1. Західний напрямок

Розвиток всебічних відносин з європейськими країнами. У1992 р. Президент України підписав Заключний Акт наради з безпеки і співробітництва в Європі, що сприяло інтеграції України у європейські структури. 9 листопада 1995 р, Україна стала 37 членом Ради Європи, У1996 р. Україна приєдналася до об'єднання держав Центр Європейських ініціатив, мета якого— служиш зміцненню стабільності і безпеки у цьому регіоні. Підписано угоди, в яких закріплено відсутність будь-яких територіальних претензій з усіма європейськими сусідами України. Тим самим навколо України створено пояс безпеки і стабільності. У перспективі Україна прагне до рівноправного членства у Європейському Союзі. Ми вже пройшли певну частину цього шляху. У1998 р набрала чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським союзом. Стрижнем стратегії економічного та соціального розвиту на найближчі десять років має стати створення реальних передумов вступу України до Європейського союзу.

Після посухи 1963 р. виникла продовольча іфиза, населення було га межі ^ *

Реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок :всієї половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспільного життя не відбулося.

3. Період «застою» і кризи радянського суспільства (1964 -1985 рр.).

Після усунення М.Хрущова суть консервативного курсу нового керівництва визначається єдиним словом—"стабілізація", яке стало своєрідним символом брежнєвської епохи. Спроби реформування

економіки У 1965 р. почалася економічна реформа з метою прискорення науково-технічного прогресу, інтенсифікації розвитку народного господарства СРСР. Сільське господарство. Реформа в сільському господарстві передбачала; л підвищення закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію;А встановлення твердих планів закупівлі сільськогосподарської продукції. За здану понад план продукцію встановлювалася надбавка 5 0% закупівельної ціни; А перерозподіл національного доходу на користь сільського господарства; Л заходи, що сприятимуть розвитку соціальної сфери села.

Промисловість

Реформа в промисловості передбачала перехід від адміністративних до економічних методів управління: - переведення підприємств на госпрозрахунок;

- оцінку діяльності підприємств не за валовою, а за реалізованою продукцією;

- створення на підприємствах фондів матеріального стимулювання і т. ін.

Протягом 60-80-х рр.., спостерігалося певне зростання добробуту народу, підвищення заробітної плати. Проте цей , добробут був відносним: за рівнем життя Україна на поч, 80-х рр. знаходилася серед країн, які займали 50-60-ті місця у світі. Існував гострий дефіцит промислових і продовольчих товарів, черги стали ганебною прикметою життя народу.

Посилення кризових явищ

Причини провалу економічної реформи сер. 60-х рр.: ♦ реформа не торкалася основ адміністративно-командної системи, не мала комплексного характеру, не змінювала структурної, інвестиційної політики;; партійно-державний апарат не міг, та й не хотів відмовлятися від звичних методів управління економікою. З поч. 70-х років темпи економічного зростання уповільнюються. Середньорічні темпи приросту валового суспільного продукту та національного доходу в Україні становили відповідно: 1966-1970 рр.-6,7 і 7,8%; 5 у 1971-1975 рр. - по 5,6%; 5 у 1976-1980 рр.-3,4 і 4,3%; 1981-1985 рр.-3,5 і 3,6%.Дотогож відносний добробут народу в 60-70-хрр. забезпечувався за рахунок розпродажу національних природних багатств нафти, газу, вугілля, лісу.

Десятки мільярдів карбованців не використовувалися для модернізації народного господарства в цілому, для істотного покращення соціально-культурної сфери, а просто "прощалися". Населення не знало справжньої ціни свого "достатку", того, що він має нездоровий і тимчасовий характер. Поворот до неосталінізму.

В епоху Брежнєва відбулася часткова реанімація елементів сталінізму:

> відновлено "престиж" Сталіна;

> порушувалися громадянські права і свободи; ,

> демократична активність людей визнавалася за інакомислення;

> здійснювалися незаконні репресії при збереженні в суспільстві атмосфери "помірного" страху.

Дисидентський рух в Україні

Дисидентський рух виник в Україні в сер. 50-х рр. і був загальноукраїнським явищем: охоплював різні соціальні прошарки населення всіх регіонів республіки. Він ставив за мету вільний розвиток української культури і мови, забезпечення громадянських прав і був проявом національно-визвольного руху.

Слід підкреслити, що більшість дисидентів не виступала проти радянської влади і прагнула мирних форм діяльності Українські дисиденти були реформістами, а не революціонерами.. Ядро українського дисиденгства склали вже відомі Вам <<шістдесятники»..£>яаии дисидентського руху '

- Сер. 50-х рр.—1968 р.—зародження дисиденгства, його ідеологічне та організаційне оформлення.

-1968-1976рр.—піднесення дисидентського руху ітимчасовий вихід його із підпілля.

- 3 середини 80-х рр.—з початком перебудови—діяльність дисидентів активізується, створюються умови для національно-державного відродження.