обов'язку внесення вкладу в статутний фонд товариства, у тому числі шляхом заліку вимог до товариства.

До моменту державної реєстрації товариства його учасники повинні оплатити не менше п'ятдесятьох відсотків суми своїх внесків. Частина, що залишилася, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства. У противному випадку товариству прийдеться оголосити про зменшення свого статутного фонду і зареєструвати відповідні зміни в статуті або прийняти рішення про ліквідацію товариства

Статутний фонд АТ утворюється з вартості внесків акціонерів, внесених у результаті придбання ними акцій. Він не може бути менше розміру, встановленого законом, -1250 мінімальних заробітних плат. АТ бувають відкритими або закритими. Акції ВАТ можуть поширюватися шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах. Акції ЗАТ розподіляються між засновниками або серед попередньо визначеного кола осіб і не можуть поширюватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі. Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна рівнятися розміру статутного фонду АТ. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Вони в будь-якому випадку зобов'язані бути власниками акцій на суму не менше двадцятьох п'ятьох відсотків статутного фонду і терміном не менше двох років

У виробничому кооперативі немає потреби в утворенні статутного фонду. З іншого боку, його члени змушені вносити майнові пайові внески. До дня державної реєстрації кооперативу кожний його член зобов'язаний внести не менше десятьох відсотків пайового внеску. На внесення частини, що залишилася, члену кооперативу відведений цілий рік із дня державної реєстрації.Як бачимо, у деяких випадках засновники ще до моменту державної реєстрації товариства повинні сплатити визначену частину своїх внесків (у ТОВ, приміром, не менше п'ятдесятьох відсотків). Саме тому для формування статутного фонду клієнтам банків дозволяється відкривати поточні рахунки з подібною ціллю. Для цього потрібно подати:

- заяву про відкриття поточного рахунку, підписана уповноваженого засновниками (учасниками) особою;

- копію засновницького договору, засвідчену нотаріально;

- рішення засновників про визначення особи, якій надається право розпорядницького підпису при проведенні грошових операцій по цьому рахунку. Воно оформляється у формі доручення, засвідченого нотаріально (якщо хоча б одним із засновників є фізична особа);

- картку зі зразками підписів і відбитка печатки. Картка приймається без відбитка печатки і засвідчується підписом уповноваженого працівника банку.

Режим використання відкритого рахунку не відрізняється складністю. Кошти на нього перераховують засновники. А функціонувати він починає як поточний рахунок тільки після одержання банком документів про державну реєстрацію господарського товариства. При відмові в державній реєстрації кошти засновникам (учасникам) повернуть, а рахунок закриють.

Обсяг статутного фонду може бути збільшений або зменшений, за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади. Зміна обсягів статутного фонду набуває чинності з моменту реєстрації його органом, який зареєстрував статут підприємства. Кошти статутного фонду спрямовують на розвиток виробництва. Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у межах їх вкладів.

При виході засновника (учасника) зі складу підприємства (товариства з обмеженою відповідальністю виробничого кооперативу) або в разі ліквідації підприємства засновнику сплачується вартість частини майна, пропорційно до його частки у статутному фонді. Майно, передане у користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Статутний фонд є не тільки „підставою” для державної реєстрації, а й стартовим капіталом, від якого залежить функціонування підприємства.

РОЗДІЛ 7. ХАРАКТЕРИСТИКА МАЛОГО БІЗНЕСУ