6.2. Класифікація організаційно-правових форм підприємницької діяльності

Зважившись на процес підприємництва, необхідно насамперед зробити важливий вибір – між підприємництвом індивідуальним і підприємництвом колективним. Особливість індивідуального підприємництва полягає в тому, що бізнесмен діє на свій страх і ризик, під повну особисту відповідальність. У випадку невдачі індивідуал розплачується власним майном. Шлях ризикований, проте самий вільний. Є шанс програти, але є шанс і вийти на великі доходи. Перспективні ідеї і висока кваліфікація можуть гарантувати комерційний успіх підприємцю - індивідуалу.

Якщо Ви бажаєте зменшити ризик, розділити відповідальність, залучити додаткові ресурси, то краще вибрати колективне підприємництво. При цьому треба відразу ж вирішити, що у Вас буде спільним з партнерами — кошти, чи устаткування, або ведення справ у цілому.

Спільний бізнес, знижуючи ступінь особистої відповідальності і ризику, створює труднощі при прийнятті рішень, узгодженні інтересів і виборі конкретних цілей.

Відповідно до цієї ознаки можна надати наступну класифікацію організаційно-правових форм (ОПФ) підприємництва.

1. Індивідуальна:	підприємець - «фізична особа», приватне підприємство
2. Колективна:	господарське товариство, виробничий кооператив

Господарськими товариствами визначаються підприємства створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна та участі в підприємницької діяльності товариства з метою отримання прибутку

Виробничим кооперативом є добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участь в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності.

Виробничі кооперативи відносяться до підприємств колективної власності.

Інший вид класифікації ОПФ підприємницької діяльності виходить зі ступеня участі підприємця в реалізації комерційної ідеї і, відповідно – зі ступеня його матеріальної відповідальності за досягнуті результати.

Загальний принцип такий: чим менша матеріальна відповідальність, яку згоден нести підприємець (у випадку несприятливих економічних, екологічних, соціальних наслідків реалізації комерційної ідеї), тим менший ступінь його участі в реалізації цієї ідеї.

Граничні випадки:

підприємець «фізична особа» самостійно реалізує свою ідею і, у випадку невдачі, покриває збитки усім своїм майном.

Підприємець — учасник акціонерного товариства відповідає лише вартістю майна, внесеного в статутний фонд підприємства, але відповідно до законодавства, він не має права втручатися в поточну діяльність цього підприємства.

В основі цього виду класифікації лежить категорія «юридична особа». Юридична особа – це організація створена шляхом об'єднання осіб і/або майна, що наділена правоздатністю і може від свого імені здобувати майнові й особисті немайнові права і виконувати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді. До числа юридичних осіб відносяться підприємства усіх видів.

Відповідно до Цивільного кодексу України юридична особа здобуває цивільні права і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють в рамках прав наданих їм законом чи статутом.

Під органом юридичної особи розуміють особу (чи групу осіб), що здійснюють управління діяльністю цієї організації. Дії, виконані від імені юридичної особи органом, у рамках своїх повноважень, вважаються діями самої юридичної особи.

Відповідно до Господарського кодексу управління підприємством здійснює індивідуально – директор, або колективний орган – рада, правління.

Цей вид класифікації дозволяє виділити три груп ОПФ бізнесу перша з них припускає підприємництво без, а друга і третя – з утворенням юридичної особи.

1. Підприємництво без утворення юридичної особи – підприємець - фізична особа ;

2. Партнерство – повне та командитне товариство, виробничий кооператив;

3. Корпоративне підприємництво – акціонерне товариство та товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).

До другої групи відносяться ті види господарських товариств, які за своєю сутністю є об’єднанням осіб. Повні та командитні товариства як і виробничі кооперативи передбачають не тільки об’єднання майна, але й активну участь їхніх засновників у господарський діяльності знову утворених підприємств.

На відміну від цього, господарські товариства, що віднесени до третьої групи (АТ, ТОВ) за своєю сутністю є об’єднанням капіталів. Їхні засновники, в першу чергу, є володарями корпоративних прав. Слід підкреслити, що володіння корпоративними правами – акціями, частками в уставному фонді підприємства без входження в його органи управління (раду або правління) не вважається підприємництвом.

Останній, третій вид класифікації ОПФ підприємництва виходить з того, що суб'єкти малого підприємництва можуть використовувати спрощену систему оподатковування, обліку і звітності.

Виходячи з діючого законодавства всі ОПФ бізнесу можна розділити на три групи:

1. Суб'єкти малого підприємництва –фізичні особи;

2. Суб'єкти малого підприємництва – юридичні особи;

3. Суб'єкти середнього і великого бізнесу.

1-я група - Фізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи й у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх родин, протягом року знаходиться не більш 10 чоловік і розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

2-я група - Юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності будь-яких організаційно-правових форм і форм власності, у яких протягом року середньосписочна чисельність працівників не перевищує 50 чоловік і розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. євро.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб 20-200 грн/мес. (встановлюється місцевими радами) – збільшується на 50 % за кожну особу;

Юридична особа самостійна визначає ставку податку:

• 6% від суми доходу від реалізації продукції без урахування акцизного збору (у випадку сплати ПДВ);

• 10% від суми доходу від реалізації без урахування акцизного збору (ПДВ не сплачується).

Суб'єкти малого підприємництва звільняються від сплати інших податків, відрахувань у державні цільові фонди, зборів, зв'язаних з виплатою заробітної плати працівникам.

Вони ведуть книгу обліку доходів і витрат а також касову книгу. Юридичні особи також – розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору (і ПДВ),

Фінансова звітність ведеться згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25. Використовується проста форма бухобліку (чи форма з веденням регістрів обліку майна малого підприємства).