3.Просторові межі агроекосистем

Організація сільськогосподарської території відіграє особливу роль у формуванні меж агроекосистем. Районування по типах організації території створює уявлення про прив'язку окремих видів сільськогосподарських угідь до елементів гідрографії, рельєфу, дорожньої мережі, допомагає точніше усвідомити селитебні закономірності. Власне, тип організації території являє собою первинний етап зміни природних ландшафтів під антропогенним впливом з метою зарегулювання потоки речовини і енергії в природних екосистемах для збільшення продукції окремих видів рослин і тварин.

При виділенні типів організації території провідним є показник співвідношення ріллі і природних кормових угідь, що характеризує функції окремих ландшафтів у сільськогосподарському виробництві і формує топологічну основу агроекосистем.

З геоекологічної точки зору сільськогосподарська екосистема це залучена суспільством у сільськогосподарське виробництво частина навколишнього природного середовища і та, що у функціональному відношенні зберігає особливості речовинно-енергетичного обміну природних екосистем, але територіально прив’язана до антропогенних ландшафтів (як окремий випадок - агроландшафтів). Сільськогосподарська екосистема (агроекосистема) має подвійний характер меж унаслідок неоднакової схильності у своєму розвитку природним і суспільним законам.

Межі агроекосистем доцільніше позначати як «природні» і «економічні». Природні межі агроекосистем відповідають межам типів організації території. Економічні межі агроекосистем відповідають межам сільськогосподарських районів (рис.1., табл.1).

Рис.1. Сільськогосподарські райони

1 - Молочно-м'ясне скотарство, буряківництво, зернове господарство;

2 - Молочно-м'ясне скотарство, буряківництво, зернове господарство, свинарство;

3- Молочно-м'ясне скотарство, буряківництво, зернове господарство, вирощування соняшнику;

За - Молочно-м'ясне скотарство, насінництво цукрового буряка, зернове господарство, вирощування соняшнику;

4 - Молочно-м'ясне скотарство, буряківництво, свинарство;

5 - Молочно-м'ясне скотарство, буряківництво;

6 - М'ясо-молочне скотарство, буряківництво;

7 - Молочно-м'ясне скотарство, зернове господарство, буряківництво;

8 - Молочно-м'ясне скотарство, свинарство, зернове господарство, буряківництво;

9 - Молочно-м'ясне скотарство;

10 - Молочно-м'ясне скотарство, овочівництво, зернове господарство;

11- Молочно-м'ясне скотарство, овочівництво, птахівництво.

Оскільки акт переводу ріллі в природні кормові угіддя (і навпаки) відбувається відносно рідко, то пропорції в співвідношенні ріллі і природних кормових угідь зберігаються протягом тривалих проміжків часу (5-10 років). Це знижує можливість знайти щорічні коливання в зміні функцій окремих видів землекористувания з погляду речовинно-енергетичного обміну. Проте, такий показник як співвідношення «товарної» і «фуражної» ріллі надає цю можливість і допомагає, у такий спосіб визначити ступінь впливу господарської підсистеми на природну.

Н асправді ж, зонально-поясні типи сільськогосподарських ландшафтів у своєму поширенні повторюють зонально-поясну географію природних ландшафтів. У цьому їхня істотна відмінність від традиційних сільськогосподарських зон і районів, що хоча і виявляють зв'язок із природними умовами, але позбавлені такої тісної територіальної прив'язки до природних зон і районів, як сільськогосподарські ландшафти (Мильков,1984). У сучасних дослідженнях (Федіна,1984; Жученко,1980; Лосев,2000) ставиться знак рівності між ландшафтно-сільськогосподарською системою і сільськогосподарською екосистемою. Саме тому ландшафтне районування може описувати межі природних екосистем. Районування ж по типах організації території, тісніше зв'язане з межами агроекостем. Таким чином, з огляду на подвійність меж агроекосистем, необхідно відзначити, що межі типів організації території описують природні кордони агроекосистем, межі ж сільськогосподарських районів описують економічні кордони агроекосистем.

Якщо ж розглянути динаміку формування цих двох типів кордонів з екосистемних позицій, то стає зрозумілим, що показник експортної товарності сільського господарства свідчить про кількість біомаси «вкраденої» у «своїх» редуцентів. Натомість, певне співвідношення між ріллею та природними кормовими угіддями свідчить про напрямки зміни просторової структури екотопу Людини (якщо вважати інваріантом початковий збіг меж природних екосистем і природних ландшафтів).

Подвійність меж агроекосистем підтверджується результатами аналізу просторово-часової динаміки («коливання»)кордонів агроекосистем. (рис. 2.).

Отже, на будь-якій території земної кулі в процесі розвитку виду Homo Sapiens утворюється його екотоп, структурно-функціональними рисами якого є по-перше, докорінна видозміна речовинно-енергетичних потоків природних екосистем; по-друге, часткова зміна просторових рис екотопу, обмежена найсуттєвішим компонентом природного ландшафту – рельєфом.

Застосовуючи такий підхід до реальної території необхідний пошук тих «надлишкових» сегментів простору, які призводять до просторової ентропії (рис.3) І вже сам факт наявності «розбіжних» сегментів простору, які призводять до неузгодженості просторово-часового розвитку агроекосистем, як форм екологічного буття людини, примушує замислитись над пошуком критеріїв оптимальності адміністративно-територіального устрою, узгоджуючи його з динамікою агроекосистем.

Агроекосистема організована людиною для самопрокорму. В ній, як і в природних екосистемах існують продуценти, консументи і редуценти. Проте, якщо в природних екосистемах потоки речовини й енергії з певною часткою наближення приурочені до конкретної території, то в агроекосистемах значна частина біомаси відчужується від території і у більшості випадків мігрує для споживання за багато кілометрів від місця, де вона вироблена. Єдиним екологічно вагомим результатом існування людини як біологічного виду є грунт, що являє собою продукт життєдіяльності продуцентів, консументів і редуцентів, які розвиваються в агроекосистемах. Відтак, зовсім іншого глибинного змісту набувають дослідження адміністративно-територіального устрою, покликані «вписати» його в прострово-часову динаміку екосистеми Людини або агроекосистеми.

ЗАНЯТТЯ №26