Ряд Кліщі. Іксодові кліщі. Кліщ собачий, кліщ тайговий.

Поширення: лісостепова, лісова і степова зони.

М орфологія:

Довжина тіла голодних кліщів до 68 мм, сита самка може досягати 2-3 см у довжину. Тіло овальної форми, несегментоване. Хоботок (гнатосома) складається із основи, пари хеліцер, непарної зазубленої пластинки . Середня кишка у самок має велику кількість виростів, що є резервуарами для випитої крові. На кінцях лапок знаходяться пара кігтиків і присосок.

Життєвий цикл: Сита самка відкладає в щілини, тріщини кори дерев від 100 до декількох тисяч яєць, після чого гине. З яєць виходять личинки розміром 0,6 – 0,8 мм, що відрізняються трьома парами ходильних ніг, відсутністю дихальної і статевої системи. Вони живляться кров’ю 2 – 4 дні, згодом перетворюються на німф, що мають дихальну систему і 4 пари ходильних ніг. Німфи після 3-5 денних кровососань перетворюються у статевозрілі форми. Однохазяїнні види проходять весь цикл розвитку на тілі одного хазяїна, у двохазяїнних видів личинки і німфи паразитують на одному, а статевозріла особина на іншому хазяїні; у трихазяїнних – кожна нова форма живиться на новому хазяїні. Загальна тривалість життя іксодових кліщів 3 – 6 років, можуть голодувати 2 – 3 роки.

Викликають механічне ушкодження глибоких шарів шкіри, зруйнування стінок капілярів, що призводить до розвитку запальної реакції. Кліщі є переносниками збудників інфекційних захворювань. Тайговий кліщ – переносник кліщового енцефаліту. Собачий кліщ – переносник збудників туляремії, енцефаліту, геморагічної лихоманки.

Діагностика: Діагностують під час зовнішнього огляду шкірних покривів.

Місце присмоктування кліща змащують йодною настойкою або будь – яким жиром, потім через 15 хвилин кліща видаляють пінцетом. Хоботок, що залишився видаляють голкою. Місце присмоктування змащують йодом.

РЯД ВОШІ (ANOPLURA).

ВОША ГОЛОВНА (PEDICULUS VESTIMENTI),

ВОША ЛОБКОВА (PHTHIRUS PUBIS),

ВОША ОДЕЖНА (PEDICULUS VESTIMENTI).

Морфологія: Головна воша світло – сіра, з темними пігментованими плямами з боків черевця і грудей. Ротовий апарат колючо – сисного типу. Розмір самки 2,5 – 4 мм, самця 2 – 3 мм. Вусики відносно товсті і короткі. Сегменти черевця відділені глибокими вирізками, складається з 9 сегментів. Крила відсутні. Секрет слинних залоз містить антикоагулянти і подразнює шкіру хазяїна.

Головна воша живе на волосяних ділянках тіла. Одежна воша – у складках нижньої білизни. Лобкова воша – на волоссі лобка, на бороді, вусах, віях.

Життєвий цикл: Живляться кров’ю 5 - 8 разів на добу, тривалість живлення 3- 10 хв. Розвиток з неповним метаморфозом: яйце (гнида), личинка, імаго. Терміни розвитку залежать від температури і живлення. При відкладанні яєць спочатку видавлюється клейка речовина, що прикріплює гниду до волосся (головна і лобкова воші) або до ниток одягу. Головна та одежна воші є збудниками педикульозу. Слина вошей викликає свербіж, при великій завошивленості на шкірі з’являються пігментні плями в місцях укусів, шкіра стає товстою, грубіє. Можливе вторинне приєднання інфекції. Головна воша є переносником збудників висипного і поворотного тифу, лихоманки геморагічної та окопної. Зараження людини відбувається при втиранні фекалій воші у місце укусу.

Лобкова воша інфекційних хвороб не переносить є збудником фтіріозу.

Діагностика: Проводиться шляхом огляду волосяних ділянок тіла та голови, особливо потиличної зони. Використовують протипедікульозні засоби: нітіфор, педикулін, розчин карбофосу та інші.