Питання для самоперевірки

Позитивізм

Огюст Конт (1798—1857 рр.)

Ернст Мах (1838—1916 рр.) Ріхард Авенаріус (1843—1896 рр.)та ін.

Прагматизм Чарльз Пірс (1839—1914 рр.) Вільям Джеймс (1842—1910 рр.) Джон Дьюї (1859—1952 рр.) та ін.

Феноменологія

Едмунд Гуссерль (1859—1938 рр )

та ін.

Неопротестантизм

Карл Варт (1886—1968 рр.) Рейнхольд Нібур (1892—1971 рр.) Пауль Тілліх (1886—1965 рр.)та ін.

Неопозитивізм

Людвіг Вітгенштейн (1889—1951 рр.) Еертран Рассел (1872—1970 рр.) Рудольф Карнап (1891—1970 рр.) та ін.

«Філософія життя» Вільгельм Дільтей (1833—1911 рр.) Фрідріх Ніцше (1844—1900 рр.) Артур Шопенгауер (1788—1860 рр.) та ін.

Персоналізм

Еммануель Муньє (1905—1950 рр.) та ін.

Російський релігійний ідеалізм

Володимир Соловйов (1853—1900 рр.) Сергій Булгаков

(1871—1944 рр.)таін.

Постпозитивізм

Карл Поппер (1902—1994 рр.)

Томас Кун (1922—1996 рр.)

Імре Лакатос (1922—1974 рр.) та ін.

Фрейдизм

Зігмунд Фрейд (1856—1939 рр.)

Філософська антропологія

Макс Шеллер (1874—1928 рр.) Гельмут Плеснер (1892—1985 рр.) Арнольд Гелен (1904—1976 рр.) та ін.

Російський космізм Костянтин Ціолковський (1857—1935 рр.) Павло Флоренський (1882—1943 рр.)таін.

Структуралізм

Клод Леві-Строс (нар. 1908 р.) Ролан Варт (1915—1980 рр.)

Мішель Фуко (1926—1984 рр.) та ін.

Неофрейдизм

Карл Юнг (1875—1961 рр.) Герберт Маркузе (1898—1979 рр.)

Еріх Фромм (1900—1980 рр.) та ін.

Християнський еволюціонізм

Тейяр де Шарден (1881—1955 рр.) та ін.

Постмодернізм

Жак Дерріда (нар. 1930 р.) Жорж Батай (1897—1962 рр.)таін.

Екзистенціоналізм Мартін Хайдеггер (1889—1976 рр.)

Альбер Камю (1913—1960 рр.) Жан-Поль Сартр (1905—1980 рр.)

Карл Ясперс (1883—1969 рр.) та ін.

Герменевтика

Ганс Гадамер (нар. 1900 р.) Юрген Хабермас (нар. 1929 р.) Карл Апель (нар. 1922 р.)та ін.

Неотомізм

Етьєн Жильсон (1884—1978 рр.)

Жак Марітен (1882—1973 рр.) та ін.

Українська новітня філософія

Персоналізм Миколи Бердя-єва (1874—1948 рр.) та Льва Шестова (1866—1938 рр.); український космізм Володимира Вернадського (1863—1945 рр.); філософія конкордизму Володимира Винниченка (1880—1951 рр.)таін.

ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ

Антисціснтизм

філософсько-світоглядна концепція, прихильники якої піддають різкій критиці науку й техніку, які, на їх погляд, не можуть забезпечити суспільно-економічний прогрес

Герменевтика

(від грец. «роз'яснюю») — напрям у філософії та гуманітарних науках, у якому розуміння тексту стає головною умовою розуміння соціального бут­тя. У вузькому значенні -сукупність методів тлу­мачення тексту (в філософії, філології, богослов'ї тощо)

Дискурс

(від лат. diskrursus — «розмірковування») — логіч­но обгрунтоване судження; поняття, популярне в постструктуралізмі та комунікативній філософії

Екзистенціоналізм

(від пізньолат. ех(s)istentia — «існування») — ірра­ціональний напрям, одна з філософських течій XX—XXI ст.

Своїм предметом вважає вивчення людського існу­вання в єдності несвідомих, чуттєво-емоційних і раціональних проявів, співвідношенні зі свободою та смертю

Екзистенція

головна категорія екзистенціоналізму, яка означає внутрішнє буття людини (ірраціональне «Я»), уна­слідок чого людина стає одиничною й неповтор­ною особистістю

Монізм

(від грец. «один») — філософське вчення, яке дає змо­гу сприймати всю багатогранність явищ світу через призму єдиної основи всього існуючого (субстанції)

Неотомізм

офіційна філософія католицької церкви, сучасний етап розвитку томізму

Парадигма

(від грец. «приклад, зразок») висхідна концептуа­льна модель (схема) формулювання й вирішення наукових проблем, які домінують у науковому співтоваристві впродовж тривалого часу

Персоналізм

(від лат. реrsопа — «особа») — філософська пози­ція, згідно з якою особистість має божественне по­ходження; у вузькому значенні слова — напрям релігійно-соціальної філософії, заснований фран­цузьким філософом Муньє

Плюралізм

(від лат. Prularis — «множинний») — філософ­ська позиція, згідно з якою визнається існування багатьох незалежних одна від одної першопричин буття (істин)

Постмодерн

у широкому значенні слова — низка концепцій західних філософів другої половини XX ст., го­ловною ідеєю яких є критика розуму, його мож­ливостей

Прагматизм

(від грец. «спроба, дія») філософське вчення, яке визначає цілеспрямовану діяльність або дію як го­ловну властивість сутності людини, а корисність як критерій істини

Симулякр

(франц. simulakres від франц. simulation — «симу­ляція») — термін філософії постмодернізму для по­значення емоційного стану людей (знаку), який віддзеркалює миттєву реакцію людини в конкрет­ній ситуації

Сцієнтизм

(від лат. scientia — «наука») — філософсько-світог­лядна концепція, яка аналізує науку як найвищий щабель розвитку людського розуму

Феноменологія

(від грец. «те, що з'являється», «вчення») — термін сучасної філософії, у широкому розумінні — учення про феномени свідомості, у вузькому — опис актів свідомості в їх відношенні до об'єктів (Е. Гуссерль)

Філософія життя

філософська течія кінця XIX — початку XX ст., в основі якої лежить ідея інтуїтивного відчуття орга­нічної єдності «життя» (заснована А. Шопенгауе-ром та Ф. Ніцше)

Філософська антропологія

філософське вчення 1) про природу й сутність лю­дини, 2) течія в західноєвропейській філософії XX ст. (заснована М. Шеллером і Г. Плеснером)