Тип Саркоджгутикові (Sarcomastigophora). Клас Справжні амеби (Lobosea). Загальна характеристика представників підцарства Найпростіші.

1. Будова: одноклітинні, складаються з: цитоплазми, ядра, клітинної мембрани (тонка пелікула, що зберігає властивості живої цитоплазми, і щільна кутикула). Органели цитоплазми поділяються на органели загального і спеціального призначення. Органелами спеціального призначення є скоротливі вакуолі, що беруть участь в осморегуляції і виділенні рідких продуктів обміну речовин, травні вакуолі, органели руху: псевдоподії, джгутики , війки. Між джгутиком і тілом найпростіших може знаходитись виріст цитоплазми – ундулююча мембрана, що є додатковою органелою руху. Кількість ядер може бути від одного до декількох.

2. Живлення: гетеротрофне, поглинання їжі шляхом фагоцитозу і піноцитозу або осмотично.

3. Розмноження: безстатеве (повздовжній та поперечний поділ, множинний поділ) і статеве (кон’югація, копуляція). У зовнішньому середовищі більшість найпростіших утворюють цисти, що забезпечують їх тривале перебування в несприятливих умовах.

4. Класифікація: базується на наявності певних органел руху і особливостях життєвого циклу:

До класу Справжні амеби входять представники:

1. Дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica)

2. Кишкова амеба (Entamoeba coli).

3. Амеба протей (Amoeba proteus).

Дизентерійна амеба

паразитує в товстій кишці людини. Є збудником – амебіазу (амебної дизентерії). Географічне поширення: повсюдно, особливо в країнах з тропічним кліматом. Морфологія: паразит існує у трьох формах:

1. велика вегетативна форма (f. magna)

2. дрібна вегетативна форма (f. minuta)

3. циста

Велика вегетативна форма, дуже рухома. Живе в просвіті товстої кишки. Округла, має короткі і товсті псевдоподії. Живиться еритроцитами, які можна побачити в ендоплазмі ,виділяє протеолітичні ферменти, патогенна. Ядра в живої амеби не видно.

Дрібна вегетативна форма ( просвітня форма). Малорухлива. Живиться бактеріями і залишками непереваренної їжі. Ця форма виявляється у хворих в період одужання та носіїв, утворює цисти.

Циста – нерухома, покрита товстою оболонкою. Містить 4 ядра , які після фарбування . добре помітні в мікроскоп.

Життєвий цикл: паразитує тільки в людини

Інвазійна форма – циста.

Механізм передачі – фекально-оральний.

Місце паразитування: просвіт товстої кишки, переважно сліпа і сигмоподібна кишка.

Основне джерело зараження – хворий на амебіаз і здоровий цистоносій.

Патогенна дія та основні клінічні ознаки: багаточисельні механічні ушкодження стінки кишки з утворенням виразок, подразнення нервових закінчень кишки викликає підвищену перистальтику та секрецію слизу. Характерні переймоподібні больові відчуття, часті позиви на дефекацію, рідкі забарвлені кров’ю випорожнення зі слизом, 5-20 разів на день, слабкість, гарячка субфебрильна. Без лікування хвороба переходить в хронічну форму без симптомів. Ускладнення хвороби може призвести до утворення значних виразок , що можуть некротизувати або їх перфорація.

Діагностика: приготування нативних препаратів з рідких випорожнень. В гострій стадії захворювання виділяються тканинні форми, в період одужання – просвітні форми і цисти. Застосовують серологічні реакції, посів досліджуваного матеріалу на поживні середовища.

Лікування: застосовують проти паразитарні хіміопрепарати: метронідазол, тинідазол, дигідроеметин.

Профілактика: особиста - дотримання правил особистої гігієни, кип’ятіння води, миття овочів, фруктів, захист їжі від мух , тарганів. Громадська: виявлення і лікування хворих та цистоносіїв, контроль за станом джерел водопостачання, санітарно – просвітня робота.