Тема № 7 німецька класична філософія. Марксизм

Об’єктивний ідеалізм

Суб’єктивний ідеалізм

Матеріалізм

Імануїл Кант (1724— 1804 рр.)

Ґеорг Геґель (1770— 1831 рр.)

Фрідріх Шеллінґ (1775— 1854 рр.)

Йоганн Фіхте (1762— 1814 рр.)

Людвиґ Фейєрбах (1804— 1872 рр.)

Основні риси

ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ

Антиномія

(від грец. «проти» і «закон») — поєднання суперечливих тверджень про предмет, кожне з яких визнається логічно доведеним у цій системі

Антропологізм

філософська концепція, згідно 3 якою поняття людини є основ­ною світоглядною категорією та завдяки якій розробляється сис­тема уявлень про буття, природу, суспільство, культуру, істину, добро, доброчинність, обов'язок і свободу

Апостеріорі

(від лат. а posteriori — «з наступного») — означає знання, добу­те з досвіду, тобто знання, що є результатом досвіду

Апріорі

(від лат. а priori — «з попереднього») — знання, що передує досві­ду, незалежне від нього, із самого початку присутнє у свідомості

Відчуження

філософсько-соціологічна категорія, що відбиває суспільний процес, у межах якого проходить перетворення результатів і продуктів діяльності людей у незалежну від них силу, яка стає над людьми й пригнічує їх

Діалектика

визнана в сучасній філософії теорія розвитку об'єктивної дій­сності та заснований на ній філософський метод. Діалектика як теорія віддзеркалює розвиток матерії, духу, свідомості, пізнання й інших аспектів дійсності

Зняття

одна з центральних категорій філософії Ґ. Гегеля, яка означає одночасне знищення та збереження чогось. Ця категорія слугує поясненню зв'язків між певними рівнями розвитку

Ірраціоналізм

філософський напрям, який на основі критичного переосмис­лення раціонального способу пізнання протиставляє йому та об­стоює домінуюче значення інтуїції, віри тощо

Категоричний ім­ператив

основне поняття етики І. Канта для позначення морального на­казу (припису), який є безумовним для виконання всіма людьми

Ноумен

філософське поняття, яке в давньогрецькій та середньовічній ідеалістичній філософії означає те, що осягається розумом, на противагу даному в чуттях (феномену). У філософії І. Канта це поняття віддзеркалює недосяжну для людського досвіду об'єк­тивну реальність, синонімом якого є поняття «річ у собі»

Практика

філософська категорія, що використовується для позначення ма­теріальної, чуттєво-предметної цілепокладальної діяльності лю­дини, що має своїм змістом освоєння природних, соціальних об'єктів. У матеріалістичній філософії практика є основою, ру­шійною силою розвитку людського суспільства та пізнання

Річ у собі

філософський термін, що означає внутрішню сутність предмета, яка ніколи не буде пізнана розумом; це те, що існує саме по собі незалежно від людської практики та пізнання

Річ для нас

філософський термін, що означає внутрішню сутність предмета, яка розкривається людині в її практичній та пізнавальній діяльності

Трансценден­тальний

поняття філософії І. Канта, яке означає — той, що зумовлює мо­жливість пізнання

Трансцендентний

поняття філософії І. Канта, яке означає — той, що лежить за ме­жами свідомості та пізнання

Феномен

філософське поняття, яке означає явище, що осягається за допо­могою чуттєвого досвіду, але не дає істинного знання про дійс­ність, бо є лише суб'єктивним образом об'єктивного світу