Філософія як різновид світогляду

Що таке філософія? Як і чому вона виникла? Чим пояснити те, що сьогодні існує безліч різноманітних філософських напрямів, окремих шкіл та вчень? Чому для одних людей вона є метою життя, а для інших — марнуванням часу?

Відповіді на ці та багато інших питань можна отримати в процесі вивчення курсу філософії у вищих навчальних закладах, а також під час обговорення філософських проблем на семінарських заняттях і самостійної роботи з філософськими першоджерелами та моногра­фічними критичними дослідженнями проблем сучасної філософії.

Починаючи знайомство з філософськими знаннями, доцільно розкрити сутнісні характеристики філософії, специфіку її пред­мета, функції та значення для сучасної цивілізації.

Відомо, що слово «філософія» походить від грецьких слів «люблю» та «мудрість» (любов до мудрості), у широкому сенсі — це фо­рма самопізнання людини, суспільна свідомість (можливість адекватного пізнання навколишнього світу), вчення про загаль­ні принципи існування буття (за античною традицією). Дещо пі­зніше філософію стали трактувати як науку про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства й мислення (у марксизмі).

Зауважимо, що цей термін ввели античні філософи. Одним з перших ним став послуговуватися Піфагор, який вважав, що муд­рістю про істини світу володіє лише Бог, пересічна людина може лише любити цю мудрість і прагнути до неї. З огляду на це людей, які жили за такими принципами, стали називати філософами.

Подальший розвиток філософії пов'язаний з епохою європей­ського Середньовіччя, що розвивала цінності християнського ві­ровчення в поєднанні з античною філософією Греції та Риму. Пе­регодом середньовічну філософію було критично переосмислено культурою Відродження (Ренесансу). А далі розпочався її новий етап розвитку в умовах Нового часу й епохи Просвітництва. У XIX —- на початку XX ст. філософське знання отримало свої кла­сичні форми в межах німецької класичної філософії й з XX ст. трансформувалося в так звані некласичні філософські системи, до яких належали марксизм, емпіріокритицизм, філософія життя, фрейдизм тощо. А вже згодом з'являються найновіші сучасні фі­лософські системи, до яких належать екзистенціоналізм, феноме­нологія, неофрейдизм, філософський антропологізм, філософська герменевтика та ін.

Таким чином, становлення й розвиток поняття «філософія» здійснювалося впродовж тривалого історичного часу, коли вини­кали й вирішувалися все нові й нові проблеми пізнання навколи­шнього світу та формувалися ті чи ті його картини. Філософські знання, ідеї, учення, зрештою, становили узагальнюючу систему знань про світ, мета яких — пояснити закони й принципи навко­лишнього світу з необхідністю їх практичного використання.

Вищезазначене дає нам можливість запропонувати більш ши­роке визначення поняття «філософія»: філософія є формою світоглядних знань (її найвищим теоретичним рівнем) про буття людини, найістотніші взаємовідносини з природою, сус­пільством і духовним життям у всіх основних формах його іс­нування. Філософія раціональним способом прагне створити щонайбільш узагальнену картину світу й визначити в ній міс­це людини (що збігається з основним завданням світогляду).

Щоб якнайглибше зрозуміти сутність філософії та її генетич­ний взаємозв'язок зі світоглядом, необхідно докладніше зупини­тися на розвитку основних різновидів світогляду.