Сисун печінковий.( Fasciola hepatica).
Морфологія: тіло плоске, листоподібної форми, жовто – білого кольору, довжиною – 20 – 30 мм, зверху тіло паразита вкрите кутикулою з шипами, на черевній стороні – дві присоски : ротова і черевна.
Остаточний хазяїн: велика і мала рогата худоба, зрідка людина.
Проміжний хазяїн: молюск ставковик малий
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньо печінкові жовчні протоки. Живиться жовчю, слизом, клітинними залишками. В організмі людини може жити впродовж 9 – 13 років.
Інвазійна стадія: адолескарії, які зберігають інвазійність 2 – 3 роки.
Спосіб зараження людини паразитом: Людина заражається під час пиття води з заражених водойм а велика рогата худоба при поїданні водяних рослин з прикріпленими адолескаріями.
Яйця паразита: великі , овальні, мають кришечку.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки. Живиться жовчю, слизом, клітинними залишками. В організмі людини може жити впродовж 9 - 13 років.
Життєвий цикл:
Яйця виділяються у зовнішнє середовище з фекаліями. У воді з них виводиться мірацидії, які активно проникають у тіло проміжного хазяїна, молюска, ставковика малого, де проходять стадії спороцисти, редії, церкарії. Церкарії залишають тіло молюска, активно плавають за допомогою хвоста, згодом відкидають хвіст і інцистуються у воді або на водяних рослинах, утворюючи адолескарії.
Патогенна дія: паразит викликає токсично –алергічні реакції, призводить до розвитку запальних процесів жовчного міхурця та печінки, тривале паразитування може викликати розвиток цирозу. При гострій фазі захворювання характерні неспецифічні симптоми : болі в суглобах, лихоманка, висипання на шкірі, нестійкі болі в животі, діарея або запор.
Діагностика : овоскопія дуоденального вмісту та фекалій.
Профілактика: не пити сиру воду з відкритих водойм, не вживати немитих овочів, що зрошуються водою з стоячих водойм. Ветеринарний нагляд за тваринами.
Лікування: антигельмінтні препарати (ворміл).
Сисун котячий, або сибірський (Opisthorhis felineus).
Морфологія: тіло довжиною 8 – 13 мм, звужене спереду. У задній частині тіла знаходяться сіменники. Матка темнозабарвлена. Разом з жовтівниками займає середню частину тіла.
Остаточний хазяїн: люди і тварини, що харчуються рибою.
Проміжний хазяїн: перший – молюск, другий – риби родини коропових.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньо печінкові жовчні протоки. Протоки підшлункової залози.
Життєвий цикл:
Яйця виділяються у зовнішнє середовище з фекаліями хворого. В яйці знаходиться зрілий мірацидій. В організмі водяних молюсків, що проковтнули яйця, мірацидії вивільняються і проходять стадії спороцисти, редії . церкарії. Розвиток триває близько 2-х місяців. Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюска і проковтуються рибами. У м’язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються. Перетворюються в метацеркарії.
Локалізація в тілі остаточного хазяїна: внутрішньопечінкові жовчні протоки, протоки підшлункової залози.
Інвазійна стадія: метацеркарій.
Спосіб зараження людини паразитом: при поїданні погано термічно обробленої або в’яленої риби, зараженої метацеркаріями.
Яйця паразита: дрібні асиметричні, мають кришечку і невеликий горбик на протилежних кінцях.
Патогенна дія: механічне ушкодження жовчних протоків і протоки підшлункової залози, токсично – алергічні реакції, запальні процеси жовчно- вивідних протоків . Механічна жовтяниця внаслідок закупорки жовчних протоків. Підвищення температури тіла, м’язові і суглобові болі, висипка алергійного характеру, порушення моторики шлунково – кишкового тракту, болі в правому підребер’ї.
Діагностика: овоскопія яєць у дуоденальному вмісті і фекаліях.
Профілактика: не вживати в їжу рибу недостатньо термічно оброблену або погано просолену. Захист водойм від фекального забруднення. Санітарно – просвітня робота.
Лікування: антигельмінтні препарати.