Питання для самоперевірки

Етапи історичного розвитку

Найвідоміші представники

Основні риси

Теоцентризм

Тертулліан Карфагенський (160—220 рр.);

Августин Блаженний (354-430 рр.);

Фома Аквінський (1225—1274 рр.);

Ансельм Кентерберійський (1033—1109 рр.);

Вільям Оккам

(1285—1349 рр.);

Майстер Екгарт

(1260—1327 рр.)

Патристика II—III ст.

Апологетика

Креаціонізм

Патристика II—VIII ст

Грицька

Римська

Есхатологія

Провіденціоналізм

Теодіцея

Схоластика V—XIV ст.

Рання

Зріла

Пізня

Особистісність

Ревеляціонізм

ГОЛОВНІ КАТЕГОРІЇ ТА ПОНЯТТЯ ДО ТЕМИ

Апологетика

(від грец. «захищаю») — історичний етап розвитку середньовічної філософії, головною характеристи­кою якого стали захист і виправдання християнсько­го віровчення доказами розуму

Аскетизм

-

(від грец. «вправа, подвиг») — моральний принцип, який полягає у відмові від життєвих благ, приду­шенні природних бажань з метою самовдосконален­ня або досягнення морального чи релігійного ідеалу

Віра

особливе ставлення до реальних або уявних об'єктів (явищ), коли їх істинність приймається без теорети­чного й практичного доведення

Гріховність

релігійний термін, що означає природну неповно­цінність людського буття, його внутрішню ущерб­ність, що виявляється у відмові від духовної єдності з Богом і виборі зла

Догмат

(від грец. «закон, правило, постанова») — в серед­ньовічній філософії означає головне положення того чи того віровчення, яке приймається без доказів (як безперечна істина)

Екзегеза

(від грец. «витлумачую») — метод трактування біб­лійних істин без зміни їх сутності, використовувався в середньовічній філософії (апологетиці, патристиці, схоластиці) під час вивчення Святого Письма

Есхатологія

(від грец. «кінцевий» і «вчення») — релігійне вчення про остаточну долю людства (складова будь-якої релігійної ідеології)

Єресі

(від грец. «відбір, учення, школа») — релігійні вчення, течії, які перебувають в опозиції до панівної релігійної системи

Креаціонізм

(від лат. «створення») — розуміння світу як резуль­тату Божого творіння

Молитва

у монотеїстичних релігіях — єдина гідна форма спіл­кування людини з Богом

Номіналізм

(від лат. потеп — «ім'я, назва») —• один з головних напрямів схоластики, який обстоював об'єктивне іс­нування лише одиничних предметів, заперечував положення реалізму, визнавав об'єктивне існування загальних понять у розумі Бога

Одкровення

надприродне безпосереднє отримання істини, яке має місце лише серед обраних людей у мить їхнього містичного просвітлення

Особистісність

релігійно-філософська концепція, згідно з якою лю­дина є унікальним творінням завдяки своїй богопо-дібній сутності

Патристика

(від лат. раїгез — «отці церкви») — термін для по­значення сукупності теологічних і філософських учень II—VIII ст.

Провіденціоналізм

(від лат. ргоуійепііа — «передбачення, провидін­ня») — релігійно-філософське розуміння причин су­спільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу — як наперед визначеного наміру Бога

Ревеляціонізм

концепція, згідно з якою істина міститься в божест­венному одкровенні, зафіксованому у Святому Письмі

Страждання

протилежність позитивної діяльності, стан болю, хвороби, горя, суму, страху, тривоги; у християнсь­кій традиції сприймалося як кара за гріхи

Схоластика

(від лат. вНсоїа — «школа») — середньовічна філо­софія, що намагалася дати теоретичне обґрунтуван­ня релігійному світогляду

Теодіцея

(від грец. «бог», «справедливість», букв, «боговип-равдання») — релігійно-філософське вчення, метою якого є доведення того, що існування зла у світі не заперечує уявлень про Бога як абсолютне добро

Теологія

раціональна систематизація віровчення тієї чи тієї релігії

Теоцентризм

принцип середньовічної теологічної філософії, згід­но з яким головною причиною всього оточуючого світу, найвищою реальністю та головним предметом філософських досліджень є Бог